У ПКУ чорним по білому написано: ПСП надається роботодавцем з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку був звільнений з місця роботи ( п.п. 169.3.4).
Тобто в місяці звільнення ПСП застосовуємо. Причому, навіть якщо заяву про застосування ПСП було подано працівником в місяці звільнення, роботодавець повинен застосувати цю пільгу до нарахованої суми зарплати за фактично відпрацьований час у такому місяці (якщо вона «вписується» у граничний розмір). Проблема тут в іншому.
ПСП застосовують до зарплатного доходу. При звільненні працівнику може виплачуватися компенсація за невикористані дні відпустки, що входить до складу зарплати ( п.п. 2.2.12 Інструкції № 5). Тому суму такої компенсації слід ураховувати при визначенні права працівника на ПСП. У результаті в місяці звільнення зарплата може перевищити граничний розмір, і тоді на пільгу «табу».
А ось вихідна допомога при звільненні не входить до фонду оплати праці на підставі п.п. 3.8 Інструкції № 5. Та й податківці погоджуються, що для цілей обкладення ПДФО вихідна допомога — не зарплата, а інший дохід (див. лист ДПАУ від 09.03.2011 р. № 4628/6/17-0715, роз’яснення фахівця ДФСУ в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 52, с. 40). Отже, вихідну допомогу не враховують при визначенні права на ПСП.
Приклад. Працівниця підприємства звільняється 10 липня 2015 року (стаття «звільнення» — п. 6 ст. 36 КЗоТ).
Відповідно до наказу працівниці при звільненні повинні виплатити:
— зарплату за фактично відпрацьовані дні в липні 2015 року — 1142,86 грн.;
— компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки — 674,20 грн.;
— вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати — 2000 грн.
З березня 2013 року до зарплати працівниці застосовували ПСП «на дітей» у розмірі 1218 грн., оскільки вона утримує двох дітей віком до 18 років. У заяві про застосування ПСП зазначено, що її чоловік не користується правом на збільшення граничного розміру доходу кратно кількості дітей.
Граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП до доходу цієї працівниці, у 2015 році дорівнює 3420 грн. (1710 грн. х 2 дітей віком до 18 років).
У місяці звільнення загальна сума доходу у вигляді заробітної плати, нарахованої при проведенні остаточного розрахунку, склала 1817,06 грн. (1142,86 грн. + 674,20 грн.). Оскільки граничний розмір (3420 грн.) не перевищено, то працівниця має право на ПСП.
Сума ЄСВ*, утриманого із зарплати за липень 2015 року, становитиме:
* Із суми вихідної допомоги ЄСВ не справляється, оскільки ця виплата не входить до фонду оплати праці ( п. 3.8 Інструкції № 5) і зазначена в п. 4 розд. I Переліку № 1170 у складі виплат, на які не здійснюється нарахування ЄСВ.
(1142,86 + 674,20) х 3,6 : 100 = 65,41 (грн.),
де 3,6 — ставка ЄСВ у частині утримань.
Відповідно, сума ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету з доходу, нарахованого працівниці в місяці звільнення:
(1142,86 + 674,20 - 65,41 - 1218 + 2000) х 15 : 100 = 380,05 (грн.).
Сума ВЗ з виплат, що належать працівниці при звільненні, складає 57,26 грн.:
(1142,86 + 674,20 + 2000) х 1,5 : 100.
У день звільнення працівниця отримає на руки: 1142,86 + 674,20 + 2000 - 65,41 - 380,05 - 57,26 = = 3314,34 (грн.).
І ще… Зробіть добру справу: попередьте працівника, до зарплати якого ви застосовували ПСП у місяці звільнення, що право на ПСП на іншому місці роботи в нього виникне тільки з місяця, наступного за місяцем звільнення, навіть якщо зарплата не перевищить граничний розмір. Детально на цю тему ми говорили в попередньому матеріалі.
висновки
- У місяці звільнення працівник має право на ПСП, якщо зарплата не перевищує граничний розмір.
- Суму компенсації за невикористані дні відпустки слід ураховувати при визначенні права працівника на ПСП, а суму вихідної допомоги — ні.
