* Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Спробу зрівняти в «трудових» правах працівників, призваних на строкову службу, і тих, кого мобілізують, законодавець зробив ще на початку цього року. Проте тоді вимогу «не звільняти і зберігати» було внесено до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII. А от у КЗпП його не продублювали. «Помилку» було усунено з 11.06.2015 р. Роз’яснимо, що ж вийшло в результаті.
Перше правило: строковиків звільняти не можна!
Ви знаєте: для того, щоб когось звільнити, потрібні підстави, передбачені законом і, зокрема, КЗпП. Про розірвання трудового договору з особами, призваними на військову службу, йдеться в п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Донедавна на підставі цього пункту можна було безперешкодно звільняти солдатів-строковиків. Не дозволялося звільняти тільки тих, хто був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Щодо таких працівників необхідно було дотримуватися гарантій, встановлених ч. 3 ст. 119 КЗпП, зокрема зберігати за ними місце роботи (продубльована заборона на звільнення), посаду та середній заробіток, який повинні компенсувати з бюджету.
Проте з 11.06.2015 р. п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП було викладено в новій редакції (див. «Податки та бухгалтерський облік», № 50, с. 16). Що змінилося? Тепер розірвати трудовий договір із «солдатом підприємства» можна тільки у тому разі, якщо ч. 3 і 4 ст. 119 КЗпП не вимагають від роботодавця зберігати за ним місце роботи і посаду на час служби. Відповідно, щоб визначити, чи є у роботодавця право звільнити працівника, призваного на військову службу, спершу потрібно зазирнути до ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП.
Еврика! Призваним на строкову військову службу надано гарантії в ч. 3 ст. 119 КЗпП
У ній сказано, що підприємства, організації, установи зобов’язані зберігати місце роботи та посаду у тому числі за працівниками, призваними на строкову військову службу. Що це означає? А те, що з 11.06.2015 р. однозначно не можна звільняти призовників-строковиків за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП**!
** Ще раз звернемо вашу увагу на те, що з 08.02.2015 р. аналогічна норма була і в Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII, але до 11.06.2015 р. вона не відповідала КЗпП. У той же час у своїх консультаціях фахівці Мінсоцполітики схиляються до того, що заборона на звільнення строковиків діє з 08.02.2015 р.
Додамо, що, на наш погляд, з ч. 3 ст. 119 КЗпП напрошується висновок: встановлені в ній гарантії, у тому числі і щодо збереження місця роботи, посади, поширюються тільки на солдатів-строковиків, призваних на службу протягом особливого періоду. Коли такий період закінчиться, ці гарантії зникнуть.
Звичайно ж, вас цікавить, протягом якого періоду зберігати строковику місце роботи й посаду? Протягом усього періоду строкової служби, тобто з дня початку проходження військової служби (відправки до військової частини з обласного збірного пункту) до дня фактичної демобілізації або закінчення особливого періоду.
Зверніть увагу! Гарантії ч. 3 ст. 119 КЗпП повинні надавати призовникам тільки підприємства, установи та організації (лист Мінсоцполітики від 16.06.2015 р. № 325/13/155-15). Роботодавці-підприємці в ній не згадані, а отже, за їх працівниками-призовниками не зберігається ані робоче місце, ані посада, ані середній заробіток. Як наслідок
ФОП має право звільнити працівника, призваного на строкову службу, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП
Друге правило: виплачуємо середню зарплату
Напевно, вам сяйнула думка, що на строковиків законодавці вирішили поширити «увесь пакет гарантій», на які мають право мобілізовані працівники. Цілком слушно. Вам доведеться виплачувати солдатам-строковикам середній заробіток за аналогією з мобілізованими на особливий період ( ст. 119 КЗпП).
Розраховувати його потрібно згідно з Порядком № 100*. У загальному випадку середню зарплату розраховують виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю, в якому працівника призвали.
* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Витрати на середню зарплату для строковиків підприємствам обіцяють компенсувати з бюджету. Але поки порядку компенсації немає. Кабміну відвели на його розробку один місяць. Цей строк, як не сумно, сплив, але ж «надія помирає останньою».
Звичайно, до появи порядку компенсації роботодавці будуть у незавидному становищі — середню зарплату доведеться виплачувати зі своєї кишені. Робити це потрібно в строки, встановлені для виплати авансу та зарплати ( ст. 115 КЗпП).
Але це ще не всі «нестикування», які засмутять роботодавців. Ви пам’ятаєте, що середній заробіток мобілізованих, що компенсується, звільнений від стягнення ЄСВ, а також утримання з нього ПДФО та військового збору. Аналогічного звільнення від «зарплатних» нарахувань і утримань для виплат працівникам-строковикам, на превеликий жаль, немає.
Підкажемо законодавцям: внесіть зміни до п.п. 165.1.1 ПКУ** та ч. 7 ст. 7 Закону № 2464***, що звільняють від оподаткування. Адже в них йдеться тільки про компенсацію середнього заробітку мобілізованих працівників. А отже, середній заробіток інших «солдатів підприємства», у тому числі строковиків, потрапляє під оподаткування. До внесення змін (якщо вони будуть) роботодавцям доведеться обкладати середній заробіток строковика ПДФО, військовим збором та ЄСВ у загальному порядку. У звітності відображайте його як звичайну заробітну плату.
** Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
*** Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
висновки
Підприємства, установи, організації з 11.06.2015 р. не можуть звільнити працівника, призваного на строкову військову службу. Це правило не поширюється на працівників фізичних осіб — підприємців.
За солдатами-строковиками зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток.
