Гарантії для працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, установлено ч. 3 — 5 ст. 119 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП). За такими працівниками на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігаються місце роботи, посада та компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у яких вони працювали під час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.
Застереження про те, що гарантії надаються тільки за основним місцем роботи, у ст. 119 КЗпП немає. Будь-яких винятків для працівників, працевлаштованих на роботу за сумісництвом, ця норма не містить.
Отже,
не можна звільнити на підставі ч. 3 ст. 36 КЗпП мобілізованих сумісників незалежно від того, зовнішнє це сумісництво чи внутрішнє
У такій ситуації ви зобов’язані зберегти посаду та середній заробіток за мобілізованим працівником як за його основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом.
Розрахунок середньої заробітної плати для оплати днів військової служби за призовом під час мобілізації проводьте відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи (з 1-го до 1-го числа), що передують початку військової служби.
Середню зарплату розраховуйте окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Тобто до розрахунку середньої зарплати за основним місцем роботи у вас потраплять виплати, нараховані в розрахунковому періоді за основним місцем роботи, а за сумісництвом — виплати, нараховані в розрахунковому періоді на роботі за сумісництвом.
Зауважте: у запитанні нашого читача йшлося про внутрішнього сумісника. Але все сказане справедливе і для зовнішнього сумісника. Якщо такий працівник буде мобілізований, роботодавець зобов’язаний зберегти за ним місце роботи за сумісництвом, посаду та середній заробіток.
