(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Перейти до номеру
  • № 60
  • № 59
  • № 58
  • № 57
  • № 56
  • № 55
  • № 54
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
7/16
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Липень , 2015/№ 61

ПДВ-облік у туроператора: розбираємося в нюансах

"Подорож нас вчить більше, ніж будь-що інше. Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж десять років життя вдома". Анатоль Франс Щоб мандрівник далеко від рідного дому відпочив на 5+, туроператорам доводиться немало потрудитися. Адже сформувати якісний турпродукт — завдання не з легких. Задоволений турист — запорука хорошого іміджу фірми і, відповідно, її успіху на ринку турпослуг. Це не секрет. Ось і стараються організатори нашого з вами відпочинку щосили. Особливе завдання тут стоїть і перед бухгалтером. Причому дуже важливе — грамотно облікувати всі турвитрати і правильно розрахувати ПДВ. А це вам не жарти. Про нюанси розрахунку туроператорського ПДВ ми з вами, шановні колеги, зараз і поговоримо.

Порядок обкладення ПДВ турдіяльності регулює окрема «туристична» ст. 207 ПКУ. Вам корисно буде знати, що при будь-якому виді туризму: «на території України» (тобто внутрішньому або в’їзному) або «за межами України» (виїзному), для туроператора цей порядок однаковий. Давайте розберемося в ньому детально.

База обкладення ПДВ: визначаємо правильно

Спочатку уточнимо, що туристичні оператори згідно зі ст. 5 Закону про туризм — це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність і для яких виключною діяльністю є:

— організація та забезпечення створення туристичного продукту;

— реалізація та надання туристичних послуг;

— посередницька діяльність з надання характерних і супутніх послуг.

У якій би сфері туризму — внутрішній, виїзний чи в’їзний — не надавав послуги мандрівникам туроператор, базою обкладення ПДВ у нього є винагорода ( пп. 207.2, 207.3, 207.4 ПКУ).

Суму винагороди розраховують як різницю між вартістю поставленого турпродукту (туруслуги) і вартістю витрат туроператора на придбання (створення) цього турпродукту (турпослуги).

Тобто:

До бази оподаткування (суми винагороди) тур­оператор застосовує ставку ПДВ у розмірі 20 % ( п. 207.7 ПКУ). При цьому базою оподаткування слугує сума винагороди, «очищена» від ПДВ, тобто суму ПДВ-зобов’язань він розраховує як 1/6 від суми винагороди з ПДВ.

Розраховуємо вартість турвитрат

Цікаво, як правильно визначити суму витрат на придбання (створення) турпродукту (турпослуги)? Зробити це ви можете легко. Для цього тільки запам’ятайте декілька важливих моментів.

По-перше, до розрахунку винагороди беруть усі витрати, пов’язані з придбанням (створенням) турпродукту (незалежно від того, ідуть вони з ПДВ чи без ПДВ), у тому числі:

— на придбання товарів (послуг) у неплатників ПДВ (наприклад, у готелю, закладу ресторанного господарства, перевізника);

— не оподатковувані ПДВ (наприклад, згідно з п.п. 197.1.6 ПКУ від обкладення ПДВ звільнені операції з поставки путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, а також інвалідів, дітей-інвалідів).

По-друге,

до витрат, які формують собівартість турпродукту (турпослуги), належать тільки витрати, здійснені в межах діяльності згідно із Законом про туризм (ст. 1 та 5)

Ідеться, зокрема про витрати, пов’язані з:

— перевезенням;

— тимчасовим розміщенням (проживанням);

— харчуванням;

— екскурсійним, курортним, спортивним, розважальним та іншим обслуговуванням туристів;

— наданням характерних і супутніх туристичних послуг*.

* Визначення таких послуг ви знайдете у ст. 1 Закону про туризм, а їх перелік — у Методиці розрахунку обсягів туристичної діяльності, затвердженій наказом Державної туристичної адміністрації України, Державного комітету статистики України від 12.11.2003 р. № 142/394.

А ось інші витрати туроператора, пов’язані з його діяльністю, — на заробітну плату персоналу, рекламу, оренду, зв’язок, на оплату комунальних послуг тощо — до витрат, що беруть участь у формуванні турпродукту, не належать. Це, на наш погляд, стосується й суми винагороди турагенту за агентським договором (у разі продажу турпродукту через турагента). Пояснюється це просто ― такі витрати пов’язані не з придбанням (створенням) турпродукта, а з його продажем.

По-третє, порядок формування турвитрат у туроператора для цілей ПДВ не залежить від того, на підставі яких договорів він здійснив ці витрати — прямих (договори купівлі-продажу) чи посередницьких (агентські договори, договори доручення або комісії).

Наприклад, туроператор на підставі агентського договору може:

— продавати квитки на проїзд, екскурсії, міські тури, спектаклі та інші видовищні заходи;

— продавати та бронювати готельні послуги або путівки для відпусток;

— перепродавати організовані подорожі та інші послуги з каталогу;

— надавати послуги зі страхування.

І якщо договір на туробслуговування передбачає перелічені турпослуги як складові турпродукту, то їх обліковують у загальній вартості турпродукту при визначенні бази обкладення ПДВ за правилами «спецтуристичної» ст. 207 ПКУ.

Припустимо, туроператор реалізовує авіаквитки туристам як агент авіакомпанії. Якщо при цьому авіапереліт уключено до туру, то його вартість з метою визначення бази для ПДВ туроператор додає до своїх витрат і, відповідно, віднімає від доходу. Але якщо квитки він продає окремо, то їх вартість базу для нарахування ПДВ не зменшує. Та сама історія і зі страховкою (див. приклад 1, варіант 2).

По-четверте, величину витрат беруть з урахуванням ПДВ ( абзац перший п. 207.6 ПКУ). Це стосується й тих характерних/супутніх турпослуг, які туроператор поставляє туристам на підставі агентських договорів і вартість яких уключив до турпакету.

Щоб краще зрозуміти, як впливає на базу обкладення ПДВ факт уключення або невключення до турпакету транзитних послуг, розглянемо приклад.

Приклад 1. Витрати туроператора складаються з витрат на проживання, харчування і страхування туристів.

При цьому вартість страховки:

1 варіант — входить до вартості турпродукту, що передбачено договором на туробслуговування;

2 варіант не входить до вартості турпродукту. Реалізується не за договором на туробслуговування, а окремо.

Послуги зі страхування туроператор перепродає туристу за агентським договором зі страховою компанією.

Розрахуємо ПДВ-зобов’язання туроператора для обох випадків у табл. 1.

Таблиця 1. Розрахунок ПДВ-зобов’язань туроператора

Вид витрат

Витрати на купівлю турпослуг, грн.

Вартість реалізованого турпродукту, грн.

варіант 1

варіант 2

Проживання

1800 (у тому числі ПДВ 20 % — 300)

3600 (турпродукт з урахуванням страховки)

3460 (турпродукт) + + 140 (страховка) = 3600

Харчування

1110 (у тому числі ПДВ 20 % — 185)

Страхування

120 (без ПДВ)

Податкові зобов’язання з ПДВ

Винагорода туроператора (база)

[3600 - (1800 + 1110 + + 120)] : 1,2 = 475

[3460 - (1800 + 1110)] : 1,2 = = 458,33

ПДВ з винагороди туроператора

475 х 20 % : 100 % = 95

458,33 х 20 % : 100 % = = 91,67

Винагорода за продаж страхового полісу за агентським договором

(140 - 120) : 1,2 = 16,67

ПДВ з агентської винагороди

16,67 х 20 % : 100 % = 3,33

По-п’яте, базу обкладення ПДВ (винагороду) розраховуйте окремо за кожним договором. Згортати результати всіх договорів (якщо, наприклад, якісь з них виявилися збитковими, а інші — прибутковими) і обкладати ПДВ згорнутий результат не можна.

Приємний момент. Якщо за конкретним туром у вас таки вискочив збиток (витрати перевищили прибутки), то податкових зобов’язань з ПДВ за ним не буде, адже нараховувати їх просто ні з чого. А мінімальна база, на яку при будь-яких постачаннях товарів (послуг) і необоротних активів закликає орієнтуватися абзац другий п. 188.1 ПКУ, туроператору не указ. У нього свої, спеціальні, правила нарахування ПДВ — установлені «туристичною» ст. 207 ПКУ.

По-шосте, якщо складові турпродукту ви прид­бали в нерезидента за інвалюту (виїзний туризм), то суму витрат з метою розрахунку бази обкладення ПДВ визначайте за інвалютними правилами, установленими в пп. 5 і 6 П(С)БО 21.

Для цього орієнтуйтеся на офіційний курс НБУ, який діяв у день здійснення операції. Зараз він один-єдиний протягом усього дня (детальніше про це читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 30, с. 10).

Перша подія у вас — перерахування авансу іноземному постачальнику турпослуг? Тоді розмір витрат визначайте на дату такого перерахування. Коли настане момент визнавати ці витрати, перераховувати їх за іншим курсом НБУ (на дату визнання) вже не треба.

Те ж саме, коли передоплату нерезиденту ви перераховуєте в декілька етапів. Щоб визначити вартість витрат, візьміть курс НБУ на дату кожного перерахування. Отримані суми на дату визнання витрат сплюсуйте.

Якщо перша подія — отримання турпослуг від нерезидента, їх вартість перераховуйте за курсом НБУ, що діяв на дату їх придбання, тобто на дату підписання документа, що підтверджує факт їх надання.

До речі, при купівлі турпослуг у нерезидента спеціально нараховувати на них податкові зобов’язання з ПДВ і складати податкову накладну, як це відбувається при традиційному імпорті послуг, не треба. У вас об’єкт оподаткування — ваша винагорода і крапка.

Нараховуємо ПДВ-зобов’язання: на яку дату?

В абзаці третьому п. 207.6 ПКУ чітко зазначено, що

ПДВ-зобов’язання туроператор нараховує за фактом постачання турпродукту (турпослуги) на дату оформлення документа, що підтверджує факт такого постачання

Тобто туроператор тут діє за спецправилами, а на загальне правило першої події уваги не звертає.

У зв’язку з цим на дату отримання від туристів авансу (передоплати) податкові зобов’язання з ПДВ у туроператора не виникають. Щоб їх відобразити, треба дочекатися постачання турпродукту, — підкреслюють податківці (див. консультацію з підкатегорії 101.29.03 БЗ).

Як же правильно визначити, коли цей важливий момент настав?

У принципі, про те, що постачання турпродукту відбулося (турпослуги фактично надані), можна говорити тільки тоді, коли тур закінчено. А отже, й нараховувати ПДВ-зобов’язання треба саме на цю дату — на дату завершення туру (закінчення туристичного обслуговування).

Визначити цю дату просто — достатньо тільки зазирнути до договору на туробслуговування. Там фігурує строк перебування туриста в місці надання турпослуг (зазначені дати початку та закінчення туробслуговування). Цей строк — одна з істотних умов договору (ст. 20 Закону про туризм).

Єдина незручність — доведеться перелопачувати кожен договір. До речі, те, що ПДВ-зобов’язання туроператор нараховує на дату постачання турпродукту, дуже зручно. Чому? Тому що, якщо, наприклад, ціна передоплаченого турпродукту на дату його постачання раптом зменшилася, а в тур­оператора регліміт в СЕА від’ємний, він не хвилюватиметься про те, як зареєструвати в цьому випадку розрахунок коригування до податкової накладної. Адже ПДВ-проблеми з перерахунком ціни в нього просто не виникає.

Цікаво, яким документом для цілей нарахування ПДВ-зобов’язань підтвердити факт постачання турпродукту? Зазвичай у відносинах між контрагентами роль такого документа виконує акт приймання-­передавання наданих послуг. Але хто-небудь з турсуб’єктів може похвалитися тим, що турист підписав подібний акт після закінчення туру? Думаємо, навряд чи. Який же вихід? На наш погляд, для цього чудово підійде бухгалтерська довідка (детальніше про те, як її оформити, читайте в ­«Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 34, с. 16).

Складіть самі цей нехитрий документ на дату закінчення туру — і підтвердження фактичного надання туристичних послуг перед вами. Складіть на його основі податкову накладну — і нарахуєте ПДВ-зобов’язання із суми своєї винагороди.

А на чиє ім’я складати податкову накладну в цьому випадку?

На жаль, відповіді на це запитання ані ПКУ, ані Порядок № 957 не дають. Доведеться розбиратися в ньому самим, підключивши логіку.

Давайте міркувати: імовірно, туроператор надає турпослуги туристам (безпосередньо або через турагента). Турагент, у свою чергу, надає туроператору агентські послуги з укладення договорів з туристами. А турист зобов’язується турпослуги оплатити. Так припускає договір на туробслуговування.

Проте коли туроператор передає туристу турпродукт з рук у руки (без участі турагента), прямо на ім’я туриста скласти податкову накладну не вийде. Чому? Та тому що турист — це кінцевий споживач, який не є платником ПДВ*. У зв’язку з цим податкову накладну складають за правилами п. 13 Порядку № 957 — за щоденними підсумками операцій. Причому в рядку «Особа (платник податку) — покупець» зазначають «Неплатник», а в рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» — умовний ІПН «100000000000».

* Якщо тільки покупцем туру не є суб’єкт господарської діяльності — платник ПДВ. Тут податкову накладну туроператор без проблем складе на ім’я такого платника.

Інша справа, коли реалізувати тур туроператору допомагає турагент.

Тоді податкові накладні він складає якраз на ім’я турагента

На це орієнтують податківці в УПК № 126.

Ще одне цікаве запитання: чи реєструвати складені податкові накладні в ЄРПН? Так, обов’язково — стверджують п. 201.10 ПКУ, п. 2 Порядку № 957 і п. 3 Порядку № 1246.

Зареєстрована в ЄРПН податкова накладна дає підставу покупцю товарів/послуг уключити «вхідний» ПДВ за ними до складу свого податкового кредиту.

Щоправда, для турагента цей документ абсолютно даремний, тому що він, як і туроператор, «вхідний» ПДВ за туртоварами (турпослугами) до податкового кредиту не включає ( п. 207.6 ПКУ), а відносить до витрат (чи на збільшення первісної вартості необоротних активів). Але туроператора це хвилювати не повинно. Йому головне — виконати покладену на нього місію, а там хоч трава не рости.

Важливо! Щоб туроператор міг зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, його реєстраційний ліміт має бути позитивним. А враховуючи, що податкові зобов’язання в нього виникають за фактом постачання турпродукту (турпослуги), з покупцями турпослуг йому однозначно вигідніше працювати на умовах передоплати. Благо самі покупці від цього в ПДВ-плані ніяк не постраждають, адже від «туристичного» податкового кредиту їм ні холодно, ні жарко.

Щоправда, тим туроператорам, які працюють у сфері внутрішнього та в’їзного туризму, про поповнення електронного рахунка в СЕА для реєстрації ПН можна не турбуватися — регліміт у них буде завжди додатним. Адже постачальники турпослуг реєструють в ЄРПН податкові накладні на ім’я покупців-туроператорів з ПДВ виходячи з повної суми таких послуг, а туроператори заносять до ЄРПН свої податкові накладні тільки на суму винагороди. Тобто вони постійно у виграші. Яка краса ☺!

Гірше туроператорам, які надають послуги у сфері виїзного туризму (купують турпродукт у закордонних турсуб’єктів). У них податкових накладних від постачальників може бути «кіт наплакав», а своїх — із сум винагороди — достатньо. Тут без «докидання» грошей на електронний рахунок не обійтися.

А що, якщо піти на хитрість і взагалі не реєструвати свої податкові накладні в ЄРПН? Турагенту, як ми з вами переконалися, вони не потрібні. Так навіщо створювати собі матеріальні проблеми?

Не ризикуйте! Згідно з умовою п. 201.10 ПКУ до ЄРПН повинні потрапляти всі складені податкові накладні. А за їх нереєстрацію загрожує штраф за ст. 1201 ПКУ. Нештрафонебезпечні тільки податкові накладні, які не підлягають видачі покупцю. Отже, зекономиш копійку — втратиш гривню.

Податковий кредит з ПДВ: як відобразити?

Порядок обліку «вхідного» ПДВ у туроператора залежить від того, які товари/послуги він придбаває — ті, що входять до вартості турпродукту, чи ті, що не входять. При цьому самі правила обліку визначено п. 207.6 ПКУ.

Так, суми ПДВ, сплачені (нараховані) при прид­банні товарів/послуг, які формують вартість турпродукту (турпослуги), туроператор не включає до податкового кредиту ( абзац перший п. 207.6 ПКУ). Ці суми в нього потрапляють до витрат або збільшують первісну вартість необоротних активів.

А ось суми «вхідного» ПДВ за товарами/послугами, не задіяними безпосередньо у формуванні турпродукту (турпослуги), туроператор має право включити до податкового кредиту в загальному порядку ( абзац другий п. 207.6 ПКУ). Це, наприклад, послуги з реклами, оренди, зв’язку, комунальні послуги тощо.

Зверніть увагу на цікавий нюанс щодо податкової накладної за такими товарами/послугами. Припустимо, постачальник таку податкову накладну склав і зареєстрував в ЄРПН на дату отримання передоплати від туроператора (за першою подією), а туроператор «відклав» її до моменту отримання товарів/послуг (до другої події).

Так от знайте: ви можете абсолютно спокійно включити суму ПДВ за цією «відкладеною» податковою накладною до податкового кредиту у зручний для вас момент без будь-яких уточнюючих розрахунків. Це не запізніла податкова накладна, тому ні про яке виправлення помилок тут не йдеться. Утім, особливо переплачувати наперед теж не варто, адже є ще правило «180 днів»*, регламентоване п. 198.6 ПКУ.

* А проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 30.06.2015 р. № 2173а пропонує продовжити цей строк до 365 днів.

Для наочності наведемо ці правила у вигляді рисунка:

Важливо! Хоч п. 207.6 ПКУ і говорить про загальні правила відображення податкового кредиту за «нетуристичними» товарами/послугами, але все ж таки встановлює для цього свою дату (!) — дату їх отримання, підтверджену податковою накладною ( абзац четвертий п. 207.6 ПКУ).

Тобто правило першої події тут не працює. Тому отримати право на податковий кредит за перед­оплатою за «нетуристичні» товари/послуги, навіть якщо їх постачальник оперативно склав податкову накладну і зареєстрував її в ЄРПН, ніяк не вийде. Доведеться дочекатися їх фактичного отримання (постачання).

Приклад 2. Туроператор реалізував туристу турпродукт на суму 3600 грн.

Витрати на формування турпродукту склали 3030 грн. (див. табл. 1, варіант 1), у тому числі на:

— проживання — 1800 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 300 грн.);

— харчування — 1110 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 185 грн.);

— страховку — 120 грн. (без ПДВ). Ці витрати входять до вартості турпродукту, що передбачено договором на туробслуговування.

Інші витрати туроператора, пов’язані з його діяльністю, склали 2200 грн., у тому числі на:

— оренду офісу — 1500 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 250 грн.);

— рекламу — 700 грн. (без ПДВ).

Сума винагороди туроператора (база обкладення ПДВ):

[3600 грн. - (1800 грн. + 1110 грн. + 120 грн.)] : : 1,2 = 475 грн.

Сума податкових зобов’язань з ПДВ дорівнює:

475 грн. х 20 % : 100 % = 95 грн.

Або [3600 грн. - (1800 грн. + 1110 грн. + 120 грн.)] : 6 = 95 грн.

Ці операції у своєму обліку туроператор відображає так (див. табл. 2):

Таблиця 2. Облік у туроператора

№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн.

Дт

Кт

1

Сформовано собівартість турпродукту (відображено послуги, пов’язані з проживанням, харчуванням і страхуванням туриста)

23

631

3030

2

Перераховано авансом плату за оренду офісу

371

311

1500

3

Відображено у складі витрат орендну плату (підписано акт наданих послуг)

92

685

1250

4

Відображено суму податкового кредиту з ПДВ за орендною платою

641/ПДВ

685

250

5

Здійснено залік заборгованості із орендодавцем

685

371

1500

6

Відображено у складі витрат вартість послуг з реклами (підписано акт наданих послуг)

93

631

700

7

Оплачено рекламні послуги

631

311

700

8

Надійшла від туриста передоплата за турпродукт

311

681

3600

9

Відображено дохід від постачання турпродукту (поставлено туристам турпродукт)

361

703

3600

10

Відображено податкові зобов’язання з ПДВ у складі вартості турпродукту

703

641/ПДВ

95

11

Списано собівартість турпродукту

903

23

3030

12

Віднесено на фінансовий результат:

— дохід від постачання турпродукту

703

791

3505

— собівартість поставленого турпродукту

791

903

3030

— інші витрати, пов’язані з діяльністю туроператора (на оренду офісу та на рекламу)

791

92

1250

791

93

700

13

Здійснено залік заборгованості з туристом

681

361

3600

Ну ось, з туроператорським ПДВ розібралися. А як ідуть справи на цьому фронті у турагентів? Про це читайте в наступній статті.

висновки

  • Базою обкладення ПДВ у туроператора є різниця між вартістю поставленого ним тур­продукту та витратами на його придбання (створення).

  • Величину турвитрат беруть з урахуванням ПДВ.

  • На дату отримання від туристів авансу податкові зобов’язання з ПДВ у туроператора не виникають. Щоб їх відобразити, дочекайтеся постачання турпродукту.

  • Суми «вхідного» ПДВ за товарами/послугами, які формують вартість турпродукту, тур­оператор до податкового кредиту не включає.

ПДВ додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті