Теми статей
Обрати теми

Кодекс відповідальності. 2. Загальні правила застосування санкцій

Ситуація, коли за одне порушення накладається штраф і на підприємство, і на когось з його працівників, знайома багатьом. Наприклад, порушення строків сплати податкових зобов’язань для посадових осіб підприємства буде кваліфіковано як ненадання або несвоєчасне надання платіжних доручень на перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів), що підлягають сплаті. За це їх можуть покарати згідно зі ст. 1632 КУпАП. Для самого підприємства таке порушення загрожує санкціями, передбаченими ПКУ. Про розміри цих санкцій ми поговоримо в розділі 3 спецвипуску (див. с. 15), а зараз зупинимося на тому, як їх застосовують.

2.1. Як застосовують адміністративно-господарські санкції

Можна виділити декілька основних правил застосування адміністративно-господарських санкцій. Розглянемо їх.

1. Адміністративно-господарські санкції застосовують тільки до суб’єктів господарювання, а не до їх працівників. Останнім може загрожувати адміністративна (про порядок притягнення до неї див. на с. 12) або кримінальна відповідальність.

2. Адміністративно-господарські санкції застосовують за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності ( ч. 1 ст. 238 ГКУ). Це означає, що такі санкції до суб’єкта господарювання не застосовують до того моменту, доки в передбаченому законодавством порядку не встановлено, що він порушив правила здійснення госпдіяльності.

3. Зазначені санкції можуть застосовувати тільки уповноважені органи державної влади або органи місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 238 ГКУ).

До компетенції держоргану або органу місцевого самоврядування має входити застосування конкретної адміністративно-господарської санкції

4. Згідно з ч. 2 ст. 238 ГКУ повинні застосовуватися тільки ті адміністративно-господарські санкції, що встановлені законами. Хоча всупереч зазначеним вимогам в Україні досить часто застосовують санкції, установлені в інших нормативних актах. Як приклад можна навести Указ № 436. Окремі фахівці вважають, що є підстави оспорювати законність накладення штрафів, передбачених цим нормативним актом. Більше того, у деяких випадках суди в такому спорі ставали на бік суб’єктів господарювання (див. ухвалу ВАСУ від 28.02.2013 р. № К/9991/36205/11 і від 18.10.2012 р. № К/9991/1720/11). Проте ВСУ не вбачає нічого незаконного у застосуванні санкцій на підставі Указу № 436 (див. постанови ВСУ від 15.10.2013 р. № 21-247а13 і від 02.04.2013 р. № 21-439а12).

5. До суб’єкта господарювання може бути застосована тільки та адміністративно-господарська санкція, що передбачена за вчинене ним порушення (види адміністративно-господарських санкцій див. у табл. 1.1 на с. 6).

6. Застосування адміністративно-господарських санкцій може здійснюватися тільки в передбаченому законом порядку (ч. 1 ст. 239 ГКУ). Виходячи з цього положення ГКУ можна зробити висновок, що порядок застосування санкцій, як і самі санкції, повинні встановлюватися законами, а не підзаконними актами. Проте практика свідчить про те, що застосування санкцій у порядку, установленому підзаконними нормативними актами, не є підставою для визнання порушення з боку контролюючих органів.

7. Декілька адміністративно-господарських санкцій за одне й те саме порушення застосовують виключно у випадках, прямо передбачених законом.

8. Суб’єкт господарювання має право оскаржити до суду* рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування про застосування до нього адміністративно-господарської санкції (ч. 1 ст. 249 ГКУ). Якщо суд визнає застосування зазначеної санкції неправомірним, збитки, пов’язані із застосуванням таких санкцій, мають бути відшкодовані суб’єкту господарювання в порядку, установленому ГКУ та іншими законами.

* Крім того, окремі законодавчі акти (наприклад, ПКУ, Закон № 2464) можуть передбачати процедуру адміністративного оскарження (див. с. 21 і 67).

9. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік з дня його вчинення, крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 250 ГКУ). Однак зазначене правило не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначено ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на ДФСУ (ч. 2 ст. 250 ГКУ).

2.2. Як притягують до адміністративної відповідальності

Ми вже зазначали, що до адміністративної відповідальності притягують на підставі КУпАП. У цьому нормативному документі містяться і правила застосування адмінсанкцій. Наведемо основні з них.

1. Відповідальність за адміністративні правопорушення, як і кримінальна відповідальність, загрожує тільки фізичним особам. До юридичних осіб вона не застосовується**.

** Хоча в разі вчинення їх посадовими особами злочинів, перелічених у ст. 963 ККУ, до юридичних осіб можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру — штраф, конфіскація майна або навіть ліквідація.

2. До адмінвідповідальності притягують тільки за наявності складу адміністративного правопорушення. Тобто одночасно мають дотримуватися такі умови:

— установлено, що особа може бути суб’єктом адмінвідповідальності. Зокрема, така особа на момент вчинення адміністративного правопорушення має досягти 16-річного віку ( ст. 12 КУпАП). Зверніть увагу: за вчинені на території України порушення адмінстягнення можуть накладатися, у тому числі, на іноземних громадян і осіб без громадянства (ст. 16 КУпАП);

— контролюючий орган зафіксував, що мали місце дії або бездіяльність, за які чинним законодавством передбачено адміністративну відповідальність;

— установлено вину особи у вчиненні адмінправопорушення. Зауважте: саме у зв’язку з відсутністю вини не може бути притягнений до відповідальності працівник за порушення, вчинене в той період, коли він ще не працював на підприємстві. З іншого боку,

якщо особа на момент виявлення порушення вже звільнилася, вона все одно може бути притягнена до відповідальності

3. Санкції за адмінправопорушення може застосовувати як суд, так і безпосередньо контролюючі органи (у випадках, прямо передбачених законом).

4. Порушення, за яке накладається адміністративне стягнення, фіксують у протоколі про адміністративне правопорушення. Протокол підписує особа, яка склала його, і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами. Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, відмовляється підписувати протокол, у ньому робиться запис про це. Така особа має право подати пояснення та зауваження з приводу змісту протоколу, які до нього додаються, а також викласти мотиви своєї відмови його підписувати (ст. 256 КУпАП).

5. При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення застосовують за кожне порушення окремо ( ч. 1 ст. 36 КУпАП). Проте з цього правила є виняток. Він діє тоді, коли особа вчинила декілька адмінпорушень, справи за якими одночасно розглядає один і той самий орган (посадова особа). У такому разі стягнення накладають у межах санкції, установленої за серйозніше порушення з числа вчинених (за яке передбачено більшу санкцію). При цьому до основного стягнення може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке зі вчинених правопорушень (ч. 2 ст. 36 КУпАП).

6. За одне адміністративне правопорушення особа не може бути притягнена до адмінвідповідальності двічі. Наприклад, за відмову в наданні споживачу інформації про товар особа не може бути притягнена до відповідальності і згідно зі ст. 155 КУпАП як за порушення правил торгівлі, і згідно зі ст. 1561 КУпАП як за порушення законодавства про захист прав споживачів. У такому разі застосовують тільки другу з названих статей як більш спеціальну.

7. У загальному випадку адміністративне стягнення може накладатися не пізніше ніж через 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніше 2 місяців з дня його виявлення ( ч. 1 ст. 38 КУпАП). Нагадаємо: триваючими правопорушеннями вважаються проступки, пов’язані з тривалим, безперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою. Вони припиняються або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної в невиконанні особи до відповідальності (див. листи Міндоходів від 13.05.2013 р. № 1101/Н/99-99-15-04-01-14, Мін’юсту від 01.12.2003 р. № 22-34-1465 і від 17.07.2007 р. № 22-14-493). Прикладом такого правопорушення можна вважати невиплату заробітної плати або її виплату не в повному обсязі.

Якщо справи про адмінправопорушення підлягають розгляду в суді, стягнення накладають не пізніш як через 3 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через 3 місяці з дня його виявлення ( ч. 2 ст. 38 КУпАП). Винятки із зазначеного правила встановлено в ч. 3 і 4 ст. 38 КУпАП.

8. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право ( ст. 268 КУпАП):

— знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;

— при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи;

— виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження у справі;

— оскаржити постанову по справі.

Справу про адміністративне правопорушення розглядають у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності

Без цієї особи справа може бути розглянута, тільки якщо є дані про своєчасне її повідомлення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надходило клопотання про перенесення розгляду справи.

У випадках, передбачених ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є обов’язковою.

9. За загальним правилом справи про адміністративні правопорушення розглядають у 15-денний строк з дня отримання органом (посадовою особою), уповноваженим розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 277 КУпАП). Винятки наведено в ч. 2 ст. 277 КУпАП. Законами України також можуть бути встановлені інші строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.

10. Під час розгляду адміністративної справи одночасно може вирішуватися питання про відшкодування винною особою майнової шкоди, заподіяної в результаті вчинення адміністративного правопорушення ( ст. 40 КУпАП).

11. Постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності оголошують негайно після закінчення розгляду справи. Копію постанови протягом 3 днів вручають або висилають особі, щодо якої її винесено ( ст. 285 КУпАП).

12. Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена.

Строк для оскарження становить 10 днів з дня винесення постанови ( ст. 289 КУпАП)

13. Відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачено порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови — не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

14. Якщо особа, яка притягувалася до адміністративного стягнення, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню ( ст. 39 КУпАП). Це важливо, оскільки більшість статей КУпАП передбачають серйозніші стягнення в разі повторного вчинення особою одного і того ж адміністративного правопорушення. Крім того, повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке на особу вже накладалося адміністративне стягнення, є обтяжливою обставиною, яку враховують при розгляді всіх адмінсправ ( п. 2 ч. 1 ст. 35 КУпАП).

15. Не можна притягати до адмінвідповідальності за дію/бездіяльність, що на момент її вчинення не вважалася правопорушенням, навіть якщо в подальшому за неї запроваджено адміністративну відповідальність. А ось закони, що пом’якшують чи скасовують відповідальність, зворотну силу мають. Це означає, що якщо на момент накладення стягнення норму, яка передбачає відповідальність за певну дію/бездіяльність, уже скасовано, особа також не може бути притягнена до відповідальності.

Ну що ж, з основними правилами застосування санкцій ми вас ознайомили. Далі розповімо про особливості застосування санкцій різними контролюючими органами.

висновки

  • Адміністративно-господарські санкції можуть застосовувати тільки уповноважені органи державної влади або органи місцевого самоврядування.

  • Суб’єкт господарювання має право оскаржити до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування про застосування до нього адміністративно-господарської санкції.

  • Декілька адміністративно-господарських санкцій за одне й те саме порушення застосовують виключно у випадках, прямо передбачених законом.

  • Санкції за адмінправопорушення може застосовувати як суд, так і безпосередньо контролюючі органи (у випадках, прямо передбачених законом).

  • За одне адмінпорушення особа не може бути притягнена до адмінвідповідальності двічі.

  • Якщо особа, яка притягувалася до адміністративного стягнення, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, ця особа вважається такою, що не піддавалася адміністративному стягненню.

Теги санкції
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі