(044) 581-10-10 Передзвоніть менi
Перейти до номеру
  • № 48
  • № 47
  • № 46
  • № 45
  • № 44
  • № 43
  • № 42
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
4/14
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Червень , 2015/№ 49

Кодекс відповідальності. 3. Санкції, що накладаються органами ДФСУ (ч. 1)

Сплачувати податки та збори — доля кожного суб’єкта господарювання. Спроби ухилитися від неї караються законом. За дотриманням норм податкового законодавства стежить ДФСУ. Вона ж накладає й санкції за виявлені правопорушення. Про застосування санкцій органами ДФСУ ви дізнаєтеся із цього розділу спецвипуску.

3.1. Повноваження фіскальних органів

Повторимося: формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового законодавства забезпечує ДФСУ ( п. 41.1 ПКУ). Проте її контрольні повноваження не обмежуються тільки податковим полем. Так, ДФСУ зобов’язана здійснювати контроль ще й за дотриманням правил митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ). Санкції за порушення митного законодавства у цьому спецвипуску не розглядаються, а ось про відповідальність за порушення законодавства про ЄСВ ви можете дізнатися з розділу 4 (див. с. 64). Крім того,

на органи ДФСУ покладено функції контролю за дотриманням законодавства у сфері готівкового обігу ( п.п. 191.1.4 ПКУ) і ЗЕД

Для реалізації органами ДФСУ покладених на них контрольних функцій їм надано певні права. Їх перелічено в п. 20.1 ПКУ. Зокрема, органи ДФСУ мають право:

1) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів і платежів, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФСУ ( п.п. 20.1.1 ПКУ);

2) для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному законодавством ( п.п. 20.1.2 ПКУ):

— довідки, копії документів, засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи і витрати платників податків;

— іншу інформацію, пов’язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи ДФСУ;

— фінансову та статистичну звітність у порядку і на підставах, визначених законом;

3) проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків, крім Націо­нального банку України ( п.п. 20.1.4 ПКУ);

4) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, установлених ПКУ та іншими законами України ( п.п. 20.1.19 ПКУ);

5) звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків у банках та інших фінансових установах*, у тому числі при недопущенні посадових осіб органів ДФСУ до обстеження територій і приміщень ( п.п. 20.1.31 ПКУ);

6) звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керівником повноважень, визначених ПКУ, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або грошові кошти та інші цінності, що знаходяться в банку*, і зобов’язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керівника, передбачені ПКУ ( п.п. 20.1.32 ПКУ);

* Крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, ЄСВ, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків, погашення податкового боргу.

7) звертатися до суду про накладення арешту на грошові кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, якщо має місце одна з таких обставин ( п.п. 20.1.33 ПКУ):

— у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно;

— балансова вартість майна такого платника податків менше суми податкового боргу;

— майно платника податків, який має податковий борг, не може бути джерелом погашення такого боргу;

8) звертатися до суду про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу або його частини ( п.п. 20.1.34 ПКУ);

9) звертатися до суду про стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав і право вимоги якої переведено на органи ДФСУ, у рахунок погашення податкового боргу ( п.п. 20.1.35 ПКУ);

10) складати щодо платників податків — фізичних осіб і посадових осіб платників податків — юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення і виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення в порядку, установленому законом ( п.п. 20.1.41 ПКУ);

11) проводити перевірку правильності і повноти визначення доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності ( п.п. 20.1.44 ПКУ);

12) здійснювати інші повноваження, передбачені законом, у тому числі ст. 20 ПКУ.

Як бачите, спектр повноважень органів ДФСУ досить широкий. Найцікавішими для нас у межах цього спецвипуску є право органів ДФСУ проводити перевірки платників податків, а також право застосовувати до них фінансові (штрафні) санкції та стягувати суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу.

У зв’язку з цим важливо визначити, що є податковим боргом і грошовим зобов’язанням. Підпункт 14.1.175 ПКУ визначає податковий борг як суму узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов’язання.

При цьому під грошовим зобов’язанням розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи ( п.п. 14.1.39 ПКУ).

Із наведених визначень випливає, що

податковим боргом може стати тільки узгоджена сума податкового зобов’язання

Розглянемо, в якому порядку відбувається визначення та узгодження податкових зобов’язань відповідно до ПКУ.

3.2. Порядок узгодження і строки сплати податкових зобов’язань

Стаття 54 ПКУ передбачає 3 варіанти визначення податкових і грошових зобов’язань.

1. Платник податків самостійно обчислює суму податкового і грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає в податковій декларації або уточнюючому розрахунку (п. 54.1 ПКУ). Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

2. Грошове зобов’язання з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку — фізичної особи, вважається узгодженим у момент виникнення такого податкового зобов’язання (п. 54.2 ПКУ). Цей момент визначають за календарною датою, установленою розд. IV ПКУ для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. У свою чергу, як свідчить п.п. 168.1.6 ПКУ, граничні строки сплати податку до бюджету слід шукати в п. 168.1 ПКУ. Податок має бути сплачено:

— у день виплати доходу — якщо виплата доходу здійснюється готівкою, знятою з рахунка в банку, або шляхом перерахування на банківський рахунок фізичної особи ( п.п. 168.1.2 ПКУ);

— у банківський день, що настає за днем нарахування (виплати, надання) доходу, — при виплаті доходу в негрошовій формі або готівкою з каси ( п.п. 168.1.4 ПКУ);

— протягом 30 календарних днів, що настають за звітним місяцем, — якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується (не надається) фізичній особі ( п.п. 49.18.1, п. 57.1, п.п. 168.1.5 ПКУ).

3. Суму грошових зобов’язань визначає орган ДФСУ. Це відбувається в разі, якщо:

— платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено, що він здійснював діяльність, яка призвела до виникнення об’єктів оподаткування, наявності показників, що підлягають декларуванню, і наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню ( п.п. 54.3.1 ПКУ);

— дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення об’єкта обкладення податком на прибуток або від’ємного значення суми ПДВ, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п. 54.3.2 ПКУ);

— згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій і пені, у тому числі за порушення у сфері ЗЕД, є орган ДФСУ (п.п. 54.3.3 ПКУ);

—рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків (п.п. 54.3.4 ПКУ);

— дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, у тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених ПКУ, у тому числі податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) таким податковим агентом (п.п. 54.3.5 ПКУ).

В останньому варіанті для сплати грошового зобов’язання орган ДФСУ надсилає платнику податків податкове повідомлення-рішення. Як це відбувається і що це взагалі за документ, ви дізнаєтеся далі.

Податкове повідомлення-рішення

Почнемо з визначення. Податкове повідомлення-рішення — це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених ПКУ та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності ( п.п. 14.1.157 ПКУ).

Порядок складання та направлення податкових повідомлень-рішень регламентує ст. 58 ПКУ.

Зауважте: у податковому повідомленні-рішенні обов’язково мають бути зазначені:

— підстава для нарахування (зменшення) податкового зобов’язання, та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від’ємного значення об’єкта обкладення податком на прибуток чи від’ємного значення суми ПДВ;

— посилання на норму ПКУ та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи і відповідно до якої було здійснено розрахунок або перерахунок грошових зобов’язань платника податків;

— сума грошового зобов’язання, яку повинен сплатити платник податків;

— сума зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення результатів господарської діяльності або від’ємного значення суми ПДВ;

— граничні строки сплати грошового зобов’язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності;

— попередження про наслідки несплати грошового зобов’язання або невнесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк;

— граничні строки, передбачені ПКУ для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено наказом Мінфіну від 28.11.2012 р. № 1236 (далі — Порядок № 1236).

Податкове повідомлення-рішення має бути складене у 2 примірниках окремо за кожним податком, збором, але з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (п. 2.3 Порядку № 1236). Якщо фіскальний орган розрахував суму податкових зобов’язань за декількома податками, то він складає відповідну кількість податкових повідомлень-рішень. Крім того, окреме податкове повідомлення-рішення оформляють, якщо виявлено порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФСУ, а також у разі застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені за порушення у сфері ЗЕД.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов’язання і штрафних (фінансових) санкцій

У цьому розрахунку обов’язково мають бути зазначені дата і номер декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов’язання, а також інша інформація, необхідна для визначення грошового зобов’язання.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим):

— платнику податків — юридичній особі, якщо воно передане посадовій особі платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (п. 3.7 Порядку № 1236);

— платнику податків — фізичній особі, якщо воно вручене особисто чи законному представнику платника податків або надіслано листом за місцем проживання такої фізичної особи чи останнім відомим місцезнаходженням з повідомленням про вручення (п. 3.8 Порядку № 1236).

Зверніть увагу: податкове повідомлення-рішення також вважається врученим, якщо пошта (поштова служба) не може вручити його, зокрема, з таких причин:

— посадові особи відсутні за місцезнаходженням платника податків;

— посадові особи платника податків відмовляються прийняти податкове повідомлення-рішення;

— не знайдено фактичне місце розташування (місцезнаходження) платника податків.

При цьому днем вручення вважається день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п. 3.10 Порядку № 1236).

Якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену органом ДФСУ, воно вважається неврученим ( абзац четвертий п. 58.3 ПКУ)

Строки сплати податкового зобов’язання

Строки сплати податкового (грошового) зобов’язання регламентовано ст. 57 ПКУ і вони залежать від обставин визначення такого зобов’язання. Наведемо їх у табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Строки сплати податкових (грошових) зобов’язань

№ з/п

Спосіб визначення податкового (грошового) зобов’язання

Строк сплати

Норма ПКУ

1

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання і зазначає її в податковій декларації

У загальному випадку — протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання відповідної податкової декларації, крім випадків, установлених ПКУ

Абзац перший п. 57.1

Зверніть увагу: це правило не діє щодо платників податків, які сплачують згідно із законодавством авансові внески з того чи іншого податку. До таких, зокрема, належать деякі платники податку на прибуток, платники єдиного податку першої та другої груп, юрособи — платники податку на нерухомість, відмінну від земельної ділянки.

2

Суму грошового зобов’язання визначає орган ДФСУ за підставами, зазначеними в пп. 54.3.1 — 54.3.6 ПКУ

Протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом цього часу платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (про оскарження див. на с. 21)

П. 57.3

3

Контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків з причин, не пов’язаних з порушенням податкового законодавства

Суму податкового зобов’язання сплачують у строки, установлені окремими положеннями ПКУ, а якщо такі строки не встановлено — протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування

П. 57.2

Якщо ж платник податків не сплачує в установлені строки ПКУ узгоджену суму податкових зобов’язань, зазначену ним у податковій декларації, або узгоджену суму грошового зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні, така сума набуває статусу податкового боргу. А це вже є підставою для надсилання такому платнику податків органом ДФСУ податкової вимоги ( п. 59.1 ПКУ). Про неї і поговоримо далі.

Податкова вимога

Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків затверджено наказом Міндоходів від 10.10.2013 р. № 576 (далі — Порядок № 576).

Згідно з п. 2.2 цього Порядку податкову вимогу формують, якщо:

— платник податків не сплатив суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, у встановлені ПКУ строки;

— платник податків не сплатив узгоджену суму грошового зобов’язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені строки;

— платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суму авансового внеску в установлені строки.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 20 нмдг* (340 грн.)

* Тут і далі — неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Орган ДФСУ не може надіслати (вручити) податкову вимогу раніше першого робочого дня після закінчення установленого ПКУ граничного строку сплати суми грошового зобов’язання ( п. 59.3 ПКУ, п. 4.1 Порядку № 576).

При отриманні податкової вимоги вам необхідно звернути увагу на її зміст. Так, крім загальних реквізитів, цей документ повинен уключати (п. 59.3 ПКУ, п. 3.3 Порядку № 576):

— відомості про факт виникнення грошового зобов’язання і права податкової застави;

— розмір податкового боргу, що забезпечується податковою заставою;

— відомості про обов’язок погасити податковий борг і можливі наслідки його непогашення в установлений строк;

— попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави;

— можливу дату і час проведення публічних торгів з продажу активів, які можуть бути предметом податкової застави.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою):

— юридичній особі, якщо її передано посадовій особі цієї юрособи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення;

— фізичній особі, якщо її вручено особис­то такій особі (її законному представнику) або надіслано листом за її місцем проживання або останнім відомим місцезнаходженням з повідомленням про вручення.

Якщо пошта не може вручити податкову вимогу через:

— відсутність за місцезнаходженням посадових осіб;

— відмову посадових осіб прийняти податкову вимогу;

— незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків;

— інші причини,

податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п. 4.8 Порядку № 576).

Майте на увазі: за наявності у платника податків податкового боргу органи ДФСУ зобов’язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків ( п. 87.9 ПКУ).

Заборонено спрямовувати платником податків кошти на погашення грошового зобов’язання перед погашенням податкового боргу

Це не стосується випадків спрямування таких коштів на виплату заробітної плати та сплату ЄСВ.

Таким чином, якщо у платника податків, крім податкового боргу, є грошові зобов’язання, які ще не набули статусу податкового боргу (тобто строк на узгодження чи сплату вже погодженого податкового зобов’язання ще не сплинув), перш за все погашають податковий борг.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачуються таким платником податків, перш за все зараховуються в рахунок сплати податкового зобов’язання. Після його повного погашення кошти, що сплачуються платником податків, зараховують у рахунок погашення штрафів і в останню чергу — у рахунок сплати пені ( п. 131.2 ПКУ).

Якщо платник податків не виконує передбачену ПКУ черговість платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган ДФСУ розподіляє суми, що надходять, самостійно.

3.3. Оскарження рішень фіскальних органів

Вище ми детально розглянули порядок оформлення та надсилання на адресу платників податків податкових повідомлень-рішень і податкових вимог. При цьому якщо, на думку платника податків, представники органу ДФСУ припустилися помилки при обчисленні зазначених у цих документах сум податкових зобов’язань, штрафів чи пені,

такий платник податків має право оскаржити рішення податківців в адміністративному або судовому порядку

Цю можливість прямо передбачено п. 56.1 ПКУ. На той факт, що процедура адміністративного оскарження поширюється в тому числі й на податкові вимоги, податківці вказують у консультації, розміщеній у категорії 133.01 БЗ*.

* База знань, розміщена на офіційному сайті ДФСУ: http://zir.minrd.gov.ua.

У межах цього спецвипуску ми зупинимося тільки на механізмі оскарження рішень податкових органів в адміністративному порядку, тобто в межах системи органів ДФСУ. При цьому окремо, у розділі 4, ви зможете дізнатися про порядок оскарження рішень фіскальних органів щодо ЄСВ (див. с. 67).

Складаємо та подаємо скаргу

Отже, ви вважаєте, що орган ДФСУ неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення**, що суперечить законодавству чи виходить за межі його повноважень? Тоді можете звернутися до органу ДФСУ вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення ( п. 56.2 ПКУ).

** Зауважте: подати скаргу можна тільки на рішення, які спричиняють правові наслідки, тобто впливають на права та обов’язки платника податків (детальніше див. у журналі «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 18, с. 37).

Своєчасно подана скарга зупиняє виконання грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання скарги і аж до закінчення процедури адміністративного оскарження ( п. 56.15 ПКУ).

Протягом цього періоду оскаржувана сума грошового зобов’язання вважається неузгодженою

З наведеної норми ПКУ випливає, що виконання зупиняється тільки за грошовими зобов’язаннями, визначеними в податковому повідомленні-рішенні. Причому, на наш погляд, це поширюється на податкові повідомлення-рішення не тільки за податками та зборами, а й за штрафними санкціями у сфері РРО, обігу готівки та ЗЕД.

Якщо ж платник податків отримав рішення з іншого питання, то початок процедури адміністративного оскарження не припиняє виконання рішення. Те саме правило діє і щодо податкових вимог. Як ви вже знаєте, податкова вимога свідчить про наявність узгодженого податкового зобов’язання. Тому подання скарги до податкового органу вищого рівня не є перешкодою для вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу органом ДФСУ, який надіслав таку податкову вимогу.

Сама процедура оскарження може відбуватися у 2 етапи:

I етап — подання первинної скарги;

II етап — подання повторної скарги (подається, якщо з рішенням за первинною скаргою платник податків не згоден).

Розібратися з тим, куди на тому чи іншому етапі оскарження слід подавати відповідну скаргу, вам допоможе табл. 3.2.

Таблиця 3.2. Органи оскарження

№ з/п

Орган оскарження

Чиє рішення оскаржується

Первинна скарга (I етап)

1

Органи ДФСУ в областях, м. Києві, міжрегіональні територіальні органи

1. Рішення ДПІ, що їм підпорядковані. 2. Рішення спеціалізованих органів ДФСУ, якщо вони не підпорядковані ДФСУ*

2

ДФСУ

Рішення спеціалізованих органів ДФСУ за умови їх підпорядкованості ДФСУ

Повторна скарга (II етап)

1

ДФСУ

Рішення органів ДФСУ в областях, м. Києві, міжрегіональних територіальних органів

* Наприклад, скарга на рішення спеціалізованої ДПІ щодо обслуговування великих платників подається до Міжрегіонального головного управління ДФСУ — Центрального офісу з обслуговування великих платників (див. роз’яснення з категорії 133.01 БЗ).

Важливо! Перестрибнути «через сходинку» не можна. Тобто подати скаргу на рішення районної ДПІ безпосередньо до ДФСУ не вийде.

Зверніть увагу: платник податків одночасно з поданням скарги до органу ДФСУ вищого рівня зобов’язаний письмово повідомити орган ДФСУ, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше оскаржуване рішення, про початок процедури оскарження ( п. 56.5 ПКУ, п. 5.1 Порядку № 848). Зробити це можна в довільній формі (див. роз’яснення податківців з категорії 133.01 БЗ).

Саму скаргу також складають і подають у письмовій формі. Вимоги до оформлення скарги містить розд. IV Порядку № 848. Виходячи з приписів цього нормативно-правового акта у скарзі потрібно зазначати таку інформацію:

— найменування платника податків, його місцезнаходження та податкову адресу (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання (для фізичної особи — платника податків);

— найменування органу ДФСУ, яким прийнято оскаржуване рішення, дату і номер такого рішення, назву і суму податку, збору та/або штрафної (фінансової) санкції;

— підстави, за якими оскаржується рішення, обставини справи, які, на думку заявника, установлено органом ДФСУ неправильно або не встановлено взагалі;

— обґрунтування незгоди платника податків з рішенням органу ДФСУ з посиланням на норми законодавства;

— суть вимог і клопотань платника податків;

— відомості про повідомлення або неповідомлення відповідного органу ДФСУ про подання скарги до фіскального органу вищого рівня;

— відомості про подання або неподання позовної заяви про оскарження рішення органу ДФСУ до суду;

— адресу, на яку слід надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги;

— перелік документів, що додаються до скарги.

Скаргу обов’язково повинні підписати особа, яка її подає, або її представник, уповноважений на підписання скарги

При цьому якщо скаргу підписує представник платника податків, до неї потрібно додати оригінал або належним чином засвідчену копію документа, що засвідчує повноваження такого представника відповідно до законодавства. Найпоширенішим прикладом такого документа є довіреність.

Як орієнтир при складанні скарги можна використовувати лист ДПАУ від 14.12.2004 р. № 24348/7/25-0017 (ср. 025069200). Проте не забудьте додати в наведений у ньому зразок відсутню інформацію, що є обов’язковою згідно з вимогами Порядку № 848 (див. вище).

До скарги платник податків може додати розрахунки й докази, які він вважає за необхідне надати. Причому подають не оригінали, а копії доказових документів, засвідчені належним чином ( п. 56.3 ПКУ). Вважаємо, що для засвідчення таких документів досить проставити на них підпис посадової особи платника податків і печатку (за наявності). На користь цього підходу свідчить п. 85.4 ПКУ.

Зауважте: надання платником податків будь-яких доказів обґрунтованості скарги є його правом, а не обов’язком. Адже відповідно до п. 56.4 ПКУ при адміністративному оскарженні доводити, що будь-яке нарахування, здійснене органом ДФСУ, або будь-яке інше його рішення є правомірним, зобов’язані фіскальні органи. Але зробити це все ж таки варто. По-перше, ступінь обґрунтованості вимог платника податків безпосередньо впливає на результат оскарження. По-друге, якщо доказів з боку платника недостатньо, то податківці можуть провести документальну позапланову перевірку (п. 2.4 Порядку № 41). Її підставою виступатиме п.п. 78.1.5 ПКУ.

І ще один важливий момент — мова, якою слід складати скаргу. Із цього приводу ПКУ мовчить. Як і інші нормативні документи. Але, на нашу думку, скаргу краще складати державною — українською мовою, щоб у податківців не було зайвого приводу чіплятися до правильності її оформлення.

В одній скарзі платник податків може оскаржити не тільки одне, а одразу всі рішення податківців

Про це податківці висловилися у своїй консультації, розміщеній у категорії 133.01 БЗ.

Пункт 7.1 Порядку № 848 забороняє фіскалам відмовляти у прийнятті скарги платника податків. Проте її не розглядатимуть, якщо:

1) пропущено строки для подання скарги ( п. 56.7 ПКУ);

2) скаргу подано на рішення, що вже розглядалося податківцями та/або в суді (пп. 1.4 і 8.5 Порядку № 848);

3) скаргу подано не до того органу ДФСУ ( пп. 56.7, 56.3 і 56.6 ПКУ);

4) порушено вимоги, установлені ст. 8 Закону про звернення громадян (наприклад, у скарзі відсутні відомості про місце проживання або підпис, неможливо встановити авторство тощо).

Оскільки дотримання строків подання скарги дуже важливе, зупинимося на них детально.

Строки подання скарги

Строк подання скарги — 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого оскаржуваного рішення ДФСУ.

Наприклад, якщо податкове повідомлення-рішення про донарахування грошових зобов’язань отримано 16.06.2015 р., то скаргу необхідно подати не пізніше 26.06.2015 р. Але!

Якщо останній день строку подання скарги припадає на вихідний або святковий день, то він переноситься на перший робочий день, що настає за вихідним або святковим ( п. 56.13 ПКУ)

Наприклад, якщо платник податків отримав податкове повідомлення-рішення 18.06.2015 р., то останнім днем подання скарги буде 30.06.2015 р.*

* Строк для подання скарги закінчується 28.06.2015 р. Проте цей день є святковим (День Конституції України) і до того ж припадає на вихідний день. Тому вихідний день переноситься на 29.06.2015 р., а першим робочим днем буде 30.06.2015 р.

Десятиденний строк подання скарги застосовують у загальному випадку, у тому числі при повторному оскарженні (див. с. 26). Проте так буває не завжди. Якщо контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків з причин, не пов’язаних з порушенням податкового законодавства, то подати скаргу можна протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення ( п. 56.12 ПКУ). 30-денний строк поширюється також на оскарження рішень щодо (п. 3.3 Порядку № 848):

— сум грошових зобов’язань з плати на землю або з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованих органами ДФСУ фізичним особам;

— розподілу суми грошових зобов’язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають у результаті реорганізації;

— погашення грошових зобов’язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, до здійснення реорганізації;

— встановлення солідарної відповідальності за сплату грошових зобов’язань платника податків, який реорганізується, щодо всіх осіб, утворених у процесі реорганізації, що зумовлює застосування режиму податкової застави до всього майна таких осіб;

— поширення права податкової застави на майно платника податків, який утворюється шляхом об’єднання інших платників податків, якщо один з них або більше мали грошові зобов’язання чи податковий борг, забезпечений податковою заставою.

Зверніть увагу: формально з ПКУ не випливає, що на рішення, пов’язані з порушенням неподаткового законодавства (про накладення штрафних санкцій у сфері РРО, обігу готівки, ЗЕД і алкогольно-тютюновій сфері), поширюється 10-денний строк оскарження. Проте фіскали у своєму роз’ясненні, наведеному в категорії 133.01 БЗ, наполягають на дотриманні 10-денного строку. Тому з поданням скарги в цих випадках рекомендуємо не затягувати.

Днем подання скарги є ( п. 56.16 ПКУ, п. 5.2 Порядку № 848):

— у разі безпосереднього подання — день фактичного отримання скарги відповідним органом ДФСУ;

— у разі надсилання скарги поштою — дата отримання відділенням поштового зв’язку від платника податків поштового відправлення зі скаргою, зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення або на конверті. За відсутності повідомлення про вручення або відбитка календарного штемпеля відділення поштового зв’язку на поштовому відправленні (конверті, бандеролі) неможливо з’ясувати дату отримання скарги відділенням зв’язку. У такому разі датою подання скарги вважається дата її отримання органом ДФСУ (п. 5.3 Порядку № 848).

Майте на увазі: якщо скаргу подано з порушенням порядку і строків, установлених п. 56.3 ПКУ, орган ДФСУ її не розглядатиме і поверне платнику податків із зазначенням причин такого повернення ( п. 56.7 ПКУ). І тільки в окремих випадках, установлених п. 102.6 ПКУ (див. с. 46), граничні строки для подання скарг можуть бути продовжені (п. 3.5 Порядку № 848).

Якщо платник податків усе ж пропустить установлені в ПКУ строки, то з наступного дня після граничного строку процедура адміністративного оскарження вважатиметься закінченою ( п.п. 56.17.1 ПКУ). Це означає, що того ж дня грошові зобов’язання, зазначені в податковому повідомленні-рішенні, набудуть статусу узгоджених.

Права особи, яка подала скаргу

Особа, яка подала скаргу на рішення контролюючого органу, може брати певну участь і в самому процесі оскарження. Так, згідно з п. 6.1 Порядку № 848 вона має право:

— особисто викласти аргументи особі, яка перевіряє скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги;

— знайомитися з матеріалами перевірки;

— подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом ДФСУ, який розглядає скаргу;

— користуватися послугами адвоката або представника, оформивши ці повноваження у встановленому законодавством порядку;

— отримувати рішення за результатами розгляду скарги;

— висловлювати усно або письмово вимогу про дотримання таємниці розгляду скарги.

Крім того, особа, яка подала скаргу на податкове повідомлення-рішення, може бути безпосередньо присутньою при розгляді такої скарги. Якщо у вас є таке бажання, не забудьте письмово зазначити про це в самій скарзі. У свою чергу, орган ДФСУ зобов’язаний письмово повідомити вас про місце, дату і час розгляду скарги (див. роз’яснення з категорії 133.03 БЗ).

Отримання рішення

Орган ДФСУ, який розглядає скаргу, зобов’язаний прийняти мотивоване рішення і надіслати його протягом 20 календарних днів, що настають за днем отримання скарги, за адресою платника поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку* ( п. 56.8 ПКУ, п. 7.2 Порядку № 848). Рішення надсилають за адресою, зазначеною платником податків у скарзі. Якщо таку адресу не вказано, рішення надсилають на його податкову адресу.

* Мається на увазі вручення під розписку посадовій чи уповноваженій особі платника-юрособи або особисто платнику податку — фізособі (його представнику).

Якщо останній день строку для відповіді на скаргу припадає на святковий або вихідний день, граничний строк переноситься на перший робочий день, що настає за святковим або вихідним днем ( п. 56.13 ПКУ, п. 7.5 Порядку № 848).

Якщо пошта не може вручити платнику податків рішення про результати розгляду скарги (зважаючи на відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків тощо), рішення вважається врученим у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п. 9.6 Порядку № 848).

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного органу ДФСУ може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, але не більше 60 календарних днів. Про продовження строків розгляду скарги фіскали зобов’язані повідомити платника податків письмово до закінчення 20-денного строку ( п. 56.9 ПКУ, п. 7.3 Порядку № 848).

Якщо мотивоване рішення за скаргою (повідомлення про продовження строків) своєчасно надіслано не було, з наступного дня після закінчення відповідного строку скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків ( п. 56.9 ПКУ)

При розгляді скарги орган ДФСУ вищого рівня може прийняти одне з таких рішень (п. 9.2 Порядку № 848):

— повністю задовольнити скаргу платника податків та скасувати оскаржуване рішення органу ДФСУ. При цьому податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважатимуться відкликаними в день прийняття рішення про їх скасування ( п. 60.3 ПКУ);

— частково задовольнити скаргу платника податків і в окремій частині скасувати оскаржуване рішення органу ДФСУ. При цьому податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважатимуться відкликаними в день надходження платнику нового повідомлення-рішення або податкової вимоги зі зменшеною сумою грошового зобов’язання або податкового боргу (п. 60.4 ПКУ);

— залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення органу ДФСУ — без змін.

Врахуйте: орган ДФСУ вищого рівня може не тільки зменшити, а й збільшити суму грошового зобов’язання або податкового боргу. Якщо сума грошового зобов’язання (податкового боргу) збільшується, то раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога в такому разі не відкликається (п. 60.6 ПКУ). Водночас на суму збільшення грошового зобов’язання орган ДФСУ надсилає окреме податкове повідомлення-рішення. А ось на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Особливості повторного оскарження рішень податківців

Якщо платник податків не згоден з рішенням, прийнятим органом ДФСУ на першому етапі процедури адміністративного оскарження, у нього є можливість надати повторну скаргу до органу вищого рівня ( п. 56.6 ПКУ, п. 3.2 Порядку № 848). Цим він ініціює другий етап процедури адміністративного оскарження.

У цілому, другий етап не відрізняється від першого, але деякі особливості все ж таки є.

По-перше, строк для подання повторної скарги завжди становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання рішення за скаргою ( п. 56.6 ПКУ, п. 3.2 Порядку № 848). Таким чином, навіть якщо оскаржується рішення, яке не пов’язане з порушенням податкового законодавства (строк подання первинної скарги становив 30 календарних днів), повторна скарга все одно має бути подана протягом 10 календарних днів.

По-друге, повторні скарги завжди подають до ДФСУ (див. табл. 3.2 на с. 22).

Майте на увазі: якщо ви повторно оскаржуєте рішення про результати розгляду первинної скарги до контролюючого органу вищого рівня,

письмово повідомити про це потрібно орган ДФСУ, який спочатку визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення

Про це зазначають податківці у своїй консультації, розміщеній у категорії 133.01 БЗ.

Завершення процедури адміністративного оскарження

Процедура адміністративного оскарження закінчується ( п. 56.17 ПКУ):

— днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного органу ДФСУ у разі, якщо така скарга не була подана у зазначений строк;

— днем отримання платником податків рішення відповідного органу ДФСУ про повне задоволення скарги;

— днем отримання платником податків рішення ДФСУ;

— днем звернення платника податків до органу ДФСУ із заявою про розстрочку, відстрочення оскаржуваних грошових зобов’язань.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов’язання платника податків.

Рішення ДФСУ, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню ( п. 56.10 ПКУ)

Однак таке рішення можна оскаржити в судовому порядку. Більше того, звернутися до суду з позовом про визнання недійсним рішення органу ДФСУ платник податків може й до закінчення процедури адміністративного оскарження. Проте пам’ятаєте: рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню ( п. 56.18 ПКУ).

санкції додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті