Теми статей
Обрати теми

Податок на нерухомість: облікові проблеми

Хмелевський Ігор, податковий експерт
Ну ось ви і впоралися з поданням «нерухомої» звітності на поточний рік. Нічого, що так і не з’явилася нова звітна форма. Нічого, що самодіяльність місцевої влади при встановленні цього податку подекуди «зашкалювала», а подекуди взагалі була відсутня. Нічого, що критерії визначення «податковонерухомих» пільг розмиті настільки, що не зрозумієш, як ці пільги застосовувати. Нічого, що за таких умов дешевше сплатити податок, ніж скористатися законним звільненням від нього… Адже все врешті-решт проходить. Пройшла і чергова звітна кампанія. Мудрець знову не помилився. Але проблеми, на жаль, залишилися. Щоправда, вже не податкові, а бухгалтерські. Подолаємо їх разом, пані та панове?
азбука обліку

І справді, запитань щодо податку на нерухомість з початку року було немало. З відповідями на деякі з них ви вже могли ознайомитися в наших попередніх статтях (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 10, с. 13, № 14, с. 38).

Але резерв «головоломок» явно не вичерпаний. Може, хоч у бухобліку все буде легко і просто? Ну насправді, хіба так важко з певною періодичністю нарахувати якийсь там податок... Плюс до цього кілька разів на рік показати його перерахування до бюджету.

Еге ж бо! Виявилось, що бухоблікових питань з податку на нерухоме майно теж вдосталь. І перш за все — у платників податку на прибуток. Їм законодавець дозволив зменшити його на суму нарахованого та сплаченого податку на нежитлову нерухомість (див. п. 137.5 ПКУ). Але, як це корект­но зробити, щоб не задвоїти витрати, на жаль, не сказав. &#9785

Водночас

власникам нежитлових об’єктів з числа неплатників податку на прибуток зменшити будь-які свої платежі до бюджету на податок на нерухомість ПКУ не дозволив

З огляду на це, їх бухоблік податку на нерухомість прозоріший. Тому з них і почнемо.

Але одразу попереджаємо: ми не допускаємо навіть думки, що відображення «нерухомо-нежитлового» податку в бухгалтерському обліку може відрізнятися залежно від того, має підприємство статус платника податку на прибуток чи ні. Такі відмінності, очевидно, виникнуть уже після визначення фінрезультату звітного періоду, коли «прибутківцям» доведеться показувати у своїй фінансовій звітності витрати з податку на прибуток. Ось тоді їм і треба буде схрестити воєдино вимоги профільного П(С)БО 17 і п. 137.5 ПКУ. Як? Про це наприкінці статті. А поки що поговоримо про те, що простіше.

Податок на житлову нерухомість

До нового року, ви добре пам’ятаєте, податком на нерухоме майно обкладали тільки житлові об’єкти. Ними, як свідчив тодішній п.п. 14.1.129 ПКУ, вважалися будівлі, віднесені за законодавством до житлового фонду, а також дачні та садові будинки*. Участь таких об’єктів у господарській діяльності підприємства була рідкісним винятком. Отже, у дореформеному податковому обліку вони потрапляли до розряду невиробничих основних засобів (визначення див. у старому п. 144.3 ПКУ). З цієї причини не можна було сподіватися, що «податковоприбутковий» розд. III ПКУ допустить зменшення об’єкта оподаткування на податок на нерухомість.

* Останні, до речі, раніше не входили до об’єкта обкладення цим податком (див. п.п. 265.2.2 ПКУ в редакції станом на 31.12.2014 р.). Тепер — входять.

Після нового року «прибутковий» об’єкт оподаткування став розраховуватися за правилами бухгалтерського обліку. А він — суддя неупереджений! Йому байдужі «госпдіяльні примочки» з ПКУ, причому як зараз, так і тоді.

Тож, бухвитрати з «нерухомо-житлового» податку були, є і будуть?

Поза всяким сумнівом! І відображатися вони повинні проводкою Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності» — Кт 641 (субрахунок «Податок на житлову нерухомість») з подальшим віднесенням на фінрезультат звітного періоду. Причому сума таких витрат за календарний рік дорівнює сумі податку, розрахованій у його річній декларації в частині, що припадає на житлові об’єкти.

img 1Зверніть увагу: для зарахування до бюджету податку на житлову і нежитлову нерухомість передбачені окремі коди бюджетної класифікації — 18010100 і 18010400 відповідно. Це означає, що сплачувати їх треба буде різними платіжками. Тому розділити в бухобліку при нарахуванні витрат ці підвиди податку теж доведеться (незважаючи на те, що чинна форма декларації цього і не передбачає).

З якою періодичністю проводити нарахування витрат з податку на житлову нерухомість? За великим рахунком — все одно. Якщо брати до уваги періодичність подання «нерухомої» декларації, то можна відобразити їх один раз на рік, причому в самому кінці року. Якщо орієнтуватися на періодичність сплати податку (авансовими платежами з поквартальним розбиттям на чотири рівні частини), то витрати можна ставити раз на квартал. Сама сплата при цьому супроводжуватиметься бухгалтерським записом Дт 641 (субрахунок «Податок на житлову нерухомість») — Кт 311.

Проте ми схиляємося до рівномірного їх нарахування раз на місяць у розмірі 1/12 річної суми. Загалом, як пропишете в обліковій політиці, так і дійте. Безперечно тільки те, що витрати з податку на житлову нерухомість з цього року теж зменшуватимуть податок на прибуток — і цього не треба боятися. Але таке зменшення буде опосередкованим — через їх вплив на фінансовий результат до оподаткування, а не прямим, як це дозволяє п. 137.5 ПКУ щодо «нерухомого» податку за нежитлові об’єкти.

У вас є такі об’єкти на балансі? Дуже добре. Якщо не впевнені, перевірте себе, користуючись визначенням з п.п. 14.1.1291 ПКУ. І не всі вони, мабуть, виявилися виведеними з-під оподаткування зважаючи на п.п. 266.2.2 цього Кодексу? Отже, вам буде цікаво, що в «нерухомо-нежитловому» податку такого особливого. Ось давайте про нього далі й поговоримо.

Податок на нежитлову нерухомість

Його історія поки що коротка — нежитлові об’єкти стали оподатковуватися тільки з цього року. Вони, на відміну від нерухомості житлової, у переважній більшості безпосередньо використовуються в госпдіяльності. А це позначається на бухобліку витрат з податку за такі об’єкти.

Дивіться: у п. 18 П(С)БО 16 про відображення будь-яких податків сказано таке:

До адміністративних витрат відносяться <…> податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг)

Тобто, існує дві категорії податків:

«собівартісні», які можна безпосередньо пов’язати з конкретним об’єктом витрат (про них дещо пізніше)

та

інші («несобівартісні»), які П(С)БО 16 гамузом зараховує до адміністративних.

Водночас щодо другої категорії має право на життя й інша думка: їх можна включати до витрат за напрямками.

Таким чином, «несобівартісний» податок на нежитлову нерухомість цілком допустимо відображати у витратах залежно від напряму використання тієї нерухомості, за яку він сплачується. Зокрема, за:

— адміністративними будівлями (офісні приміщення тощо) — в адмінвитратах за Дт 92 в кореспонденції з Кт 641 (субрахунок «Податок на нежитлову нерухомість»);

— збутовими будівлями (магазини, склади тощо) — у збутових витратах за Дт 93 аналогічним бухгалтерським записом;

— за іншими приміщеннями — в інших витратах, Дт 94 — Кт 641 (субрахунок «Податок на нежитлову нерухомість»).

Щодо періодичності такого нарахування скористайтеся нашими рекомендаціями з попереднього підрозділу цієї статті — вважаємо, вони цілком застосовні і тут. Про відображення в бухобліку платежів з цього податку теж див. вище.

А тепер повернемося до «собівартісного» податку на нежитлову нерухомість, тобто податку за ті нежитлові приміщення, які безпосередньо використовуються у виробництві продукції, робіт, послуг. Як ви вже зрозуміли, сума нарахованого податку за такі об’єкти нерухомості потрапить прямо у виробничу собівартість, на Дт 23, у складі інших прямих витрат (див. п. 14 П(С)БО 16). Щоправда, це можливо тільки в тому випадку, якщо ви виготовляєте (виконуєте, надаєте) один вид продукції (робіт, послуг).

Якщо ж в одному виробничому приміщенні ви здійснюєте декілька видів діяльності, тоді сума нарахованого податку на таку нерухомість йде на постійні загальновиробничі витрати (абзац шостий п. 11, п.п. 15.9 П(С)БО 16). Потім, після розподілу, вони спрямовуються на конкретний об’єкт витрат, а в нерозподіленій частині — до складу собівартості в періоді їх виникнення, тобто в періоді нарахування податку.

До речі, у цьому випадку питання з періодичністю його нарахування набуває нового забарвлення — для коректного формування собівартості продукції, робіт, послуг робити це потрібно щомісячно.

На цьому для неплатників податку на прибуток можна поставити крапку. Якщо ви — один із них, то сказаного вище вам достатньо, щоб не заблукати у трьох соснах бухгалтерського обліку податку на нерухомість. А для прибутківців show must go on. ☺

Як зменшити податок на прибуток: ворожимо на кавовій гущі

Припустимо, рік закінчився. Виведено фінансовий результат. Що треба зробити, щоб правильно розрахувати податок на прибуток і відобразити в бухобліку витрати за ним?

Пригадуєте п. 137.5 ПКУ, з якого ми починали статтю? Прийшов час процитувати його максимально повно:

Податок, що підлягає сплаті до бюджету <…>, зменшується на суму нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) <…> щодо об’єктів нежитлової нерухомості

Що важливо пам’ятати ще?

Якщо ви — «додвадцятимільйонник», який не має збитків минулих років, то об’єктом обкладення податком на прибуток якраз і буде отриманий фінрезультат. Наприклад, фінансовий результат до оподаткування становив 100 тис. грн. Отже, сума податку — 18 тис. грн. (100 тис. грн. х 18 %).

Якщо ж ваш дохід перевищив межу у 20 млн, то вам спочатку доведеться відкоригувати отриманий бухгалтерський показник на різниці, передбачені розд. III ПКУ (детальніше див. «Податки бухгалтерський облік», 2015, № 6, с. 4).

Але і в тому і в іншому випадку ви отримаєте коректну величину податку на прибуток тільки тоді, коли ви не нараховували протягом звітного року витрати з податку на нежитлову нерухомість. Ну і ще тоді, коли вся ваша нерухомість житлова, бо податок на неї відноситься тільки на витрати і подальшого зменшення на його суму податку на прибуток ПКУ не передбачає.

А ось якщо у звітному році до витрат потрапив «нерухомо-нежитловий» податок, то розрахунок податку на прибуток «в лоб» з подальшим зменшенням його на суму нарахованого та сплаченого «нерухомо-нежитлового» податку призведе до некоректного результату.

Покажемо це на наведеному вище прикладі. Нехай річна сума податку на нежитлову нерухомість становить 10 тис. грн. Тоді якщо ви просто зменшите отриманий прямим рахунком податок на прибуток (18 тис. грн.) на ці 10 тис., вийде, що податок на прибуток, який належить сплатити до бюджету, дорівнює 8 тис. грн.

Ну і що в цьому поганого, запитаєте ви. Тим більше якщо іншого алгоритму в ПКУ на сьогодні не прописано! Так, тут ви маєте рацію.

Ані для низькодохідних, ані для високодохідних платників немає «прибуткової» різниці у вигляді коригування фінрезультату на суму податку на нерухомість

Тому можна, у принципі, не заморочуючись сплачувати податок на прибуток саме так, як того вимагає розд. III ПКУ, не підігруючи при цьому фіскалам. Такому формальному підходу можна навіть знайти виправдання. Мовляв, чого ми повинні робити інакше, якщо ми й так нічого не порушуємо. Нехай краще вони приймають продумані норми і завчасно забезпечують механізми їх реалізації!

Але будьте певні: вчинивши суто формально, ви наживете собі зайвих проблем. Чому?

Тому що насправді 10 тисяч «нерухомо-нежитлового» податку вже враховано в отриманому фінрезультаті у складі витрат (зокрема, через рахунки 901 (903), 91, 92, 93 тощо). Отже, безпосереднє зменшення суми податку на прибуток на ці самі 10 тис. призведе до подвійного зменшення об’єкта оподаткування.

Як можна було б здолати цей методологічний «прокол» законодавця?

Будемо виходити з того, що не можна не показувати весь рік бухвитрати за «нерухомо-нежитловим» податком, тим самим нехтуючи бухгалтерськими правилами. Тобто при нарахуванні цього податку його однозначно доведеться відображати у складі витрат.

Так ось, міркуючи логічно, можна дати таку пораду: щоб уникнути зазначеного «задвоєння», для визначення податку на прибуток суму витрат у частині «нерухомо-нежитлового» податку слід додати до фінрезультату. У такий спосіб ви виключите задвоєння і тим самим вийдете на потрібну суму податку.

Якщо ви прислухаєтеся до запропонованої поради, то ось як це виглядатиме, як-то кажуть, на пальцях:

1) спочатку ви повинні, образно кажучи, «на коліні» додати суму податку на нежитлову нерухомість, яка протягом звітного періоду пішла на витрати, до отриманого бухгалтерського показника фінрезультату (10 тис. грн. + 100 тис. грн. = 110 тис. грн.);

2) потім обчислити від цієї величини податок на прибуток (110 тис. грн. х 18 % = 19,8 тис. грн.);

3) і тільки після цього зменшити його на суму податку на нежитлову нерухомість (19,8 тис. грн. - 10 тис. грн. = 9,8 тис. грн., а не 8 тис. грн., як було розраховано вище).

Це і буде коректна величина податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету після застосування п. 137.5 ПКУ.

Узагалі-то, непоганий варіант. Погано тільки, що це чистої води самодіяльність. Адже такі дії (а саме, коригування фінрезультату на суму податку на нерухомість) не передбачені ані жодним з П(С)БО, ані ПКУ. Особливо яскраво це виявляється в частині низькодохідних платників, якіподаток на прибуток повинні визначати, як уже підкреслювалося, тільки на підставі бухгалтерського фінрезультату взагалі без жодних коригувань.

Та й розповісти в деталях, як зробити такі «фінти вухами» у звітності з податку на прибуток, ми зараз не можемо.

Можемо тільки гадати. На кавовій гущі. ☺

Тому давайте разом дочекаємося появи форми декларації, після чого обов’язково продовжимо розмову.

Але вже зараз намотайте собі на вус — податок на прибуток зменшується на суму нарахованого та сплаченого податку на нерухомість. З огляду на це,

«податковоприбуткову» декларацію краще подавати вже після сплати останнього платежу з податку на нерухомість за звітний період

Граничний строк сплати цієї суми припадає на 29-й день місяця, наступного за закінченням кожного кварталу.

І останнє. Майте на увазі, що наведені вище розрахунки, якщо вони будуть реалізовані в майбутній формі декларації, ані бухгалтерського обліку, ані фінансової звітності ніяк не торкнуться. Тобто жодними коригувальними проводками збільшувати фінрезультат вам не доведеться. Єдине, що обов’язково потрібно буде ще зробити, — відоб­разити в бухобліку витрати з податку на прибуток за допомогою запису Дт 98 — Кт 641 (субрахунок «Податок на прибуток»).

Причому відображати потрібно саме суму, зменшену на податок на нерухомість. На підтверждення див. п. 11 П(С)БО 17, за яким зобов’язання з податку на прибуток визначають згідно з податковим законодавством.

Насамкінець потішимо вас тим, що час розібратися з цим «неподобством» ще є (доки не з’явиться форма декларації та/або думка податківців). Тим паче, що більшість платників податку на прибуток — річники. Але пам’ятайте — «не тоді собак годують, як на охоту йдуть»… ☺

Документи статті

  1. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

  2. П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318.

  3. П(С)БО 17 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затверджене наказом Мінфіну від 28.12.2000 р. № 353.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі