«Гоните наши денежки!», або Зарплата за першу половину місяця

Роботодавець установлює порядок виплати заробітної плати в:

— колективному договорі;

або

— нормативному акті роботодавця, погодженому з профкомом (за його відсутності — з представником трудового колективу).

У них же серед іншого зазначає період, строки та розміри виплати зарплати. Як не помилитися з усім цим? Читаємо далі.

Як часто і в які строки?

Вимоги до строків виплати заробітної плати встановлено у  ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці для всіх роботодавців. Озвучимо їх.

Перша вимога. Виплачуйте заробітну плату працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Виплата заробітної плати мінімум двічі на місяць — це обов’язок, а не право роботодавця

Він підлягає безумовному виконанню незалежно від згоди працівника отримувати заробітну плату один раз на місяць.

Друга вимога. Виплачуйте заробітну плату не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Отже, зарплата:

— за першу половину місяця має бути виплачена не пізніше 22 числа поточного місяця (15* + 7);

— за другу половину місяця — не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем нарахування зарплати.

Третя вимога. Виплачуйте зарплату в робочі дні. Якщо день виплати зарплати збігся зі святковим, неробочим або вихідним днем, зарплату виплачуйте напередодні (ч. 2 ст. 115 КЗпП).

Розмір авансу

Розмір зарплати за першу половину місяця має бути не менше оплати за фактично відпрацьований працівником час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Майте на увазі:

при розрахунку суми авансу не враховують премії, доплати, надбавки та інші заохочувальні та компенсаційні виплати

Їх ви нарахуєте наприкінці місяця і виплатите з частиною окладу (ставки) працівника за другу половину місяця. Для розрахунку авансу берете «голий», «грязний» оклад (ставку).

Для працівників-відрядників суму авансу визначаєте виходячи з фактичного обсягу виробленої ними продукції (робіт, послуг) за першу половину місяця та відрядних розцінок (див. лист Мінпраці від 22.11.2010 р. № 964/13/84-10 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 97, с. 12).

Цікаво, що в різних місяцях календарного року мінімальний відсоток авансу може коливатися. Причина — різна кількість робочих днів у першій і другій половині місяця. Щоб щоразу не вираховувати відсоток авансу, рекомендуємо його встановити на рівні 55 — 60 % від окладу (місячної ставки).

Податки/збори/внески з авансу

У день виплати авансу обов’язково сплатіть ПДФО, ВЗ і ЄСВ у частині нарахування (див. п.п. 168.1.2, п. 1.4 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ і  ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 відповідно). Якщо виплачуєте аванс готівкою з виручки, що перебуває в касі, то ПДФО і ВЗ можна перерахувати до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем виплати (нарахування).

А ось ЄСВ у частині утримання можна перерахувати до бюджету при виплаті зарплати за другу половину місяця, але не пізніше 20 числа наступного місяця ( ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Із суми заробітної плати за першу половину місяця сплачуйте:

— ВЗ за ставкою 1,5 %;

— ПДФО за ставками 15 % і 20 % залежно від розміру авансу кожного працівника (детальніше про дует цих ставок читайте на с. 19). Ставки застосовуйте до «грязної» суми авансу.

Зменшувати суму авансу на ПСП (якщо працівник має право на її застосування) і суму ЄСВ у частині утримань (якщо ви утримуєте ЄСВ з авансу) не можна

Відповідні роз’яснення ДФСУ наведено в категоріях 103.07 і 103.08.04 БЗ. Звідки такі висновки? Фіскали вважають, що порядок визначення бази оподаткування, наведений у в  п. 164.6 ПКУ для зарплати, повинен застосовуватися до загальної суми зарплати за місяць при її нарахуванні. Аванс ми виплачуємо без нарахування в бухобліку, і він є тільки частиною загального місячного доходу працівника у вигляді заробітної плати;

— ЄСВ у частині нарахувань за ставкою, установленою підприємству згідно з класом профризику виробництва. Застосовувати понижуючий коефіцієнт до ставки ЄСВ у частині нарахувань при виплаті авансу не можна! Чому? Усе просто.

Розмір понижуючого коефіцієнта — не постійна величина. Він залежить від співвідношення середньомісячної бази нарахування ЄСВ у 2014 році з розрахунку на одну застраховану особу та бази нарахування ЄСВ з розрахунку на одну застраховану особу за місяць, за який нараховуються заробітна плата (дохід) і винагорода за цивільно-правовим договором. На момент сплати ЄСВ у частині нараху­вань із суми авансу ви не можете обчислити знижуючий коефіцієнт, який застосовуватимете цього місяця. Адже вам поки що не відома база нарахування ЄСВ за такий місяць. Тому платіть по повній, а можливу суму переплати з ЄСВ у частині нарахувань врахуєте при виплаті зарплати за другу половину місяця.

Відповідальність

Роботодавець, який ігнорує порядок виплати зарплати, установлений ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці (наприклад, який виплачує зар- плату один раз на місяць), порушує трудове законодавство і законодавство про оплату праці. Для нього це загрожує штрафом у розмірі однієї мінзарплати (у січні — листопаді 2015 року — 1218 грн., у грудні — 1378 грн.), а для його посадових осіб — адмінштрафом у розмірі від 510 до 1700 грн.

Майте на увазі: невиплата авансу у зв’язку з відсутністю грошових коштів у роботодавця не звільняє його, а також посадових осіб цього роботодавця від відповідальності за порушення вимог ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці.

висновки

• Виплачуйте зарплату не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, і не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який вона виплачується.

• Розмір авансу працівника не має бути менше оплати за фактично відпрацьований ним час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

• У день виплати авансу обов’язково сплатіть ПДФО, ВЗ і ЄСВ у частині нарахування. Застосувати понижуючий коефіцієнт до ставки ЄСВ у частині нарахувань не вийде.

• При розрахунку суми ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету при виплаті авансу, не зменшуйте суму «грязного» авансу на ПСП та ЄСВ у частині утримань.

Документи статті

1. КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

2. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

3. Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страху­вання» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

4. Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.