Щоб відрядженого працівника на службовому авто випустили з України і, що важливе, впустили на територію іншої держави, на цей автомобіль йому знадобиться низка документів.
Першу скрипку тут грають Конвенція про дорожній рух від 08.11.68 р (її учасниками є Україна та більшість держав материка — як європейських, так і азіатських*), Порядок № 1371 та Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306. Вони передбачають, що автомобіль, на якому здійснюється виїзд за кордон, має бути обладнаний реєстраційними номерними знаками (літерами, що відповідають латинському алфавіту), а також розпізнавальним знаком держави, в якій він зареєстрований (у нашому випадку ним, як правило, буде знак «UA» в еліпсі). З даними вимогами — без питань.
* Це, зокрема, Польща, Латвія, Італія, РФ, Словаччина, Словенія, Вірменія, Азербайджан тощо.
Тепер, власне, переходимо до документів, які мають бути при водієві в разі виїзду ним за кордон.
Водійське посвідчення
Це найголовніший документ, причому він повинен відповідати Конвенції про дорожній рух. Але чи вистачить тільки українського посвідчення для виїзду за кордон? Відповідь багато в чому залежить від того, куди прямує працівник:
— країна, до якої він відряджається, є учасником Конвенції про дорожній рух (див. виноску «*»). Якщо читати Конвенцію прискіпливо (зокрема, її пп. 1 — 2 гл. IV і ст. 43), стає зрозуміло, що, в ідеалі, оформляти посвідчення міжнародного зразка потрібно. Це викликано тим, що українські посвідчення не відповідають вимогам цієї Конвенції (зокрема, через те, що деякі позиції в них наведено українською мовою без транслітерації на латиницю).
Інша справа, що, як показує практика, при поїздках до зазначених країн часто досить українського посвідчення
— а ось при поїздці до інших країн (крім тих, що були зазначені вище) працівнику у загальному випадку знадобиться посвідчення міжнародного зразка.
Реєстраційні документи на транспортний засіб
Таким документом виступає свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
Не секрет, що свідоцтво видається на ім’я власника транспортного засобу, тобто в цьому випадку — на ім’я юрособи — роботодавця відрядженого працівника. При цьому нагадаємо: якщо транспортним засобом керує особа, яка не є його власником (тобто, як у нашому випадку, працівником юрособи), то, в загальному випадку, цей документ виступить достатньою підставою законності такого керування — п. 2.2 Правил дорожнього руху.
Але чи працює це правило при виїзді за кордон? На жаль, ні. Тут доведеться вчинити одним із двох способів.
Перший спосіб. Оформити на працівника спеціальне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для поїздки за кордон. Як це зробити? Спершу зверніться до Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів (далі — Центр). Причому вам знадобляться такі документи (див. Інформаційну картку цієї адміністративної послуги, затверджену наказом МВС від 28.05.2013 р. № 518):
— заява встановленого зразка. Її затверджено цим самим наказом МВС як додаток до Інформаційної картки;
— документи, що засвідчують особу;
— реєстраційні документи на транспортний засіб. Як ми вже зазначали, це свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт);
— платіжний документ (квитанція), що підтверджує оплату послуги. Її вартість для автомобілів/автобусів становить 26 грн. (див. Перелік платних послуг, що надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ і Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання в редакції постанови Кабміну від 26.10.2011 р. № 1098).
Отримане у результаті свідоцтво відряджений працівник пред’явить на пункті пропуску через кордон. Після того, як він повернеться, це свідоцтво потрібно буде повернути до Центру.
Другий спосіб. Цей варіант пропонують чиновники (у тому числі ДФСУ, див. підкатегорію 214.02 БЗ), хоча на рівні законодавства його прямо не прописано. Вони повідомили, що для пропуску через державний кордон досить пред’явити:
— свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, оформлене на його власника (тобто в цьому випадку — на юрособу-роботодавця);
— документ, що підтверджує право користування/розпорядження цим транспортним засобом. У цьому випадку подібним документом може виступити довіреність*.
* Нагадаємо, що довіреність юрособи, за загальним правилом, не обов’язково посвідчувати у нотаріуса. З видачею довіреностей ви могли ознайомитися тут — «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 53.
«Зелена карта»
Якщо працівник виїжджає до країни, яка є членом міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта», то
при ньому має бути страховий сертифікат «Зелена карта» (цей документ підтверджує укладення відповідного договору страхування цивільно-правової відповідальності)
Факт його наявності перевіряється при перетині державного кордону України (робить це державна прикордонна служба). Якщо цього документа у водія не виявиться, автомобіль до виїзду не допустять (ст. 16 Закону № 1961).
Урахуйте: в ідеалі, такий договір краще укласти до поїздки працівника, звернувшись до відповідного страховика. Водночас зробити це можна й безпосередньо в пункті пропуску через державний кордон України. Отже, у принципі, ви можете уповноважити на це і працівника, який відряджається. Щоправда, не забудьте в такому разі прописати відповідне повноваження в довіреності і забезпечити його сумою для оплати вартості договору.
