Перш за все, потрібно визначити маніпуляцію. Тоді можна використовувати найлогічніший спосіб — просто не вестися на неї. Які ознаки свідчать про маніпуляцію?
По-перше, сама мова. Якщо ви помітили, що політик або ведучий використовує незрозумілі, спеціальні або дуже узагальнені слова, швидше за все він намагається щось від вас приховати. Термінологія потрібна тільки в розмові фахівців. У разі, якщо повідомлення адресоване широкій аудиторії, але перенасичене оптаціями, інвестиціями, трастами, диспозиціями тощо — сприйняттям аудиторії намагаються маніпулювати. Звичайно, легше сказати: «Було вжито всіх можливих заходів, спрямованих на виконання програми плану з боротьби з девіантною поведінкою підлітків», аніж визнати, що виховання учнів у сучасній школі «кульгає».
Друге — зайві емоції. Коли ведучий теленовин стає дуже емоційним, голос його тремтить, а в очах з’являються сльози, шукайте підступ. У повідомленні фактів емоції використовують для створення певного, потрібного стороні, що переконує, стану у слухача. Будьте уважні до появи в мові емоційних, оцінних слів: чудово, обурливо, жахливо, неприпустимо. Вони покликані створити у вас певне враження. Те саме стосується і політиків усіх мастей. Тільки-но вони підвищують голос, тільки-но в ньому з’являються істеричні або театральні нотки — усе, людина бажає, щоб ви забули про факти, вимкнули логіку.
Ще одна ознака — сенсаційність. Коли щосили підкреслюють важливість, терміновість, свіжість інформації, у вас намагаються викликати відповідний стан тривоги та збудження. Мета тут — не проінформувати, а спонукати мислити або поводитися певним чином.
Якщо ви помітили, що людина крутиться довкола однієї й тієї самої тези, повторюючи її дослівно або перефразовуючи, також варто насторожитися. Схоже, вона хоче вкласти вам у голову якусь ідею. Включайте критичне мислення завжди, коли вас спонукають до зворотного.
Тільки-но вам сказали, що це думка авторитету, постарайтеся хоча б подумки її розкритикувати. Як часто, на жаль, люди приймають політичні або фінансові рішення, тому що так їм порадив актор/співак з екрану. Тільки пригадайте, скільки рекламних роликів було знято за участі так званих зірок! Але, даруйте, причому тут авторитетність музиканта до вибору туалетного паперу? Чому, обираючи президента, ми повинні довіряти актору чи письменнику?
Те саме стосується й однозначних готових рішень і гасел: «Уся влада Радам!», «Голосуй або програєш!». І навіть усім знайоме: «Почую кожного». Скрізь, де з’являються категоричність і надузагальненість, з’являється й маніпуляція.
Остерігайтеся також прийому групування. Коли джерело інформації починає підкреслювати, що ми з вами входимо до однієї групи, а якісь потенційні «вони» — до іншої, і при цьому воно стверджує, що ми дуже від них відрізняємося, вами маніпулюють. Усі вигуки — «ми — українці», «ми — патріоти», «ми — інтелігентні люди» — вмить формують і групу ворогів, які не українці, не патріоти і не інтелігентні люди, звісно.
Машина суспільної маніпуляції надзвичайно потужна. Недаремно відомий маніпулятор Й. Геббельс зазначав: «Дайте мені засоби масової інформації і я з будь-якого народу зроблю стадо свиней». Але протистояти цій машині можна і потрібно.
Найпростіша порада — захистити себе від джерел маніпуляції. В умовах інформаційної війни психологи рекомендують узагалі не дивитися телевізор, оскільки це може викликати стресові стани і навіть опосередковані психічні травми. Не дивіться таких передач, не читайте статей і не слухайте людей, які намагаються поширити маніпулятивне послання.
По-друге, аналізуйте всю інформацію, яку вам пропонують. Знаходьте в ній протиріччя і невідповідності.
Оскільки маніпулятор завжди давить на емоції, потрібно постаратися притупити їх. Сприймайте його слова раціонально і неупереджено. Якщо у вас у відповідь на побачене по телевізору виникають сильні почуття, отже, ви попалися на гачок і єдиний спосіб зіскочити з нього — мислити логічно.
Якщо ви помітили категоричність у вислові, одразу ж продумайте альтернативні варіанти: «А як він здатний почути кожного? Що буде, якщо не почує? Але ж завжди є ті, кого почути неможливо... Як бути з тим, хто не хоче бути почутим?». Ведіть внутрішні діалоги та суперечки. Тільки-но з’являється альтернативна думка, думка, відмінна від думки маніпулятора, її зомбуюча дія розсіюється.
Ще один важливий прийом — перенесення в минуле чи майбутнє. Спробуйте пригадати, що вам було відомо про факти, що повідомляються маніпулятором, раніше. Якщо він стверджує, що Катерина II тільки шкодила Україні, пригадайте, скільки міст було зведено за часів її царювання, що іще вона зробила. Коли маніпулятор доводить, що право на носіння зброї кожним громадянином — це чудово, постарайтеся уявити, до яких наслідків це може призвести: вбив, самогубств, смертей від необережного поводження зі зброєю тощо.
Одна з найефективніших стратегій — переказ своїми словами. Сприйнявши повідомлення, постарайтеся переказати його самому собі, використовуючи свої власні категорії та поняття. Переведіть усе те, що нагородив маніпулятор, у прості, зрозумілі образи: життя, дитина, хліб, молоко. Адже маніпулятор, як ви пам’ятаєте, використовує складну мову, щоб перехитрити вас. Тільки-но ви переходите до своєї, внутрішньої, рідної мови, магія маніпуляції розсіюється.
І найголовніше — зіткнувшись з маніпуляцією, шукайте намір, який маніпулятор намагається приховати від вас. Подумайте, чого саме він добивається своїми словами. До якої думки веде? До якої дії спонукає? Чи хоче він, щоб ви за нього проголосували або щоб вважали другом того, кого потрібно ? Розкусивши його намір, ви не дозволите маніпулятору управляти вами.
На цьому все! Не дозволяйте й авторові «напхати» вас ідеями. Перевіряйте наведені способи і знаходьте свої власні.
