Ні, застосовувати мінімальну суму орендного платежу при визначенні бази обкладення єдиним податком фізичній особі — підприємцю не потрібно.
Хоча слід зазначити, що БЗ у розділі 107.12 містить неоднозначне роз’яснення. У ньому податківці роблять висновок про те, що платник єдиного податку при визначенні доходу повинен ураховувати розмір мінімальної суми орендного платежу, установлений згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1253 «Про затвердження методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб» (далі — Методика № 1253).
Проте це роз’яснення йде врозріз з нормами ПКУ. І ось чому.
У ПКУ ми зустрічаємо згадку про мінімальний орендний платіж тільки у ст. 170, що регулює правила обкладення податком на доходи фізичних осіб.
Згідно з п.п. 165.1.36 ПКУ, дохід фізичної особи — підприємця, з якого сплачується єдиний податок, не включається до оподатковуваних доходів згідно з розділом IV ПКУ. Згідно з пп. 2 п. 297.1. ПКУ платник єдиного податку звільняється від сплати податку на доходи фізичних осіб. Крім того, п. 292.9 ПКУ встановлює, що доходи фізичної особи — платника єдиного податку, отримані в результаті здійснення господарської діяльності, з яких сплачено єдиний податок, не включаються до оподатковуваного доходу згідно з правилами розділу IV ПКУ. Тому підприємець, який сплачує єдиний податок, не повинен застосовувати норми розділу IV ПКУ, а відповідно й ураховувати при визначенні доходу мінімальну суму орендного платежу.
Інша справа, що слід звернути увагу на види діяльності, зареєстровані орендодавцем. Адже, якщо здавання нерухомості в оренду не включено ані до переліку зареєстрованих в ЄДРПОУ видів діяльності, ані до единоподаткових видів діяльності, то доходи повинні обкладатися податком на доходи фізичних осіб за загальними правилами, установленими розділом IV ПКУ. Орендар у такому разі виступає податковим агентом (якщо тільки сам не є фізичною особою) щодо орендодавця, і при визначенні суми доходу повинен використовувати мінімальну суму орендного платежу, розраховану відповідно до Методики № 1253. Якщо ж орендар є фізичною особою і, відповідно, не є податковим агентом щодо орендодавця ( п.п.170.1.5 ПКУ), орендодавець є відповідальним за нарахування і сплату ПДФО, проте норми Методики № 1253 при розрахунку оподатковуваного доходу не застосовує (оскільки і п.п. 170.1.2 ПКУ, і Методика № 1253 передбачають обов’язок застосування мінімального орендного платежу виключно орендарями).
