висновок документа
При продажу залізничних або авіаквитків компанія-посередник (неперевізник) нараховує ПДВ тільки зі своїх послуг (винагороди). А ось із вартості транспортних квитків (тобто перевезень) ані ПЗ, ані ПК не показує
Чого таїти, для перепродавців залізничних або авіаквитків висновок податківців напевно здасться привабливим. Адже контролери пропонують діяти досить просто: компанія-посередник нараховує ПДВ тільки зі своїх посередницьких послуг (!) з
виконання замовлення на продаж проїзних квитків (тобто з винагороди). Тому виписує ПН виключно на вартість своїх послуг з виконання замовлення (тобто на суму винагороди), показуючи в ній ПДВ з таких послуг. Тоді як вартість власне квитків, що розповсюджуються (читай — залізничних, повітряних перевезень), не може бути підставою ані для нарахування ПЗ, ані для відображення ПК у такої компанії. Загалом, квитки (залізничні, авіаперевезення) проходять у компанії-посередника «повз» ПДВ-облік і в ньому ніяк не відображаються.
Неважко помітити: податківці висловлюються в такому ж дусі, як і при продажу квитків на проїзд в автобусах/перевезення багажу автобусними станціями. Нагадаємо: «автобусна» ситуація прямо врегульована п. 189.13 ПКУ. І цей пункт дійсно вимагає від автостанцій нараховувати ПДВ тільки зі своєї винагороди.
Однак про залізничний і повітряний транспорт, на жаль, у ньому нічого не зазначено. Для залізничних або авіаквитків там жодних поблажок немає. Та й узагалі за текстом ПКУ для них не зустріти жодного спецзастереження. Що це означає? Те, що, по-хорошому, на перепродавців залізничних та авіаквитків мають повністю поширюватися правила посередництва і норми «посередницького» п. 189.4 ПКУ. У такому разі, узагалі-то, у ПДВ-обліку посередника повинні засвітитися як винагорода, так і вартість квитків, що реалізуються (за першою подією з вартості квитків повинні виникати ПК і ПЗ).
Утім, податківці, як бачимо, думають інакше. Вони вважають, що об’єктом обкладення ПДВ у посередника виступає тільки винагорода. А транспортні квитки у посередників (осіб, які тільки допомагають їх реалізувати) не можуть бути підставою ані для визначення ПЗ, ані для формування ПК. Схожі роз’яснення в податківців були й раніше (див. лист ДПСУ від 27.10.2011 р. № 4430/7/15-3417-26; листи ДПАУ від 07.09.2011 р. № 24064/7/15-3417-26 і від 07.09.2011 р. № 16223/6/15-3415-26).
Звичайно ж, поради контролерів багато в чому спрощують ПДВ-облік посередника. Судіть самі: можна не «пропускати» через себе вартість квитків. А це в умовах суцільної реєстрації ПН (що вимагає при недостатньому ліміті поповнювати спецрахунок) виглядає безумовно привабливим. Але водночас тривожить відсутність у законодавстві відповідних підкріплюючих норм. Тому, щоб спокійно застосовувати такий підхід на практиці, радимо отримати від контролерів індивідуальну консультацію аналогічного змісту на свою адресу.
Ну й само собою за транспортним квитком (що містить загальну суму платежу, суму податку й ІПН продавця) друга сторона — кінцевий покупець може відобразити ПК без отримання ПН ( п.п. «а» п. 201.11 ПКУ). У такому разі, як справедливо зазначається в листі, право на ПК виникне на дату затвердження авансового звіту. Щоправда, без ПН у ліміті реєстрації такі суми не врахуються. Щоб не втратити їх для ліміту, знадобиться ПН. І ось що цікаво: з її отриманням точно не виникне жодних проблем, якщо безпосередньо купити квиток у перевізника.
