висновок документа
Якщо при імпорті товарів сплачена сума ПДВ помилково не була включена до складу податкового кредиту (ПК), то платник має право відновити такий ПК шляхом подання уточнюючого розрахунку з урахуванням строку давності (1095 днів)
Як ви пам’ятаєте, з 29.07.2015 р. законодавці нам повернули граничний строк для відображення податкового кредиту (ПК) — 365 днів (Закон України від 16.07.2015 р. № 643-VII). Пішло в минуле правило відображення ПК — «період у період».
Проте, судячи за висновку листа, що коментується, цей строк не стосується сум ПДВ, підтверджених митними деклараціями (МД). Логіка податківців зрозуміла: право відображати ПК протягом 365 днів прописане тільки щодо ПН ( абзац четвертий п. 198.6 ПКУ)*. А митна декларація — це абсолютно інший документ, що дає право на ПК, і щодо нього в ПКУ про 365 днів жодного слова. Отже, ПК за митною декларацією треба ставити за правилом «період у період», а саме в періоді оформлення МД.
* До речі, правило «365 днів» податківці застосовуватимуть і до податкового кредиту, що формується на підставі розрахунку коригування (див. БЗ 101.23).
Водночас помилкове невідображення імпортного ПДВ у періоді оформлення МД нічого поганого не обіцяє. Платник завжди може виправитися та отримати свій кредит шляхом подання уточнюючого розрахунку ( п. 50.1 ПКУ). І що найприємніше — це можна зробити з урахуванням рядка давності 1095 днів ( ст. 102 ПКУ). А ось щодо ПК за ПН такий строк для самовиправлення, швидше за все, податківці не приймуть і обмежуватимуть його 365 днями (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 80, с. 8).
У принципі, така позиція контролерів щодо імпортного ПДВ не нова. Те ж саме вони стверджували і до 2015 року (див., наприклад, «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 73, с. 12).
Зараз просто реанімували стару ідею, що також озвучена і в листі ДФСУ від 05.10.2015 р. № 21058/6/99-99-19-03-02-15. Платникам доведеться на неї зважати.
Інше питання, як бути з тими замінниками ПН, що перелічені в п. 201.11 ПКУ (транспортні квитки, готельні рахунки, рахунки за послуги зв’язку та інші послуги за приладами обліку, касові чеки, бухдовідки тощо)? Чи можна до них застосовувати правило «365 днів» чи тут за аналогією з МД працює правило «період у період»? Чи можна за ними уточнитися за межами 365 днів — протягом 1095 днів?
З тих самих формальних причин, що озвучені щодо МД, строк 365 днів не повинен стосуватися й інших замінників ПН. Більшість з перелічених документів-замінників потрапляють на підприємство через підзвітну особу і мають бути відображені в періоді затвердження авансового звіту (див. лист ДФСУ від 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15 та коментар до нього // «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 53, с. 5; № 54, с. 16, а також лист ДФСУ від 01.09.2015 р. № 18663/6/99-99-19-03-02-15 ). Зрозуміло, що за такого підходу й уточнитися за ними можна в межах 1095 днів. Хоча, звичайно, історія знає іншу ідею контролерів, коли вони забороняли уточнюватися за замінниками після закінчення 365 днів (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 41, с. 35). Сьогодні стосовно цього поки що жодного слова, і ми сподіваємося на зважений підхід, принаймні, як це вони роз’яснили щодо митної декларації.
