Оскільки маємо сезонну діяльність, то до обліку витрат у міжсезоння підходимо особливим чином. Зауважимо: тут не йдеться про адміністративні чи інші подібні їм витрати, бо ж вони на собівартість не впливають. Тут мова йде про «виробничі» витрати — ті, які конкретно формують собівартість наданих послуг.
Доцільно буде діяти аналогічно до підходу для промислових підприємств із сезонним характером виробництва. Нагадаємо: згідно з п. 290 Методрекомендацій № 373 «міжсезонні» витрати акумулюються на рахунку 39. Оскільки склад витрат майбутніх періодів може бути досить різноманітним, то є сенс відкрити до рахунка 39 відповідні субрахунки. Коли починається сезон — ці витрати поступово списуються на рахунки 23 і 91.
Таким чином, «міжсезонні» витрати уключаються до собівартості протягом сезону — виходячи з річного кошторису цих витрат, обсягів наданих послуг і норм витрат на одиницю послуг. Якщо ж фактичні витрати перевищують витрати згідно з кошторисом, то вони включаються у собівартість того періоду, в якому допущено таке перевищення (п. 404 Методрекомендацій № 373).
Найбільш розповсюдженими прикладами «міжсезонних» витрат є нарахування амортизації (Дт 39 — Кт 131), ремонт (Дт 39 — Кт 631 / Дт 39 — Кт 20, 22), заробітна плата «виробничим» працівникам, якщо вона у вас нараховується (Дт 39 — Кт 66, 65), тощо. Більш докладно про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 31, с. 36.
Завдяки такому принципу ви не завищите собівартість своїх послуг і не будете нараховувати ПДВ за правилами п. 188.1 ПКУ. І не забувайте: адміністративні витрати відносяться на витрати в періоді виникнення, навіть якщо це міжсезоння.
