Розглянемо особливості продажу ОЗ окремо для «спрощених» і «загальних» підприємців. Найбільш принциповим буде питання — як відділити «цивільний» дохід підприємця від «підприємницького».
Продаж ОЗ у єдиноподатника
Для спрощенців питання вирішується доволі просто. Згідно з п. 292.1 ПКУ до доходу підприємця-єдиноподатника не включаються доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Здавалося б, усе просто: доходи від продажу фізособою-єдиноподатником рухомого чи нерухомого майна є «цивільними», а не «підприємницькими». Однак фактично усе, що підприємець використовує у своїй госпдіяльності (за рідкісними винятками), належить йому на праві власності.
Тож як тільки-но ця норма з’явилася у ПКУ, ми зауважували: ідеться не про будь-яке майно, а про рухоме та нерухоме майно, яке належить фізичній особі та при цьому реєструється на неї відповідним чином (згідно із ЦКУ). До нього, наприклад, можна віднести об’єкти нерухомості, транспортні засоби тощо. Докладніше читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4, с. 31.
Саме зазначені об’єкти (які реєструються на фізособу згідно із ЦКУ) у будь-якому випадку не належать до «підприємницького» доходу єдиноподатника
Вони оподатковуватимуться за «цивільними» правилами, що їх визначено ст. 172-173 ПКУ.
Що ж до решти об’єктів, які зазвичай визначаються в обліку як ОЗ, то тут усе залежить від того, як укладався договір на продаж. Якщо фізособа укладала договір як цивільна особа — його буде відображено у складі «цивільних» доходів згідно зі ст. 173 ПКУ.
Якщо ж ідеться про об’єкт, який використовується в підприємницькій діяльності і фізособа продає його як підприємець — відображатиметься «єдиноподатковий» дохід згідно з п. 292.1 ПКУ.
Причому фізособа-єдиноподатник буде продавати ОЗ як звичайний товар. Адже правило, визначене у п. 292.2 ПКУ, стосується лише юросіб-єдиноподатників (читайте про них на с. 33 сьогоднішнього номера). Тому у «єдиноподатковий» дохід фізособи потрапить уся сума коштів від реалізації об’єкта.
Продаж ОЗ у загальносистемника
Щодо підприємців-загальносистемників ситуація складніша. У минулому тематичному номері ми вже звертали увагу на труднощі, які виникають у таких підприємців, зокрема із відображенням амортизації ОЗ. Враховуючи проблемність таких витрат, ми рекомендували підприємцям-загальносистемникам користуватися ОЗ на праві оренди (читайте про це у «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 79, с. 39).
Якщо ж загальносистемник все-таки буде використовувати ОЗ на праві власності і вирішить їх продати, то його чекає наступне:
— продаж «строго цивільних» об’єктів, які реєструються на фізособу як на громадянина, згідно із ЦКУ (як-от нерухомість чи автомобілі) — відображатиметься в обліку як «цивільний» дохід ( ст. 172-173 ПКУ);
— продаж інших об’єктів може відображатися як підприємницький дохід у випадку, якщо договір на їх продаж загальносистемник укладав як підприємець і вони використовувалися в господарській діяльності такого підприємця ( п. 177.2 ПКУ).
Причому в останньому випадку у виручку підприємця-загальносистемника безумовно потрапить уся сума коштів, яка надійшла від продажу ОЗ. Що ж до витрат, то, на нашу думку, підприємець-загальносистемник може зіткнутися з труднощами, навіть якщо вони документально підтверджені. Податківці можуть заперечувати проти цих витрат, оскільки у п. 177.4 ПКУ вони прямо не вказані.
Тобто принципи і підходи до продажу ОЗ у загальносистемників і єдиноподатників різні. Але в обох випадках ОЗ розглядаються у «нетрадиційній» формі, оскільки підприємці не ведуть звичного нам усім бухобліку.
ПДВшна «підприємницька» головоломка
Кілька слів скажемо також про питання ПДВ при продажу ОЗ підприємцями. Здавалося б, що тут незрозумілого — єдиноподатники — неплатники ПДВ не визначають податкових зобов’язань, а решта єдиноподатників і загальносистемники — визначають.
Ба ні! Податківці у своїй консультації із БЗ, підкатегорія 101.16 роблять цікаву заяву. На їх думку, підприємець-єдиноподатник (платник ПДВ) не може бути власником нерухомого або рухомого майна. А придбання, спорудження чи будівництво такого майна може здійснюватись ним виключно як фізичною особою. Тобто за правочином, що його укладено цивільною особою — громадянином, а не підприємцем.
На цій підставі податківці заперечують право підприємця — платника ПДВ — відображати податковий кредит за такими придбаннями ОЗ. На нашу ж думку, зазначений підхід є справедливим виключно у тому випадку, якщо продається «строго цивільне» майно — те, яке реєструється на громадянина відповідно до ЦКУ. Але у цьому випадку і податкових зобов’язань з ПДВ при подальшому продажу такого майна бути не повинно. Бо ж фізична особа продає їх як громадянин, а не як підприємець.
Якщо ж підприємець — платник ПДВ придбаває будь-які інші об’єкти, які ми зазвичай визначаємо як ОЗ, і якщо вони використовуються у його господарській діяльності — немає підстав відмовляти у податковому кредиті з ПДВ. Але і податкові зобов’язання при подальшому продажу такого об’єкта не змусять себе довго чекати.
Зауважте: враховуючи той факт, що ОЗ продаються підприємцями які не ведуть облік необоротних активів, то база оподаткування ПДВ у цьому випадку не може бути нижче звичайної вартості ОЗ. Наголошуємо на цьому, бо зазвичай при продажу ОЗ база оподаткування не може бути нижче залишкової вартості ( п. 188.1 ПКУ). Але оскільки у підприємців ОЗ не амортизуються, для них мінімальна база оподаткування буде звичайна ціна.
висновки
Об’єкти ОЗ, які реєструються на фізособу згідно із ЦКУ, при продажу завжди належать до «цивільного», а не до «підприємницького» доходу. Придбання таких об’єктів не дає підприємцям — платникам ПДВ права на податковий кредит, а при продажу таких об’єктів не нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ.
Щодо решти об’єктів ОЗ — віднесення до «цивільного» чи то до «підприємницького» доходу залежить від того, як укладався договір на продаж — як громадянином чи як підприємцем.
Якщо продаж ОЗ визнається підприємницьким доходом, то можуть виникнуть проблеми з витратами . Якщо договір на продаж укладається фізичною особою як підприємцем, що є платником ПДВ, — податкові зобов’язання з ПДВ нараховуються. При цьому база оподаткування ПДВ не може бути нижче звичайної ціни ОЗ.
