Енциклопедія бухобліку (частина 1). 1. Нормативне регулювання бухобліку

Отже, головним документом для бухгалтера є Закон № 996. Він установлює правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухоблік та подавати фінзвітність відповідно до законодавства. Таким чином,

Законом № 996 керуються абсолютно всі підприємства

Ще один документ, обов’язковий для всіх, — Порядок № 419. З нього ви дізнаєтеся про те, в які строки, з якою періодичністю і кому необхідно подавати фінансову звітність.

На цьому загальне єднання закінчується.

1.1. Для кого МСФЗ

Керуватися МСФЗ зобов’язані ( ч. 2 ст. 12¹ Закону № 996, п. 2 Порядку № 419):

— банки*;

* Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінзвітності в банках установлює НБУ ( ч. 3 ст. 6 Закону № 996).

— публічні акціонерні товариства;

— страховики;

— кредитні спілки;

— підприємства, що здійснюють господарську діяльність з надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, — розділ 64 КВЕД ДК 009:2010 (з 2015 року включаючи діяльність з управління активами — група 64.3 КВЕД ДК 009:2010);

— підприємства, які здійснюють діяльність з недержавного пенсійного забезпечення (група 65.3 КВЕД ДК 009:2010);

— підприємства, які здійснюють допоміжну діяльність у сферах фінансових послуг і страхування (розділ 66 КВЕД ДК 009:2010).

Інші підприємства можуть самостійно визначати доцільність застосування МСФЗ для складання фінансової звітності ( ч. 3 ст. 12¹ Закону № 996).

Логічно було б припустити, що суб’єкти господарювання, які застосовують МСФЗ (в обов’язковому порядку або добровільно), можуть не звертати увагу на національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі — П(С)БО). Але це не зовсім так.

НП(С)БО 1 поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від форм власності, крім банків і бюджетних установ

Саме цей бухгалтерський стандарт установлює форми фінансової звітності, які складають у тому числі й підприємства, що керуються МСФЗ.

Ще один національний документ, обов’язковий для застосування такими суб’єктами господарювання, — План рахунків**. А ось Інструкція № 291 для підприємств з МСФЗ-обліком — не указ. Субрахунки до синтетичних рахунків вони вводять самостійно, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності.

** Це не стосується банків, для яких постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. № 280 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку банків України.

1.2. Облік за П(С)БО

Якщо ваше підприємство не зобов’язане складати звітність за МСФЗ і не перейшло на міжнародні стандарти добровільно, ви у своїй роботі керуєтеся національними П(С)БО.

При цьому окремо стоять бюджетні установи та організації. Для них прийнято спеціальні правила обліку. Так, бюджетники використовують свій Бюджетний план рахунків. Порядок його застосування й типові кореспонденції субрахунків затверджено наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611. Є у бюджетників і свої форми фінзвітності (див. наказ Мінфіну від 24.01.2012 р. № 44). Крім того, починаючи з 2015 року поступово набувають чинності національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі. Саме цими нормативними документами бухгалтери бюджетних організацій повинні керуватися у своїй діяльності.

Що ж до звичайних госпрозрахункових підприємств, то особливості їх бухгалтерського обліку і фінзвітності залежать від того, чи є вони суб’єктами малого підприємництва.

Нагадаємо: серед юридичних осіб суб’єктами малого підприємництва є суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, які одночасно відповідають двом критеріям ( ч. 3 ст. 55 ГКУ):

1) середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб*;

2) річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ**.

Якщо ваше підприємство не «вписалося» в ці критерії,

*Наші рекомендації щодо розрахунку середньої кількості працівників ви знайдете в журналі «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 52, с. 10.

** Середньорічний курс можна визначити за формулою, наведеною в листі НБУ від 22.03.2004 р. № 13-410/1390. Але простіше використовувати вже розраховану величину з офіційного сайта НБУ (http://www.bank.gov.ua/files/Exchange_r.xls).

доведеться враховувати норми всіх П(С)БО, крім П(С)БО 25

З цього випливає, що ви зобов’язані складати та подавати повну фінансову звітність*** за формами, наведеними в НП(С)БО 1. Вона складається з:

*** Повну фінзвітність складають за підсумками року. Проміжну фінзвітність подають щокварталу у складі Балансу та Звіту про фінансові результати ( ч. 1 ст. 13 Закону № 996).

— форми № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)»;

— форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»;

— форми № 3 «Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом)» або форми № 3-н «Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом)»;

— форми № 4 «Звіт про власний капітал».

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 11 Закону № 996 до складу повної фінзвітності входять примітки до звітів. До них належать:

1) форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» (див. наказ № 302). Урахуйте: подання цієї форми не звільняє підприємство від розкриття у примітках іншої інформації, установленої чинними П(С)БО;

2) форма № 6 «Додаток до приміток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» (див. додаток 1 до П(С)БО 29). Її заповнюють тільки підприємства:

— зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність;

— що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку продукції (товарів, робіт, послуг);

— щодо продукції (товарів, робіт, послуг) яких до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін (уключаючи підприємства, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги централізованого водопостачання та водовідведення).

Суб’єкти великого та середнього підприємництва, які не використовують МСФЗ, повинні застосовувати План рахунків та Інструкцію № 291

Ви маєте справу з суб’єктом малого підприємництва? Вашим основним документом стане П(С)БО 25. Цей же стандарт слід використовувати представництвам іноземних суб’єктів господарської діяльності.

Проте це не означає, що інші П(С)БО можна ігнорувати. Вони теж застосовуються, але з урахуванням вимог П(С)БО 25. Та і в самих стандартах можуть бути встановлені певні особливості для «малюків».

Наприклад, відповідно до п. 4 П(С)БО 31 підприємства, що застосовують П(С)БО 25, не капіталізують фінансові витрати, а завжди включають їх до витрат періоду. Узагалі не поширюється на малі підприємства П(С)БО 29. Також не використовують вони форму № 5, затверджену наказом № 302.

Суб’єкти малого підприємництва і представництва іноземних суб’єктів господарювання можуть застосовувати Спрощений план рахунків. Причому за приписами п. 4 наказу № 186 записи на рахунках бухгалтерського обліку Спрощеного плану рахунків і на позабалансових рахунках здійснюються відповідно до Інструкції № 291 (ср. ). Водночас не можна не побачити, що положення Інструкції № 291 не завжди відповідають описам рахунків Спрощеного плану рахунків, що, безумовно, створює деякі складнощі при їх спільному використанні.

Зверніть увагу:

підприємства, що застосовують П(С)БО 25, мають право, але не зобов’язані використовувати в роботі Спрощений план рахунків

Таким чином, ніхто не забороняє їм користуватися в роботі загальним Планом рахунків.

1.3. Одне П(С)БО — два види фінзвітності

Оскільки П(С)БО 25 передбачає два види фінансової звітності, розглянемо його норми детальніше. Про те, як цей стандарт регулює застосування різними суб’єктами господарювання скороченої фінзвітності, ви можете дізнатися з табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Застосування скороченої фінансової звітності

Зверніть увагу на декілька важливих моментів.

1. Не всі єдиноподатники мають право застосовувати П(С)БО 25, а тільки ті з них, які відповідають критеріям суб’єкта малого підприємництва. Нагадаємо: ПКУ не містить обмеження щодо кількості найманих працівників для єдиноподатників групи 3. А отже, не завжди єдиноподатник є суб’єктом малого підприємництва в розумінні ГКУ. Якщо кількість найманих працівників платника єдиного податку перевищить 50 осіб, то

йому доведеться відмовитися від застосування П(С)БО 25 і перейти на повноформатну фінзвітність

2. Єдиноподатники групи 3, які не є суб’єктами мікропідприємництва, подають фінзвітність щокварталу, а не раз на рік. Тобто не завжди форми № 1-мс і № 2-мс складають один раз на рік. Тільки мікропідприємства мають такий привілей ( п. 2 Порядку № 419).

3. Особи, які подають Спрощений фінзвіт (малі єдиноподатники групи 3 і суб’єкти мікропідприємництва), можуть ( п. 8 розд. І П(С)БО 25):

— обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості;

— не створювати забезпечення майбутніх витрат і платежів (на виплату наступних відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов’язань тощо), а визнавати відповідні витрати в періоді їх фактичного понесення;

— поточну дебіторську заборгованість уключати до підсумку балансу за її фактичною сумою.

А ось для осіб, які подають фінзвітність за формами № 1-м і № 2-м, таке послаблення не передбачене. Їм доведеться виконувати всі вимоги відповідних бухоблікових стандартів.

4. Платники податку на прибуток, які застосовують П(С)БО 25, не визначають суми відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань відповідно до П(С)БО 17. Такий висновок випливає з норм пп. 2.19 і 5.8 розд. ІІ, п. 2.6 розд. ІІІ П(С)БО 25.

5. Для суб’єктів малого підприємництва — єдиноподатників групи 3, не зареєстрованих платниками ПДВ, передбачено можливість систематизації інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, у регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису ( п. 9 розд. I П(С)БО 25). На виконання цих норм було прийнято Методрекомендації № 720. Зауважимо, що наведені в них регістри виявилися не дуже зручними для застосування і тому не набули поширення на практиці.

На закінчення розділу нагадаємо, що методрекомендації, які у великій кількості розробили Мінфін і деякі інші міністерства, не є обов’язковими для використання документами. Вони, як і випливає з назви, мають рекомендаційний характер. Хоча, безумовно, можуть стати гарною підмогою в роботі.

А ось подбати про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку ви зобов’язані. І тут без Положення № 88 не обійтися. Воно поширюється на всі підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності (крім банків).

Упевнені, що тепер ви знайшли відповіді на всі запитання, пов’язані із застосуванням у роботі тих чи інших бухгалтерських нормативно-правових актів.

висновки

• Закон № 996 і Порядок № 419 є обов’язковими для всіх юридичних осіб.

• Підприємства, які керуються МСФЗ, застосовують План рахунків, але не зобов’язані використовувати Інструкцію № 291.

• Суб’єкти великого і середнього підприємництва (крім тих, які використовують МСФЗ) керуються всіма П(С)БО, за винятком П(С)БО 25.

• Форми фінзвітності для суб’єктів малого підприємництва, які не використовують МСФЗ, установлює П(С)БО 25.

• Мале підприємство має право обрати, який План рахунків застосовувати — загальний чи спрощений.

• У питаннях документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку всі суб’єкти господарювання (крім банків) керуються Положенням № 88.