(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 85
  • № 84
  • № 83
  • № 82
  • № 81
  • № 80
  • № 79
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
7/19
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Жовтень , 2015/№ 86

Стягуємо з боржника інфляційні втрати

Чудово, коли підприємство має справу з відповідальними і надійними контрагентами. Вони і товар вчасно відвантажать, і з оплатою не підведуть. Але, на жаль, інколи в розмірений хід подій втручаються непередбачувані обставини. І тоді навіть найбільш обов’язковий та перевірений партнер може стати боржником.
Ось і зараз — в умовах нестабільності нашої економіки та періодичних стрибків інфляції — багато підприємств виявляються не в змозі своєчасно виконувати свої договірні зобов’язання. У результаті грошові кошти, які повинні були б піти на погашення заборгованості, але у визначений строк кредитору не надійшли, знецінюються. Як у таких умовах захистити себе від інфляційних втрат? Спосіб є — стягнути їх з боржника. Давайте, друзі, розберемося з правовою природою інфляційних втрат і дізнаємося, як правильно відобразити їх в обліку.

Мабуть, немає жодної країни, економіку якої інфляція б обминула. Навіть найсильніші та найстабільніші держави в різні часи переживали потрясіння, пов’язані зі зростанням цін на товари та послуги.

Узяти хоч б успішну Німеччину. Їй після Першої світової війни теж довелося несолодко. «Інфляція зростає такими темпами, що державний банк не встигає друкувати грошові знаки. Нові банкноти у сто тисяч випущені всього два тижні тому, а тепер скоро випустять папірці в мільйон. Коли ми рахуватимемо на мільярди?» — нарікав герой роману Ремарка «Чорний обеліск».

Сподіваємося, що економіці нашої країни така доля не загрожує. В усякому разі вітчизняні держчиновники разом з МВФ прогнозують Україні чудове майбутнє, причому вже зовсім скоро. Дай-то Бог!

Ну а доки dolce vita не настала, нам усе ж таки доводиться замислюватися над тим, як на шляху до неї вберегти свої гроші від інфляції. Благо, рецепт давно прописаний у ЦКУ*, і головне — у нинішніх економічно складних умовах він дуже актуальний.

* Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Що таке «інфляційний» захід

Випадки, коли покупець, отримавши від постачальника товари (роботи, послуги), затягує з їх оплатою — останнім часом не рідкість. Щоб захистити інтереси постраждалого кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, ч. 2 ст. 625 ЦКУ пропонує вірний спосіб — отримати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором** чи законом.

** У договорі сторони можуть передбачити інший процент річних (ставку). Тоді проценти стягатимуться за цією договірною ставкою.

Візьміть до уваги: цей спосіб застосовують при порушенні боржником тільки грошових зобов’язань (у тому числі якщо вони виникають у межах корпоративних відносин чи на підставі рішення суду), незалежно від його вини та дії непереборної сили ( ч. 1 ст. 617 ЦКУ), а також від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Уточнимо, що

грошове зобов’язання — це зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму згідно з цивільно-правовою операцією (договором) та на інших підставах, передбачених законодавством України

Таке визначення містить ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-XII (ср. 025069200). До грошових зобов’язань, зокрема, належать зобов’язання з оплати грошима поставлених товарів, виконаних робіт, наданих послуг. А ось зобов’язання з постачання товарів (робіт, послуг) грошовим не є (див., зокрема, лист ВСУ від 01.07.2014 р. з аналізом практики застосування ст. 625 ЦКУ в цивільному судочинстві).

Також не можна розцінювати як грошове зобов’язання в розумінні ст. 625 ЦКУ:

— обов’язок сплатити суму штрафу за невиконання зобов’язань (див. інформаційний лист ВГСУ від 01.07.2014 р. № 01-06/841/2014);

— обов’язок з повернення грошових коштів, отриманих як передоплата. Таке повернення вважається поверненням суми авансу. А на аванс можна нараховувати тільки проценти за користування чужими грошовими коштами згідно зі ст. 536 ЦКУ (див. інформаційний лист ВГСУ від 27.10.2014 р. № 01-06/1666/14).

Інфляційні є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, що випливає з назви ст. 625 ЦКУ і гл. 51 «Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання» цього Кодексу.

Зверніть увагу: серед заходів за порушення зобов’язань за договором існує ще один — неустойка (штраф, пеня). Порядок її стягнення визначає ст. 624 ЦКУ з тієї ж гл. 51. Але знайте: це абсолютно автономна санкція, тому не плутайте її з «інфляційною» мірою.

Утім, іще недавно питання про правову природу сум інфляційних і процентів річних було предметом гарячих дискусій. Навіть суди тривалий час не могли прийти до спільного знаменника — чи то це штрафна санкція за порушення грошових зобов’язань за договором, чи то компенсація понесених збитків.

Але нещодавно в цій суперечці нарешті була поставлена крапка: інфляційні нарахування і проценти не є ані штрафною санкцією, ані компенсацією збитків.

Інфляційні є способом захисту майнових прав і інтересів кредитора, що полягає у відшкодуванні йому матеріальних втрат від знецінення коштів у результаті інфляційних процесів, і гарантують отримання компенсації від боржника за використання утримуваних ним грошових коштів за весь час прострочення в їх сплаті. Так стверджують, наприклад, ВГСУ в постанові від 01.11.2012 р. № 5011-32/5219-2012, листі від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 42, с. 22), постанові від 17.12.2013 р. № 14, Господарський суд Запорізької області в рішенні від 29.01.2015 р. у справі № 908/5564/14 і ВСУ у вищезазначеному листі від 01.07.2014 р.

Інфляційні стягують на окрему вимогу кредитора

Тобто обов’язок контрагента сплатити інфляційні з’являється не сам по собі (автоматично), а тільки якщо кредитор цього окремо затребує.

Причому тут абсолютно неважливо, передбачено відповідну умову в договорі чи ні. Хоча, щоб тримати контрагента в тонусі, краще «забити» в договорі «інфляційну» норму в розділі «Відповідальність за порушення зобов’язання».

Водночас вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції — це право кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього й відмовитися.

Установленого регламенту для пред’явлення вимоги про сплату інфляційних немає. Отже, ви цілком можете оформити її, наприклад, як платіжну вимогу-доручення, лист чи рахунок. Головне — зробіть це в письмовій або електронній формі. Тоді боржник не зможе сказати вам, що ні сном ні духом не відає про якісь там інфляційні та про обов’язок їх сплатити.

А ось подання позову до суду пред’явленням вимоги не вважається.

Коли грошове зобов’язання можна вважати простроченим

Цікаво, з якого моменту грошове зобов’язання вважається простроченим? Відповідь на це запитання знаходимо в ч. 1 ст. 612 ЦКУ.

Так, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 253 ЦКУ перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Отже, початком періоду для розрахунку потенційних інфляційних є наступний день після закінчення встановленого договором або законом строку сплати

Відповідно завершальним буде день, коли боржник розрахується з кредитором ( ст. 599 ЦКУ).

А якщо в договорі або законі відсутній строк виконання зобов’язання? Як бути в цьому випадку? У таких умовах зобов’язання, імовірно, має бути виконане на вимогу кредитора. Боржнику на це дається 7 днів, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору/акта законодавства ( ч. 2 ст. 530 ЦКУ). При цьому про негайне виконання свідчать, наприклад, ч. 3 ст. 703, ч. 1 ст. 765 ЦКУ.

Проте ВСУ в постановах від 19.08.2014 р. у справі № 925/1332/13 і від 30.09.2014 р. № 927/1232/13, а також ВГСУ в постановах від 12.12.2013 р. № 14 і від 14.04.2015 р. у справі № 912/3757/14 розсудили інакше. На їх думку, зобов’язання в подібних випадках повинні виконуватися за правилами, установленими ст. 692 ЦКУ.

А ці правила, нагадаємо, такі. Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаросупровідних документів на нього, якщо договір або акти цивільного законодавства не встановлюють інший строк оплати товару.

Виходить, що обов’язок сплатити товар виникає в покупця одразу після прийняття товару або підписання товаросупровідних документів (тобто негайно). Відповідно з наступного дня утворюється прострочення виконання грошового зобов’язання.

Приклад 1. Постачальник 05.10.2015 р. відвантажив покупцю товар на підставі накладної. Конкретного строку розрахунку за купівлю в договорі не встановлено.

За таких обставин покупець зобов’язаний був того ж дня розрахуватися за отримані цінності. Припустимо, цього не сталося. А тому вже з 06.10.2015 р. грошове зобов’язання стало простроченим.

Строк позовної давності за цими сумами є загальним, тобто становить 3 роки ( ст. 257 ЦКУ).

Як розрахувати суму інфляційних

Порядок визначення індексації заборгованості законодавство не регламентує. Але цей пропуск з успіхом заповнили суди. Вони чітко розписали, як правильно визначити інфляційні суми.

Так, за роз’ясненнями ВГСУ (див. Інформаційний лист від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 і постанову від 17.12.2013 р. № 14), суму боргу з урахуванням індексу інфляції слід розраховувати виходячи з індексу інфляції

за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція)

При цьому згідно з листом ВСУ від 03.04.97 р. № 62-97р і постановою ВГСУ від 01.02.2012 р. № 52/30 індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Сума інфляційних визначається шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Якщо грошове зобов’язання набуло статусу простроченого з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то воно індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця, то розрахунок розпочинається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо заборгованість погашається з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця — то з урахуванням цього місяця.

Приклад 2. Підприємство 09.07.2015 р. відвантажило покупцю товар на суму 24000 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 4000 грн.). За умовами договору покупець зобов’язаний був оплатити цінності не пізніше 15.07.2015 р., але зробив це тільки 12.10.2015 р.

У цій ситуації боржник вважається таким, що прострочив з 16.07.2015 р. З цієї дати підприємство-кредитор має право вимагати від нього компенсацію у вигляді інфляційних.

Зверніть увагу: для визначення суми інфляційних не враховуємо липень (оскільки грошове зобов’язання стало простроченим з 16-го числа, тобто вже у другій половині місяця) і жовтень (оскільки заборгованість погашена в першій половині місяця).

Індекс інфляції:

— за серпень 2015 року — 99,2 %;

— за вересень 2015 року — 102,3 %.

Розрахуємо інфляційні втрати за період прострочення. Для цього перемножуємо індекс інфляції за серпень і вересень, отримуємо сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу:

99,2 % х 102,3 % = 101,48 %.

Проіндексуємо заборгованість:

24000 грн. х (101,48 % : 100 %) = 24355,20 грн.

Таким чином, інфляційні втрати становлять 355,20 грн. (24355,20 - 24000).

Приклад 3. Постачальник 03.08.2015 р. відвантажив покупцю товар на підставі накладної. Конкретного строку розрахунку за купівлю в договорі не встановлено.

Припустимо, покупець розрахувався за отримані цінності 15.10.2015 р.

Як бачимо, грошове зобов’язання в цьому випадку стало простроченим у першій половині серпня, тому борг індексуємо з урахуванням серпня і вересня (перемножуємо індекси інфляції цих двох місяців і отримуємо сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу). Жовтень не враховуємо, оскільки погашення боргу відбулося в першій половині місяця.

Приклад 4. Покупець повинен був перерахувати постачальнику грошові кошти за отриманий товар 17.08.2015 р., але зробив це тільки 12.10.2015 р.

Для розрахунку суми інфляційних втрат беремо до розрахунку тільки вересень 2015 року. Не враховуємо серпень (оскільки грошове зобов’язання стало простроченим вже у другій половині місяця) і жовтень (оскільки заборгованість погашена в першій половині місяця).

Приклад 5. Покупець повинен був перерахувати постачальнику грошові кошти за отриманий товар 07.09.2015 р., але зробив це 08.10.2015 р.

Для розрахунку суми інфляційних втрат беремо до розрахунку тільки вересень 2015 року, оскільки грошове зобов’язання стало простроченим у першій половині місяця. Жовтень не враховуємо, оскільки заборгованість погашена в першій половині місяця.

Приклад 6. Покупець повинен був перерахувати постачальнику грошові кошти за отриманий товар 17.09.2015 р., але зробив це тільки 15.10.2015 р.

У цьому випадку інфляційні втрати взагалі не розраховуємо, оскільки зобов’язання стало простроченим у другій половині вересня, а заборгованість погашена в першій половині жовтня.

Отже, запам’ятовуємо:

1) якщо визнання грошового зобов’язання простроченим і погашення заборгованості припадають на один місяць, інфляційні втрати взагалі не розраховуємо (!);

2) проценти на інфляційні не нараховуємо. Це стосується як процентів за користування грошовими коштами ( ст. 536 ЦКУ), так і процентів за порушення грошових зобов’язань ( ч. 2 ст. 625 ЦКУ);

3) до розрахунку сукупного індексу інфляції за період прострочення платежу беремо й ті періоди, в яких мала місце дефляція (тобто індекс інфляції був менше одиниці). Проте не думайте, що якщо такий сукупний індекс виявляється менше одиниці, то боржник має право погасити борг у меншій (відкоригованій на індекс інфляції) сумі. Нічого подібного. Як ми зазначили вище, звернення з вимогою відшкодувати борг з урахуванням індексу інфляції — це право кредитора.

Тому він завжди може обирати — вимагати повернути йому борг з урахуванням індексу інфляції чи без нього

Приклад 7. Підприємство 12.08.2015 р. повинно було виплатити учаснику, який вийшов з ТОВ, вартість частини майна в сумі 50000 грн., але прострочило цю виплату на 25 календарних днів.

Індекс інфляції за серпень 2015 року становив 99,2 %.

В умовах дефляції кредитору розумніше звернутися до боржника з вимогою повернути борг без урахування інфляційних, але з урахуванням 3 % річних.

До речі, розрахувати річні дуже легко. Треба тільки суму заборгованості помножити на 3 %, поділити на 100 % і на кількість календарних днів у році (таким чином ми отримаємо розмір процентів за один день). Потім отримане значення помножити на кількість днів прострочення. У нашому випадку розрахунок виглядав би так:

50000 грн. х 3 % : 100 % : 365 к. дн. = 4,11 грн.;

4,11 грн. х 25 к. дн. = 102,75 грн.

Знаєте, звідки можна почерпнути відомості про індекс інфляції? Їх запросто можна знайти на сайті Держстату: http://www.ukrstat.gov.ua.

Чи можна проіндексувати інвалютну заборгованість

Дуже цікаво: чи має право кредитор вимагати від боржника компенсації інфляційних втрат, якщо грошові зобов'язання у договорі виражені в іноземній валюті?

Ні — відповідає ВГСУ. Якщо ціна зобов’язання виражена в інвалюті, то в разі його порушення інфляційні за таким зобов’язанням не розраховують і не стягають (див. постанову від 31.01.2012 р. у справі № 18/113-53-81, п. 10 листа від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 і п.п. 8.2 постанови від 17.12.2013 р. № 14).

Пояснюється така категоричність просто. Інфляція є знеціненням грошей, що супроводжується зростанням цін на товари та послуги. При цьому індекс інфляції, який визначає Держстат, розраховується виключно за національною валютою України, тобто він визначає рівень зниження купівельної спроможності гривні, а не інвалюти. У зв’язку з цим розрахувати інфляційні за договорами, вираженими в іноземній валюті, неможливо. Коли сторони встановлюють в договорі ціну зобов’язання в іноземній валюті, вони й так уже захищають себе від ризику знецінення національної валюти.

До речі, такої позиції ВГСУ дотримується вже давно (див. п. 1 оглядового листа від 26.07.2002 р. № 01-8/870).

Хоча в одному «інвалютному» випадку на компенсацію інфляційних втрат розраховувати все ж таки можна. Що ж це за випадок? Коли за умовами договору

сума платежу, визначена в інвалюті, на день виникнення грошового зобов’язання перераховується у гривні й надалі не змінюється (залишається гривневою)

Ось у цій ситуації інфляційні кредитор може застосувати сміливо.

З моменту такого перерахунку боржник зобов’язаний сплатити борг за весь час прострочення грошового зобов’язання з урахуванням установленого індексу інфляції (п.п. 8.2 постанови ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14).

Як відобразити інфляційні в обліку

Бухгалтерський облік. Нараховані суми інфляційних і 3 % річних кредитор відображає у складі інших операційних доходів за допомогою запису: Дт 374 «Розрахунки за претензіями» або 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» — Кт 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки»*. Так пропонує Мінфін у листі від 22.06.2009 р. № 31-34000-10-16/16556.

* Хоча субрахунок 715 іменується «Одержані штрафи, пені, неустойки», але на ньому згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, відображають не тільки отримані, а й визнані (нараховані) санкції.

Але роблять такий запис, зауважте, не автоматично, а тільки за фактом пред’явлення вимоги дебітору і при визнанні ним претензії.

Якщо претензія не визнана, дохід не відображають. Чому? Тому що в такому разі неможливо достовірно оцінити його суму, а отже, і виконати всі критерії визнання доходу ( п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.99 р. № 290).

У дебітора такі суми потрапляють до складу інших операційних витрат ( п. 20 П(С)БО 16**). Проте відбувається це теж не автоматично, а тільки після пред’явлення відповідної вимоги кредитора і визнання претензії боржником. Інакше витрати достовірно оцінити неможливо ( п. 6 П(С)БО 16).

** Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318.

Відображати інфляційні радимо за дебетом субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» у кореспонденції з кредитом субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Хоча Мінфін у листі від 08.12.2004 р. № 31-04200-20-10/22572 для подібних витрат запропонував субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності». На якому варіанті зупинитися — вирішувати вам.

Податковоприбутковий облік. Основою для розрахунку оподатковуваного прибутку з 01.01.2015 р. слугує бухгалтерський фінрезультат, відкоригований на різниці, передбачені ст. 138 — 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ). Так визначає п.п. 134.1.1 цього Кодексу.

Відносно інфляційних жодних сюрпризів — вони беруть участь у розрахунку фінрезультату до оподаткування за бухгалтерськими правилами.

Тобто визнані суми інфляційних у бухобліковому порядку у кредитора збільшують об’єкт обкладення податком на прибуток, а в боржника — зменшують.

Причому без будь-яких подальших коригувань фінрезультату на такі доходи та витрати

Це підтверджують і контролери в консультаціях з підкатегорії 102.02 БЗ.

ПДВ. У п. 188.1 ПКУ чітко прописано, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів і пені), 3 % річних та інфляційні, отримані платником податків у результаті невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Це означає, що компенсація інфляційних втрат не підпадає під обкладення ПДВ. Ось і чудово! ☺

Єдиний податок. Кредитори-єдиноподатники — як юридичні, так і фізичні особи будь-яких груп — суми інфляційних уключають до єдиноподатного доходу за датою їх отримання ( п. 292.6 ПКУ).

У боржників-єдиноподатників такі суми в єдиноподатному обліку не відображаються.

Ну а тепер теорію підкріпимо прикладом.

Приклад 8. Підприємство 11.08.2015 р. за договором купівлі-продажу відвантажило покупцю товар на суму 24000 грн. (у тому числі ПДВ — 4000 грн.). За умовами договору покупець зобов’язаний був оплатити цінності не пізніше 18.08.2015 р., але не зробив цього у строк.

Підприємство затребувало від боржника погасити борг, а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ компенсувати інфляційні втрати та сплатити 3 % річних за весь період прострочення грошового зобов’язання. Боржник визнав претензію і погасив заборгованість 12.10.2015 р.

Для визначення суми інфляційних до розрахунку беремо тільки вересень 2015 року (індекс інфляції — 102,3 %). Не враховуємо серпень (оскільки грошове зобов’язання стало простроченим у другій половині місяця) і жовтень (оскільки борг погашено в першій половині місяця).

Період, за який нараховуються 3 % річних, — 55 календарних днів (з 19.08.2015 р. по 12.10.2015 р.).

Сума інфляційних склала 552 грн. (24000 грн. х х 1,023 - 24000 грн.).

Сума 3 % річних дорівнює 108,35 грн. (24000 грн. х х 3 % : 100 % : 365 к. дн. = 1,97 грн.; 1,97 грн. х 55 к. дн.).

Сторони у своєму обліку інфляційні втрати і 3 % річних відображають так:

Порядок обліку інфляційних втрат

№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн.

Дт

Кт

1

2

3

4

5

Облік у кредитора

1

Відображено визнану боржником суму інфляційних і 3 % річних (552 грн. + 108,35 грн.)

374

715

660,35

2

Отримано від боржника суму інфляційних і 3 % річних

311

374

660,35

Облік у боржника

1

Відображено у складі витрат заборгованість за сумою визнаних інфляційних і 3 % річних

948 (949)

685

660,35

2

Перераховано кредитору суму інфляційних і 3 % річних

685

311

660,35

Ось, мабуть, і всі «інфляційні» секрети. Тепер ви знаєте, як у відносинах з необов’язковим контрагентом захистити свої грошові кошти від знецінення. Проте бажаємо, щоб таких історій у вашій роботі було якомога менше, а надійних та відповідальних партнерів якомога більше! Адже, як не крути, а ключовий фактор партнерства в бізнесі — це довіра. ☺

висновки

  • Інфляційні не є штрафною санкцією. Це спосіб захисту майнових інтересів кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
  • Заборгованість за договором, у якому грошові зобов'язання виражені в іноземній валюті, не підлягає індексації на індекс інфляції.
  • Якщо грошове зобов’язання стало простроченим з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то воно індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця — його індексують з наступного місяця.
  • Визнані суми інфляційних ураховують при визначенні оподатковуваного прибутку за бухобліковими правилами без подальшого коригування на різниці.
боржник, інфляційні втрати, стягнення додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті