Історія питання
У минулому всі відрядні нюанси регулювала Інструкція № 59*. Проте з 11.04.2011 р. цей документ обов’язковий тільки для бюджетників. Усі інші можуть використовувати його як допоміжний (довідковий). Тобто орієнтуватися на положення Інструкції госпрозрахункові підприємства можуть, але виконувати їх не зобов’язані.
Складаючи Положення про відрядження, можна було запозичити основні моменти, а решту прописати на власний розсуд (звичайно, не порушуючи прав працівників). Проте деякі госпрозрахункові підприємства перетягнули у своє Положення про відрядження практично всі норми Інструкції № 59.
Що стосується вищезазначеної ситуації, то для них неясність уносив абзац другий п. 8 розд. I Інструкції № 59. Він, зокрема, свідчив: дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи працівника, який відряджається) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.
На наш погляд, якщо у вашому Положенні про відрядження відсутнє щось схоже, то ви цілком законно могли і можете відшкодовувати витрати на зворотний проїзд відрядженому працівнику, який затримався на вихідні чи свята. І Америку ми вам зараз не відкриємо.
А ось тим, хто в Положення про відрядження «забив» цю безглузду ☺ норму, має сенс задуматися над унесенням до нього змін.
Щасливий кінець
Наказом Мінфіну від 04.08.2015 р. № 694** внесено зміни до Інструкції № 59. Тепер керівник установи має право «дати добро» на відшкодування витрат на зворотний проїзд за ситуації, коли дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження. При цьому повинні виконуватися дві умови. По-перше, затримка припала на вихідні та святкові (неробочі) дні. По-друге, строк перебування працівника поза місцем його постійної роботи не перевищує граничного строку відрядження, установленого п. 6 постанови КМУ від 02.02.2011 р. № 98.
** Набуде чинності з дня офіційного опублікування, що планується в бюлетені «Офіційний вісник України» від 11.09.2015 р. № 70.
Ну а якщо навіть працівникам бюджетних установ можна буде затримуватися у відрядженні на вихідні чи свята, то чого ж страждати працівникам комерційних підприємств? Адже жодних втрат роботодавець не понесе, якщо працівник пробуде в місті, куди відряджався, зайвий день чи два. Сума його витрат не збільшиться. Отже, сміливо вносьте зміни до свого Положення про відрядження (утім, «комерсанти» могли це зробити й раніше).
Безумовно, що за дні такої затримки працівнику не потрібно виплачувати добові та компенсувати витрати на наймання житла та інші витрати, понесені ним під час затримки з відрядження. Інакше ці суми потраплять до оподатковуваного доходу працівника.
Увага! Якщо не внести відповідні зміни до Положення про відрядження і при цьому відшкодовувати витрати на зворотний проїзд відрядженому працівнику, який затримався на вихідні, орієнтуючись на нові норми Інструкції № 59, то ви даєте зайві козирі в руки фіскалів. Суму відшкодованих витрат вони можуть визнати додатковим благом з відповідним оподаткуванням.
