У діяльності будь-якого підприємства бувають форс-мажорні ситуації, коли воно не може скористатися власним автомобілем. Звертатися до спеціальних служб перевезення — дорого. Тоді на допомогу може прийти «випадковий» перехожий зі своїм автомобілем. Але перед підприємством одразу ж постає питання, як побудувати з ним договірні відносини та як оподатковувати його дохід. Варіації на цю тему і наші роздуми наведемо у статті.
Шукаємо оптимальний варіант
Насамперед визначимо, який договір оптимально укладати в цьому випадку з власником автомобіля. Незважаючи на те що він перевозитиме вантаж, договір перевезення в цьому випадку вам не підійде, пояснимо чому. За таким договором фізична особа на свій страх і ризик надає послуги з перевезення вантажів. Якщо це відбувається систематично*, то вона повинна зареєструватися підприємцем і надавати їх у межах своєї підприємницької діяльності.
* Систематичною є діяльність, що здійснюється не менше 3 разів протягом одного календарного року (п. 4 постанови Пленуму ВЗУ «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25.04.2003 р. № 3).
У тому випадку, коли фізична особа не зареєструвалася підприємцем, то за проведення господарської діяльності без державної реєстрації їй загрожує адміністративна відповідальність згідно зі ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X. Розмір штрафу за таке порушення чималий. Становить він від 17000 до 34000 грн., до того ж є загроза конфіскації грошових коштів, отриманих у результаті здійснення такої діяльності.
Таким чином, оптимальним варіантом стане укладення договору оренди автотранспортного засобу. Але хіба при цьому не має значення, чи зареєстрована фізособа підприємцем? — запитаєте ви. Ні, не має. На відміну від договору перевезення, укладення договору оренди з фізичною особою не зобов’язує останню реєструватися підприємцем, що підтверджують і податківці (роз’яснення в категорії 103.09 БЗ).
Річ у тім, що, по суті, дохід від оренди зумовлений наявністю у власності майна, а не підприємницькими здібностями або зусиллями, прикладеними для здійснення робіт, послуг тощо. Інакше кажучи, (!) дохід від оренди вважається пасивним доходом орендодавця і не розглядається як його підприємницька діяльність.
Водночас ситуація в запитанні читача особлива. Адже його підприємство планує використовувати не тільки транспорт громадянина, а і його послуги як водія власного автомобіля. У зв’язку з цим виникає закономірне запитання:
чи можна оформити з фізособою-водієм, яка виступає орендодавцем автомобіля, особливий договір оренди транспортного засобу — разом з екіпажем, що його обслуговує?
У загальному випадку таку можливість передбачено ст. 805 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦКУ). Але, на наш погляд, скористатися нею в цій ситуації не можна.
Причина проста. Такий договір передбачає, що екіпаж має перебувати у трудових відносинах з наймодавцем. Але виконати таку умову ніяк неможливо, оскільки наймодавець і водій — це одна особа.
Є ще одна причина, з якої договір оренди з екіпажем нас не влаштовує. За таким договором орендодавець надає орендарю не тільки транспортний засіб в оренду, а й послуги, пов’язані з управлінням та його технічною експлуатацією. Тобто виходить, що орендодавець надає орендарю на систематичній основі ще й послуги. Це означає, що, як і в разі договору перевезення, орендодавець має бути суб’єктом підприємницької діяльності.
Крім того, є ризик, що податківці вважатимуть, що, уклавши такий договір, ви приховали трудові відносини з фізичною особою — водієм. Про це, зокрема, свідчить судова практика, наприклад, постанова Київського апеляційного адмінсуду від 06.03.2012 р. у справі № 2а-2757/11/2670.
Чим це загрожує орендарю? Штрафною санкцією в розмірі 30 мінімальних зарплат на день виявлення порушення ( ст. 265 КЗпП) від інспекції з питань праці, а також донарахуванням ЄСВ з боку податківців. Нагадаємо, що при сплаті на користь фізичної особи орендної плати згідно з договором найму (оренда) ЄСВ не нараховується, а тільки із суми доходу утримуються ПДФО і військовий збір (ВЗ).
Таким чином, укладати з фізособою-орендодавцем договір оренди транспортного засобу з екіпажем неправильно з точки зору цивільного законодавства і небезпечно з точки зору оподаткування. Цілком імовірно, що контролери можуть донарахувати ЄСВ з «віртуальної» зарплати водія, прийнявши за неї, наприклад, суму виплаченої орендної плати.
Як бачите, усі вищеперелічені варіанти нам не підходять. Але має ж бути відповідний саме для нашої ситуації та оптимальний з точки зору чинного законодавства варіант. Безумовно, він є! Зараз розповімо, як усе зробити.
Оформляємо орендно-трудові відносини
Отже, найбезпечніший варіант — укласти з фізичною особою — водієм трудовий договір. При цьому не забудьте повідомити про це фіскальний орган до того, як новий співробітник буде допущений до роботи.
Крім трудового договору, укладіть з новим працівником договір оренди транспортного засобу. Його укладають у письмовій формі і обов’язково нотаріально посвідчують
Витрати, пов’язані з використанням ПММ, відповідно до ч. 2 ст. 801 ЦКУ повинен нести орендар. Він або самостійно їх оплачує, або компенсує понесені витрати орендодавцю. Причому перевагу віддаємо першому варіанту, оскільки він не приводить до виникнення додаткового прибутку в орендодавця на суму компенсації вартості ПММ, що обкладається ПДФО і ВЗ.
Правильно оподатковуємо зарплату та орендну плату
Сума заробітної плати працівника-водія оподатковується за загальними правилами. Ви справляєте з неї ЄСВ у частині нарахувань та утримань, ПДФО і, звичайно ж, ВЗ. Ви можете застосовувати до зарплати ПСП за загальними правилами (якщо вона не перевищить граничного розміру доходу). Причому при визначенні граничного розміру доходу не враховуйте суму доходу за договором оренди.
Сума орендної плати обкладається ПДФО за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ, і військовим збором за ставкою 1,5 %.
У зв’язку з тим, що орендна плата обкладається ПДФО за тими самими ставками, що й зарплата (15 і 20 %), необхідно врахувати один момент. Ці ставки застосовують до бази оподаткування загального місячного доходу платника податку. Якщо загальна сума бази оподаткування не перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, то ПДФО утримують за ставкою 15 %. У випадку якщо загальна сума бази оподаткування перевищила зазначену межу, то сума перевищення оподатковується за ставкою 20 %.
Тому, якщо договір оренди автомобіля укладено з працівником підприємства, з граничним розміром порівнюють базу оподаткування загальної суми доходу за місяць, нарахованого (виплаченого) працівнику цим податковим агентом. Тобто з межею порівнюємо загальну базу оподаткування зарплати та орендної плати.
У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ дохід у вигляді орендної плати відображають з ознакою доходу «127» як виплату інших доходів (роз’яснення в категорії 103.25 БЗ).
ЄСВ з орендної плати не справляється. Відповідно до Звіту за формою № Д4 потрапить тільки інформація про нараховану зарплату.
висновки
Для того, щоб узяти в оренду автомобіль звичайної фізособи і використовувати її працю як водія, укладіть з нею трудовий договір і договір оренди. З юридичного боку це оптимальне рішення.
Крім того, такий варіант не викличе в податківців підозр у маскуванні трудових відносин.
Із суми заробітної плати ви справлятимете за загальними правилами ЄСВ у частині нарахувань та утримань, ПДФО та військовий збір. Із суми орендної плати — тільки ПДФО та військовий збір.
