Бонусні програми у роздрібній торгівлі

Дисконтні картки

Дисконтні картки — це картки, що емітуються і розповсюджуються нефінансовими установами (компаніями, об’єднаннями покупців, клубами тощо). Такі картки засвідчують, що їх пред’явники мають право на одержання відповідних послуг, знижок тощо від цих установ.

Тож зробимо для себе перший важливий висновок:

дисконті картки не є електронними платіжними засобами

Підприємство виготовляє такі картки самостійно чи замовляє на стороні. Потім у рамках маркетингової акції (програми) картки надаються (безоплатно чи за символічну плату) покупцям. Власник картки має право на отримання знижки в цьому підприємстві. Знижка може бути у фіксованому розмірі або у відсотках від вартості покупки. Окрім цього, дисконтні картки підрозділяються на картки із фіксованою знижкою і накопичувальні.

Отже, завдання дисконтних карток — підтверджувати право пред’явника картки отримати знижку, а в деяких випадках — також визначати суму цієї знижки.

Облік дисконтних карток

Картки самі по собі є матеріальними активами — запасами. Вони оприбутковуються на баланс підприємства як запаси на субрахунку 209 «Інші матеріали». При їх придбанні у сторонньої організації складові первісної вартості визначені п. 9 П(С)БО 9. При виготовленні власними силами первісна вартість карток визначається на рівні виробничої собівартості згідно з П(С)БО 16 ( п. 10 П(С)БО 9).

Якщо надалі картки клієнтам реалізують за гроші, то продаж карток відображають із застосуванням субрахунків 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів» та 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів».

Якщо ж картки роздаються безоплатно — їх вартість просто списують до складу витрат на збут (рахунок 93 «Витрати на збут»). Чи буде при цьому нараховано ПДВ на суму не нижче ціни придбання карток? На нашу думку, це питання неоднозначне. Бо ж, з одного боку, операція підпадає під постачання ( пп. 14.1.185, 14.1.191 ПКУ), а з іншого — дисконтні картки навряд чи можна вважати повноцінним товаром у розумінні п.п. 14.1.244 ПКУ. Тому, на нашу думку, якщо роздача дисконтних карток відбувається безоплатно — така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ. Втім, обережним платникам радимо все ж нараховувати податкові зобов’язання при роздачі карток за правилом «не нижче ціни придбання» згідно з п. 188.1 ПКУ (якщо картки були виготовлені самостійно — не нижче звичайної ціни, орієнтиром при визначенні якої може бути собівартість).

Розглянемо облік придбання і реалізації дисконтних карток на прикладі.

Приклад 1. Підприємство придбало у постачальника 100 дисконтних карток на суму 840 грн. (у тому числі ПДВ — 140 грн.). У подальшому картки реалізовано за 9,6 грн. (у тому числі ПДВ — 1,6 грн.).

Таблиця 1. Продаж дисконтних карток

Продаж товарів власникам карток

При застосуванні дисконтних карток підприємства здебільшого надають так звані знижки в момент продажу. Це означає, що в цей момент покупець придбаває товар на суму, зменшену на вартість знижки. Тому саме вартість товару, зменшена на суму знижки, включається до доходу.

На таку вартість нараховується і податкове зобов’язання з ПДВ. При цьому, продаючи товар зі знижкою, треба пам’ятати про мінімальну базу, яка для товарів визначається не нижче ціни придбання. Ціна придбання у цьому випадку визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів та сумою торговельної націнки, яку на них було нараховано. Втім, ніхто не забороняє підприємствам роздрібної торговельної мережі використовувати інформацію про купівельну вартість товарів (вартість їх придбання) у будь-якій послідовності їх надходження (докладно читайте про це у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 27, с. 24-25).

Розглянемо облік реалізації товарів зі знижкою на прикладі.

Приклад 2. Продажна вартість товару — 300 грн. (у тому числі ПДВ — 50 грн.). Торговельна націнка складає 100 грн. Пред’явнику дисконтної картки надається знижка 10 %. Відтак, товар продається за 270 грн. (300 — 10 %), у тому числі ПДВ — 45 грн.

Таблиця 2. Продаж товарів власникам дисконтних карток

Реалізація товарів зі знижкою вимагає від продавця також спеціального програмування РРО. Коротко зупинимося на цьому питанні.

Програмування РРО на знижки

Існує декілька способів програмування РРО у разі надання знижок на той чи інший товар. І тут усе залежить від виду знижки.

Якщо кількість товарів, що реалізуються, незначна, то можна кожне найменування товару запрограмувати кілька разів за різними цінами з різними кодами. При цьому в найменуванні товару можна передбачити ознаку знижки.

Проте більш зручний спосіб у цьому випадку — введення знижки безпосередньо перед продажем товару. Така можливість надається практично всіма моделями РРО, при цьому знижки можуть нараховуватися не лише у відсотках, а й у фіксованих сумах, і до того ж вони можуть установлюватися на артикул, певну суму, відділ, період часу тощо. Цей спосіб передбачає три різні варіанти програмування:

— програмування РРО таким чином, що знижка застосовуватиметься до всієї суми покупки. Це можливо тільки в разі, якщо абсолютно на всі товари, розміщені в торговельному залі, поширюється знижка в одному і тому самому розмірі;

— використовується, якщо підприємство застосовує декілька дисконтних програм, що охоплюють різні категорії покупців. Підтвердженням належності конкретного покупця до тієї чи іншої категорії (наприклад, «бізнес», «еліт», «голд», «VIP» тощо) може бути дисконтна картка, що надає право на фіксований розмір знижки. Тоді РРО програмують так, щоб одна з декількох можливих знижок автоматично застосовувалася до всіх товарів, придбаних учасником певної дисконтної програми;

— занесення знижки в РРО тільки на певний товар або перелік товарів. При цьому в чеку буде вказано повну вартість такого товару, суму знижки на нього (у відсотковому та/або грошовому вираженні) та остаточну ціну з урахуванням знижки. До решти асортиментних позицій у цьому ж чеку можна застосувати інший розмір знижки або не застосовувати її взагалі.

Передача товару в рахунок бонусів

Окрім традиційних знижок у роздрібній торгівлі продавці деінде пропонують покупцям інший бонус — за придбання певного товару вони дарують покупцям інший товар. Цей товар може певним чином доповнювати основний (наприклад, філіжанка чи ложка у подарунок за придбання чаю чи кави), а може взагалі не мати прямого стосунку до основного товару.

Передача такого подарунка відображається в обліку як безоплатна передача товару (в рекламних цілях)

Вартість такого товару списується до складу витрат на збут (рахунок 93). При цьому в ПДВ-обліку доведеться нарахувати податкові зобов’язання на балансову вартість подарунка, оскільки безоплатна передача є постачанням товару ( п.п. 14.1.191 ПКУ), а база оподаткування ПДВ не може бути нижче ціни придбання товару ( п. 188.1 ПКУ).

А от податковий кредит, відображений при придбанні таких товарів, на нашу думку, не компенсується податковими зобов’язаннями, нарахованими згідно з п.п. «г» п. 198.5 ПКУ. Вважаємо, що нараховувати такі податкові зобов’язання у нашому випадку не потрібно. Бо ж, надаючи своїм покупцям подарунки, продавець розраховує підвищити реалізацію свого товару, що є доказом зв’язку безоплатно переданих товарів з його господарською діяльністю.

Таке міркування підтверджують також і податківці. Вони зауважують, що у випадку безоплатної передачі товарів (послуг) податкові зобов’язання нараховуються тільки один раз (або згідно з п. 188.1 ПКУ, або згідно з п. 198.5 ПКУ) залежно від характеру операції (див. лист ДФСУ від 26.04.2016 р. № 9399/6/99-99-15-03-02-15). Подарунки, надані за придбання певного товару, — це різновид реклами, а рекламні операції є ПДВ-оподатковуваними. Тож в цьому випадку податкові зобов’язання нараховуються згідно з п. 188.1 ПКУ (див. лист ДФСУ від 20.05.2016 р. № 11292/10/26-15-12-01-18).

Окрема розмова — коли товар-бонус передається покупцеві не безоплатно, а оплачується частково грошима, а частково — нарахованими продавцем бонусами, що їх перераховано у грошову форму. Іншими словами, підприємство при продажу певного товару надає покупцеві бонус у вигляді суми, на яку він може зменшити вартість своєї наступної покупки. Тут можливі два варіанти обліку бонусів.

Залік. Бонус у цьому випадку є свого роду заборгованістю продавця перед покупцем. А коли покупець вирішив скористатися нарахованим бонусом — на суму використаного бонусу ця заборгованість зменшується. Придбаваючи товар, покупець сплачує менше грошових коштів, ніж цей товар коштує. Різниця в ціні списується за рахунок бонусів (на суму використаних бонусів відображаються витрати на збут).

При цьому вартість товару залишається незмінною, тому і на суму, сплачену грошовими коштами, і на суму, списану за рахунок бонусів, нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ. Зменшити базу оподаткування ПДВ на суму використаних бонусів у цьому випадку не вийде, оскільки договірною буде номінальна вартість товару. Бухобліковий (а отже, і податковоприбутковий) дохід у цьому випадку при реалізації також відображається без зменшення на суму бонусів, адже згодом використані бонуси буде списано до складу витрат на збут і саме це зменшить фінрезультат.

Саме такий підхід пропонують податківці. На їхню думку, у цьому випадку база оподаткування ПДВ включає суму коштів, сплачених безпосередньо покупцем, та суму бонусів (перераховану у грошове вираження), зарахованих в оплату вартості (або частини вартості) придбаних товарів/послуг, що були нараховані підприємством при попередньому придбанні таким покупцем товарів/послуг, та на суму яких зменшується заборгованість підприємства перед покупцями. При цьому само нарахування бонусів покупцям — учасникам бонусної програми при придбанні товарів/послуг не є підставою для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ (див. лист ДФСУ від 24.11.2015 р. № 24987/6/99-99-19-03-02-15).

Давайте подивимося, як це виглядає в обліку.

Приклад 3. Покупець придбав у магазині товар вартістю 3600 грн. (у тому числі ПДВ — 600 грн.). Собівартість товару — 1700 грн. При цьому за попередні покупки покупець має бонус 900 грн., який він вирішив зарахувати в оплату придбаного товару.

Таблиця 3. Продаж товару в рахунок бонусів (залікова схема)

Знижка. Цей варіант є більш розповсюдженим і, в принципі, нагадує продаж товарів із використанням дисконтних карток. При ньому продавець не фіксує заборгованість перед покупцем і не списує її за рахунок бонусів. Він просто надає покупцеві знижку при наступному придбанні.

У цьому випадку договірна вартість товару буде визначатися вже з урахуванням знижки. А отже, і дохід, і податкові зобов’язання з ПДВ будуть визначатися виходячи зі зниженої ціни товару.

Розглянемо облік такого придбання на прикладі.

Приклад 4. Покупець придбаває у магазині товар за 600 грн. (у тому числі ПДВ — 100 грн.) і собівартістю 180 грн. За попередню покупку покупцю нараховано бонуси у сумі 500 грн. Покупець вирішив використати цей бонус, тож йому надано знижку на суму бонусів.

Таблиця 4. Продаж товарів за рахунок бонусів (знижка)

Отже, ніяких особливих складнощів з обліком «роздрібних» бонусів покупцям у продавця бути не повинно. Тепер приділимо трохи уваги покупцю — фізичній особі.

Дисконтна знижка: а чи є дохід у фізособи?

Для того, щоб тримати з покупцями постійний зв’язок, ваше підприємство просить отримувачів дисконтних карток заповнити анкету, зазначивши в ній, серед іншого, свої персональні дані. Але! Якщо ми ідентифікуємо отримувача знижки за карткою, то чи не означає це, що в нього виникає оподатковуваний дохід?

Відповідь на це запитання залежить від того, яку знижку отримує держатель дисконтної картки.

Сума знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для платника податку, уключається до складу його оподатковуваного доходу. Це прямо прописано в п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ.

Таким чином, для цілей оподаткування важливо знати, яку знижку отримує покупець:

— індивідуальну, тобто таку, що надається вибірково, тільки окремим покупцям;

або

— звичайну, при наданні якої відсутній вибірковий підхід. Звичайною можна вважати знижку, що застосовується в укладених на момент продажу договорах з ідентичними (однорідними) товарами (послугами) в порівнянних умовах.

Якщо знижка надається всім покупцям — держателям дисконтних пластикових карток на рівних умовах, то така знижка є звичайною. Отже, незалежно від того, проводиться персоніфікація її отримувачів чи ні, сума такої знижки не повинна обкладатися ПДФО і ВЗ. У формі № 1ДФ її також не відображайте.

А якщо знижка надається тільки окремим покупцям, тобто має індивідуальний характер (наприклад, тільки працівникам магазина)? Тоді сума знижки включається до оподатковуваного доходу таких покупців у вигляді додаткового блага.

Зауважимо, що наш висновок підтверджує ДФСУ в листі від 22.10.2015 р. № 22297/6/99-99-17-03-03-15.

Важливо! До бази обкладення ПДФО знижка-додаткове благо повинна попасти з урахуванням «натурального» ПДФО-коефіцієнта. При ставці ПДФО 18 % розмір цього коефіцієнта дорівнює 1,219512.

І не забуваємо про військовий збір (далі — ВЗ). На нашу думку, до бази обкладення ВЗ такий дохід також повинен увійти збільшеним на «натуральний» ПДФО-коефіцієнт*. Адже саме з урахуванням цього коефіцієнта в бухобліку буде нараховано дохід покупця. Розраховувати та накручувати зверху ВЗ-коефіцієнт не потрібно. Це не передбачено ПКУ.

* Зазначимо, що у податківців з цього питання інша думка (див. с. 22).

У розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ оподатковуваний дохід у вигляді суми знижки — додаткового блага (з урахуванням «натурального» ПДФО-коефіцієнта) відображайте з ознакою «126» з реєстраційним номером облікової картки платника податку — отримувача знижки, а в розділі II — у загальній сумі доходів, нарахованих/виплачених платникам податків у звітному кварталі.