висновок документа
кщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар і розрахувався за нього із застосуванням платіжних систем Portmone, Liqpay та інших, суб’єкт господарювання зобов’язаний видати йому розрахунковий документ установленої форми (чек РРО)
Подобається творчість Земфіри? «Между строк, между небом и землей, пальцами пытаясь угадать, надеясь угадать до конца, до конца…»*
* Із пісні «Девочка, живущая в сети».
Ось так і ми з вами, шановні колеги, читаючи листи податківців, намагаємося вгадати, сподіваємося вгадати, що ж вони вкотре хотіли сказати? ☺ Свідома це їх позиція чи просто набір цитат із БЗ?
Які підстави в нас так говорити? Дивіться самі.
Є в БЗ 109.06 таке запитання: як проводити через РРО оплату за товар з використанням мережі Інтернет, якщо грошові кошти надійшли після закінчення робочого дня інтернет-магазину або у вихідні чи святкові дні? Це та сама «риба», яку фіскали використовують для підготовки відповідей інтернет-торговцям на будь-які їхні РРО-запитання.
Висновок, закріплений у ній, має найзагальніший характер: «якщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар і розрахувався за нього із застосуванням платіжних карт Visa, MasterCard тощо, суб’єкт господарювання зобов’язаний видати розрахунковий документ установленої форми (чек РРО)»). Тобто фіскали не роблять узагалі жодних застережень з приводу того, як саме здійснювався розрахунок за товар із застосуванням платіжних карт. Вирок інтернет-торговцям тут безапеляційний: тільки-но споживач узяв до рук свою платкарту — вмикайте РРО і готуйтеся вибивати йому чек! ☹
Цитата з цієї БЗ вражаюче схожа на висновок листа, що коментується, чи не так? Відмінність ми виділили напівжирним шрифтом. В іншому ж листі ДФСУ (від 27.05.2016 р. № 5586/Н/99-99-14-05-01-14) та сама «напівжирна» конструкція виглядає так: «із застосуванням платіжних систем FORPOST та інших». Усе інше — ну майже слово в слово як у тій БЗ і в листі, що коментується.
Робимо власний висновок: фіскали не бачать різниці між різними способами розрахунку за товари в мережі. Вони тільки розрізняють той примітивний випадок десятирічної давнини, коли інтернет-магазини були переважно рекламними інтернет-сторінками для вибору і замовлення товару без можливості безпосередньо оплатити його вартість на сайті. Тут їм усе зрозуміло: інтернет-торговці реєструють РРО на загальних підставах за адресою розміщення своїх реальних магазинів.
Тим часом, наразі є десятки варіантів оплати замовленого через Інтернет товару без прямого контакту покупця та продавця (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 101, с. 9; 2016, № 46, с. 14). І фіскалам слід було б все ж таки навчитися їх розрізняти. Ну хоч б два-три основні:
— інтернет-банкінг (платежі карткою, але не через сайт інтернет-магазину). Такий платіж за своєю суттю є звичайною банківською операцією з переказу безготівкових коштів і РРО не вимагає;
— інтернет-еквайринг (розрахунки карткою безпосередньо на сайті). Не вникаючи в подробиці, скажемо тільки, що цей спосіб практично не відрізняється від того, якби розрахунок карткою відбувався через POS-термінал у вашому офісі. Тільки POS-термінал у цьому випадку віртуальний, а управлятися з ним вам допомагають фінансові посередники типу Portmone, Liqpay тощо. Саме про такий спосіб розрахунків ідеться в листі, що коментується сьогодні. І тут податківці мають рацію: при інтернет-еквайрингових розрахунках без РРО не обійтися.
А ось розрахунки через платіжну систему FORPOST, про яку йдеться в іншому листі ДФСУ (див. вище), — це ані інтернет-банкиінг, ані інтернет-еквайринг (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 25, с. 42). Тобто проводити такі розрахунки через РРО інтернет-торговці не повинні.
Ось так і вір фіскалам!
