Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
При цьому згідно з п. 192.1 ст. 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН).
Разом з тим слід взяти до уваги термін позовної давності, встановлений ЦКУ*.
* Тут і далі — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Так, відповідно до п. 1 ст. 256 ЦКУ під терміном «позовна давність» розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦКУ встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Таким чином, за зобов’язаннями по поставлених товарах/послугах відлік терміну позовної давності слід розпочинати з дати, яка визначена умовами договору як кінцева дата оплати таких товарів/послуг.
Тобто у разі, якщо після сплину 1095 днів відбувається повернення покупцю коштів з одночасним отриманням товару, платник-постачальник не має права відкоригувати податкові зобов’язання.
Така операція визнається для платника-покупця операцією з постачання, за якою мають бути визначені податкові зобов’язання. В свою чергу, платник-постачальник при виконанні умов, передбачених ст. 198 ПКУ, а саме після складання податкової накладної постачальником-покупцем в момент повернення товарів та реєстрації цієї податкової накладної в ЄРПН, має можливість сформувати податковий кредит.
За матеріалами підкатегорії 101.07 БЗ
коментар редакції
Операція «старіша» за 1095 днів: чи можна скласти РК?
Консультація, що коментується, стосується незвичної ситуації. Платник ПДВ відвантажив товари покупцю та отримав за них грошові кошти. Інакше кажучи, відбулося стандартне придбання товару. Після чого через більш ніж 1095 днів покупець повертає придбані товари, а продавець — грошові кошти. Чи діє в цьому випадку «коригувальне» правило, установлене ст. 192 ПКУ?
Податківці наполягають, що в цьому випадку коригувати податкові зобов’язання не можна. Замість цього вони пропонують відображати зазначену операцію зі взаємного повернення як «зворотне постачання». На їх думку, продавець повинен «викупити назад» свої товари та відобразити щодо їх «придбання» податковий кредит. При цьому покупець зобов’язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.
У свою чергу, покупець компенсує свій податковий кредит, нарахувавши податкові зобов’язання за фактом «постачання» раніше придбаних ним товарів назад продавцю.
Чому податківці застосовують такий підхід? З їх відповіді це не дуже зрозуміло. Вони посилаються на ст. 256 і 257 ЦКУ, де визначається, що є позовною давністю, а також вказується загальний строк позовної давності — 3 роки, або ж 1095 днів.
Однак говорити про позовну давність тут щонайменше дивно. Адже строк позовної давності починає обчислюватися у тому випадку, коли одна зі сторін не виконала (порушила) свої зобов’язання (ст. 261 ЦКУ). У нашому ж випадку договірні зобов’язання виконані — продавець відвантажив товар, а покупець його оплатив.
Зауважимо також, що в цьому випадку не слід говорити і про «податковий» строк давності у 1095 днів, установлений ст. 102 ПКУ. Ця стаття регулює інші ситуації та на операції з повернення товару / грошових коштів не поширюється (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 83, с. 14).
На нашу думку, якщо повернення відбувається в межах того самого договору, то, у принципі, можна діяти шляхом складання розрахунку коригування. Але оскільки податківці дозволяють продавцю фактично зменшити податкові зобов’язання (шляхом відображення податкового кредиту), можна з ними і не сперечатися.
