Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 325 ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Тобто суб’єктом права власності законодавством визначається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитись взагалі у власності фізичної особи. При цьому такий суб’єкт права власності як фізична особа — підприємець не відокремлюється.
Відповідно до п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Згідно із п. 180.1 ст. 180 ПКУ платником податку, зокрема, є:
— будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст. 183 цього розділу;
— будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Оскільки власником нерухомого або рухомого майна можуть бути лише фізичні або юридичні особи, то постачання суб’єктом підприємницької діяльності — фізичною особою — підприємцем, який зареєстрований платником ПДВ, такого майна може здійснюватись ним виключно як фізичною особою.
Якщо операція з постачання нерухомого або рухомого майна не відноситься до господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності — платника ПДВ, то відповідно за такою операцією податкові зобов’язання з ПДВ ним не формуються, а право на податковий кредит у такого суб’єкта підприємницької діяльності — платника ПДВ за операцією з придбання зазначеного майна не виникає*.
* Зауважимо: факт реєстрації фізичної особи підприємцем не означає, що необхідно обкладати ПДВ операції, які вона здійснює як звичайний громадянин. Висновок податківців правильний: податкові зобов’язання нараховувати не потрібно. Але апеляція до ст. 325 ЦКУ виглядає дуже дивно.
За матеріалами підкатегорії 101.02 БЗ
