Підставою для нарахування сум податку на додану вартість (далі — податок), що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є документи, визначені п. 201.11 ст. 201 ПКУ.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 р. № 841 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання» (далі — Порядок № 841), Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі — Звіт), подається до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.
При цьому, якщо під час службового відрядження платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження. Відрядженій особі — платнику податку, який застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку Звіту не перевищив десяти банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може продовжити такий строк до двадцяти банківських днів (до з’ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами) (абзац четвертий п. 3 Порядку № 841).
Згідно з п. 6 Порядку № 841 Звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримала такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.
Оскільки документи, що підтверджують витрати, понесені підзвітною особою під час відрядження або виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, подаються разом зі Звітом, то датою формування податкового кредиту на підставі податкової накладної та інших документів, які дають право на формування податкового кредиту без отримання податкової накладної, є дата подання авансового звіту.
За матеріалами підкатегорії 101.14 БЗ
коментар редакції
Дата податкового кредиту за придбаннями підзвітної особи
Доволі часто придбання товарів (послуг) підприємство здійснює через підзвітну особу. У цьому випадку обов’язковим атрибутом обліку буде звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі — авансовий звіт). Форму цього документа затверджено наказом Мінфіну від 28.09.2015 р. № 841. До авансового звіту додають документи, що підтверджують здійснені працівником витрати.
Якщо у вартості придбаних товарів (послуг) «сидить» ПДВ, то підприємство має право включити його до податкового кредиту на підставі податкових накладних або документів, що їх замінюють (касові чеки тощо).
Виникає запитання: на яку дату підприємство може показати податковий кредит за придбаннями, відображеними в авансовому звіті? Податківці відповідають: на дату подання авансового звіту, оскільки документи, якими підтверджується «вхідний» ПДВ, подаються разом із ним.
На нашу думку, тут коректніше було б сказати, що податковий кредит відображається на дату затвердження звіту, а не його складання. Адже саме в момент затвердження авансового звіту керівником підприємство визнає, що зазначені придбання пов’язані з його діяльністю.
Якщо до авансового звіту додаються касові чеки, то не забувайте, що включити до складу податкового кредиту можна ПДВ за чеками, загальна сума яких не перевищує 200 грн. за день без урахування ПДВ (п.п. «б» п. 201.11 ПКУ). Причому у разі, коли підзвітна особа привозить з відрядження кілька касових чеків з різними датами, у податковому кредиті дозволяється відобразити ПДВ за чеками на суму 200 грн. за кожен день перебування особи у відрядженні, а не в цілому за авансовим звітом. Роз’яснення податківців із цього приводу див. на с. 48.
