Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом юридичної особи — платника єдиного податку третьої групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.
Для платників податку на прибуток відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ.
Облік доходів підприємства здійснюється відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290 (далі — П(С)БО 15), а формування витрат — відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318 (далі — П(С)БО 16).
Одним з основних принципів ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності є принцип нарахування та відповідності доходів і витрат, який полягає в тому, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів (ст. 4 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6 розд. ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73).
Отже, доходи та витрати платника податку на прибуток за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги після переходу на загальну систему оподаткування, щодо яких отримано попередню оплату на спрощеній системі оподаткування, враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.
За матеріалами підкатегорії 102.12 БЗ
коментар редакції
Аванс — на спрощеній системі, відвантаження — на загальній: два доходи?
Запитання стосується ситуації, коли юрособа — платник єдиного податку отримала попередню оплату за товари (роботи, послуги), після чого перейшла на загальну систему оподаткування і відвантажила товар.
Податківці наполягають: діяти потрібно за стандартними бухобліковими правилами, як того вимагає п.п. 134.1.1 ПКУ. Тобто якщо відвантаження було вже після переходу на загальну систему, в податковоприбутковому обліку відображається дохід (на суму відвантаження) та витрати (у розмірі собівартості реалізованих товарів). І не важливо, що під час перебування на спрощеній системі зазначений дохід у підприємства вже обкладався єдиним податком за касовим методом (п. 292.1 ПКУ).
Зрозуміло, що з таким підходом погодитися складно. Хоча б тому, що в зворотній ситуації (відвантаження на загальній системі, оплата — на спрощеній) «єдиноподаткового» доходу немає. Але на цей випадок ми маємо пряму норму, яка дозволяє не відображати дохід, — п.п. 6 п. 292.11 ПКУ. А ось у розд. ІІІ та підрозд. 4 розд. ХХ цього Кодексу такої «перехідної» норми немає. І податківці цим успішно користуються, роздаючи фіскальні роз’яснення.
Що ж робити? Залишається апелювати до «духу», а не до букви закону. На цій підставі стверджуємо: податковоприбуткового доходу не повинно бути у тому разі, коли дохід уже визначався надходженням коштів для цілей інших податків, ніж податок на прибуток.
Простіше кажучи, якщо п.п. 6 п. 292.11 ПКУ дозволяє двічі не оподатковувати «перехідні» доходи, за якими перша «дохідна» подія відбулася на загальній системі, то і в зворотній ситуації подвійного оподаткування бути не повинно. Оскільки один з ключових принципів оподаткування полягає в тому, що жоден дохід не повинен оподатковуватися двічі.
Підмогою для обстоювання цієї думки може стати ч. 2 ст. 17 Господарського кодексу України. Точніше, навіть не стільки вона сама, як її трактування податківцями. Зокрема, у листі ДФСУ від 29.12.2015 р. № 27999/6/99-95-42-01-16-01 вони зазначають, що закони, які регулюють оподаткування суб’єктів господарювання, мають передбачати усунення подвійного оподаткування.
Тому вважаємо, що у зазначеній ситуації дохід має бути відображено тільки один раз — на спрощеній системі за датою отримання авансу. У періоді відвантаження податковоприбутковий дохід не відображається. При цьому в декларації з податку на прибуток (у спеціальному полі) згідно з п. 46.4 ПКУ дається пояснення, чому дохід не відображено. Одразу попереджаємо: це варіант для сміливих платників. Обережним, мабуть, доведеться оподатковувати дохід двічі.
Детальніше про перехідні операції читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 33, с. 29; 2016, № 15, с. 13.
