(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 65
  • № 64
  • № 63
  • № 62
  • № 61
  • № 60
  • № 59
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
91/111
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Серпень , 2016/№ 66

Немає ТТН — немає витрат

Чи враховуються при визначенні об’єкта оподаткування витрати за договорами про надання автотранспортних послуг у разі відсутності товарно-транспортних накладних (ТТН)?

Згідно з положеннями частин першої та третьої ст. 909 ЦКУ, зі змінами та доповненнями, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

Товарно-транспортна накладна є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. Оформлена товарно-транспортна накладна має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів за договором перевезення.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ.

Визнання витрат у бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зі змінами та доповненнями (далі — П(С)БО 16), та Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 (МСБО 2) «Запаси» від 01.01.2014 р.

Згідно з п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246, зі змінами та доповненням, та п. 10 МСБО 2 витрати на транспортування запасів включаються до собівартості запасів.

Крім того, витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки, включаються до витрат на збут (п. 19 П(С)БО 16).

Пунктом 1 ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207, відповідно до п. 1 якої для водія юридичної або фізичної особи — підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявнос­ті серед інших документів має бути товарно-транс­портна накладна. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, зі змінами та доповненнями, товарно-транспортна документація — комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна — це єдиний для всіх учасників транс­портного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності товарно-транспортної документації, яка підтверджує отримання послуг з перевезення вантажу, у тому числі товарно-транспортної накладної, яка відноситься до первинних документів та на підставі якої ведеться бухгалтерський облік, платник податків при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку не має підстав для врахування вартості таких послуг при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За матеріалами підкатегорії 102.21 БЗ

коментар редакції

Витрати за придбанням автотранспортних послуг — чи потрібна ТТН?

Питання, якого стосується консультація, що коментується, обговорюється вже багато років. А саме: яка роль ТТН в обліку і які витрати вона підтверджує? Останнім часом податківці «зі скрипом» погодилися, що ТТН не має відношення до витрат на придбання власне товарів, що перевозяться (див. лист Міндоходів від 19.09.2013 р. № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128). А от у частині підтвердження витрат на послуги перевезення їх точка зору залишається незмінною.

На думку податківців, відсутність ТТН позбавляє платника права відобразити витрати на придбання автотранспортних послуг. На обґрунтування своєї позиції податківці посилаються на визначення ТТН та товарно-транспортної документації в Правилах № 363*. Крім того, в консультації згадується Перелік № 207**, що встановлює, які документи повинен мати водій під час перевезення вантажів.

* Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363.

** Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207.

На нашу думку, для підтвердження правомірності вантажоперевезення ТТН дійсно потрібна. Проте актуальність її як підтвердного документа більш важлива не для податківців, а, скоріше, для співробітників патрульної поліції, які можуть зупинити автомобіль і попросити у водія документи на товар, що перевозиться.

Тому ми визнаємо важливу роль ТТН і наполегливо рекомендуємо складати її у разі перевезення товарів на договірних засадах (тобто коли здійснюється перевезення товару, право власності на який належить іншому суб’єкту господарювання). Проте в той же час ми вважаємо, що ТТН — не єдиний документ, яким можна підтвердити витрати на придбання автотранспортних послуг. Цю функцію, крім ТТН, може виконати також акт наданих послуг або інший подібний документ, який відповідає вимогам первинного (у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХIV).

Детальніше про роль та значення ТТН читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 58, с. 47; 2014, № 10, с. 18; 2013, № 36-37, с. 30.

ТТН додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті