Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПКУ для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Зокрема, п. 44.1 ст. 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з частинами першою та другою ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, для бухгалтерського обліку господарських операцій підставою є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України від 22.05.2003 р. № 852-IV «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Частиною першою ст. 1 Закону України від 03.07.2012 р. № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» (далі — Закон № 5029) встановлено, що державна мова — закріплена законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики тощо.
Основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов в Україні — виключно Законом № 5029, з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних сферах суспільного життя (частина перша ст. 4 Закону № 5029).
Державною мовою України є українська мова.
Українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються Законом № 5029. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя.
Обов’язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи іншій сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування регіональними мовами або мовами меншин у відповідній сфері та на територіях поширення (ст. 6 Закону № 5029).
Відповідно до п. 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою.
Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на зазначену мову.
За матеріалами підкатегорії 102.21 БЗ
коментар редакції
Мова первинних документів
Запитання обговорюване. До того ж воно крім, власне, облікового, несе в собі навіть деякий політичний зміст. Отже, якою мовою можна складати первинні документи, якими підтверджуються витрати для цілей обкладення податком на прибуток?
Аналізуючи консультацію, що коментується, можна сказати, що податківці не змінили свою принципову позицію щодо мови первинних документів. Більш того, зробили її в чомусь більш жорсткою. Немов «вказали на місце» Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 р. № 5029-VI (далі — Закон № 5029). Хоча мовне питання в господарській діяльності підприємств прописане в ньому досить ліберально (див. ст. 18).
Тим часом у п. 1.3 Положення № 88* є категорична вимога про те, що первинні документи складаються державною мовою, а первинні документи, складені іноземною мовою, повинні мати автентичний переклад на державну (українську) мову.
* Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88.
Власне, податківці у своїй консультації посилаються саме на цю норму і вимагають складати документи українською. Хоча в деяких індивідуальних роз’ясненнях вони згадували, що поряд з державною мовою може використовуватися й інша — у порядку, визначеному Законом № 5029 (див., зокрема, лист ДФСУ від 25.12.2015 р. № 27700/6/99-95-42-03-15). Проте, щоб так робити, вам бажано отримати таку ж індивідуальну консультацію на свою адресу.
Звичайно, до наполегливих «рекомендацій» фіскалів можна і прислухатися, адже починаючи з 01.01.2015 р. вони мають право перевіряти правильність ведення бухобліку (п.п. 20.1.43 ПКУ). А саме бухгалтерські дані тепер використовуються для обчислення об’єкта обкладення податком на прибуток.
Тому в цілому радимо не ігнорувати державну мову під час складання первинних документів. У той же час зауважимо, що порушення згаданих вище вимог щодо заповнення «первинки» державною мовою саме по собі не дає безумовних підстав визнавати такі документи недійсними.
