Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розд. III ПКУ.
Водночас абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).
Згідно з частиною другою ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон № 996) бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (частина перша ст. 9 Закону № 996).
Отже, Податкова декларація з податку на прибуток підприємств, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. № 897 (далі — Декларація), заповнюється на підставі первинних документів, складених відповідно до бухгалтерського обліку, у гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.
За матеріалами підкатегорії 102.23.02 БЗ
коментар редакції
Відображаємо фінрезультат у Декларації
Як ви знаєте, головним компонентом для обчислення податку на прибуток є бухгалтерський фінрезультат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства (п.п. 134.1.1 ПКУ). Цю величину високодохідники та малодохідники-добровольці коригують на різниці згідно зі ст. 138 — 141 ПКУ.
Проте при заповненні Декларації з податку на прибуток цілком закономірно виникає запитання: яким чином узгоджувати між собою одиниці виміру в ній та у фінансовій звітності? Адже Декларацію складають у гривнях без копійок, а у формі № 2 фінансовий результат відображають у тисячах гривень без десяткового знака*.
* Підприємства, що застосовують П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», заповнюють фінзвітність у тисячах гривень з одним десятковим знаком.
На думку податківців, наведену в консультації, складати Декларацію потрібно на підставі первинних документів. З цього випливає, що навіть підприємство-малодохідник не зможе просто узяти показник з фінансової звітності та відобразити його в Декларації з податку на прибуток.
Проте, як ми вже згадували, ПКУ передбачає, що об’єкт обкладення податком на прибуток визначають за даними фінзвітності, а не перераховують на підставі «первинки». Причому податківці самі це визнавали. Наприклад, у листі ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 15.01.2016 р. № 321/7/04-36-15-03-22 пропонується просто переносити дані з певних рядків Звіту про фінансовий результат. А от про використання для цих цілей цих первинних документів там немає ні слова.
Тому консультацію, що коментується, слід розглядати як невдалу спробу податківців повернути окремий податковоприбутковий облік. До того ж, незаконну!
Детальніше про заповнення Декларації з податку на прибуток читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 8; № 29, с. 6.
