Так, зарахувати ПДВ-штраф у рахунок від’ємного значення (ВЗ) можна, але чи вигідно це буде вам? Давайте розберемося.
Спершу нагадаємо, що в загальному порядку сплачувати штрафні санкції, передбачені ПКУ, а також пеню до відповідного бюджету платник зобов’язаний з поточного рахунка (п. 25 Порядку № 569). Отже, абсолютно всі оплати штрафів за ППР (у тому числі й самоштрафи за УР) живими грошима пройдуть повз електронний ПДВ-рахунок платника і відповідно не збільшать йому ліміт реєстрації.
Залік штрафів у рахунок ВЗ так само можна розглядати як сплату таких донарахувань. Щоправда, для цього сума штрафу повинна перетворитися на податковий борг.
Так, отримавши за прострочення реєстрації податкових накладних ППР за формою «Н» (додаток 13 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 28.12.2015 р. № 1204), ви зобов’язані сплатити зазначену в ньому суму штрафу протягом 10 календарних днів.
Але не оплачений після закінчення цього строку штраф з вашого ППР за формою «Н» визнають податковим боргом. І от тільки після цього ви зможете зарахувати його суму (уже тепер податковий борг) у рахунок зменшення ВЗ через ряд. 20.1 «зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість».
Щоправда, майте на увазі! По-перше, зарахувати ВЗ у рахунок податкового боргу можна буде тільки в сумі, що не перевищує реєстраційний ліміт на дату складання такої декларації з ПДВ (тобто тієї суми, яку ви зазначите в додатковому полі з ряд. 19.1 декларації, що заповнюється).
По-друге, перетворивши суму штрафу на податковий борг, вам загрожують з першого дня, що настає за останнім днем строку сплати вашого штрафу за нереєстрацію ПН, пеня і штраф, передбачені ст. 126 ПКУ. Нараховані на такий борг (і несплачені) штраф за ст. 126 ПКУ і пеня також підпадають під визначення «податковий борг» (див. п.п. 14.1.175 ПКУ). Тому податковий борг у такому разі потрібно буде записати до ряд. 20.1 з урахуванням цього штрафу та пені.
На перший погляд здається, що це досить зручний варіант (навіть незважаючи на додатковий штраф за ст. 126 ПКУ та пеню), що не вимагає відвернення «живих» грошових коштів підприємства. Проте його псує той факт, що податківці на суму ВЗ, яка направляється в погашення податкового боргу з ПДВ, обов’язково зменшать вам ліміт реєстрації (див. лист ДФСУ від 12.01.2016 р. № 349/6/99-99-19-03-02-15, консультацію в БЗ 101.08). Як пояснюють податківці,
сума, задекларована в ряд. 20.1 декларації, зменшує ліміт реєстрації і вважається відшкодованою в рахунок погашення податкового боргу
Причому зменшення ліміту реєстрації відбудеться вже на дату складання/подання декларації із заповненим ряд. 20.1.
Отже, скористатися цим варіантом можна, якщо у вас ліміту реєстрації вистачає і його зменшення на суму податкового боргу, що погашається, не змусить вас тут же «живими» грошима поповнювати електронний ПДВ-рахунок для реєстрації ПН/РК.
Але якщо ваш регліміт балансує на межі (будь-яке його зменшення стане на шкоду подальших реєстрацій ПН/РК в ЄРПН), то вигоди від такого заліку не буде. Вам усе одно доведеться відвертати свої грошові кошти для його поповнення. Тож краще їх сплатити безпосередньо з поточного рахунка до бюджету і не псувати свій ліміт реєстрації та не сплачувати більше на один штраф та пеню. Отже, вирішувати вам, чи варта шкурка вичинки.
