формування ПЗ і ПК
Ні, нараховувати податкові зобов’язання при списанні кредиторської заборгованості зі строком позовної давності, що минув, не потрібно. Проте податківці вимагають відкоригувати податковий кредит.
Ви спочатку отримали товари і відобразили за ними податковий кредит ( абзац третій п. 198.2 ПКУ). Далі використали цей товар у госпдіяльності в оподатковуваних операціях, але після строку позовної давності так цей товар і не оплатили.
Так-от, на думку податківців, отримані, але не оплачені протягом строку позовної давності товари (роботи, послуги) є безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання. Тому покупець зобов’язаний зменшити свій податковий кредит за ними на підставі бухгалтерської довідки (див. листи ДФСУ від 05.10.2015 р. № 21062/6/99-99-19-03-02-15 і від 29.06.2016 р. № 14038/6/99-99-15-03-02-15, а також лист ГУ ДФС у м. Києві від 19.01.2016 р. № 701/10/26-15-11-02-13).
При цьому проводити таке коригування вони радять покупцю в ряд. 12 декларації з ПДВ і обов’язково розшифрувати її в табл. 2 додатка Д1 (БЗ 101.20):
— у гр. 2 таблиці 2 зазначити ІПН постачальника;
— у гр. 3 — дату складання бухдовідки (хоча ця графа призначена для відображення періоду, в якому були складені податкові накладні, що підлягають коригуванню);
— у гр. 4 — обсяг постачання;
— у гр. 5 (гр. 6) — нараховану суму ПДВ (залежно від ставки ПДВ).
Звичайно, з тим, що після закінчення строку позовної давності заборгованість за неоплаченими товарами стає безнадійною ( п.п. 14.1.11 ПКУ), а тому класифікується з позиції ПКУ як безповоротна фіндопомога ( п.п. 14.1.257 ПКУ), не посперечаєшся. Проте з іншими аргументами податківців погодитися важко. До того ж їх досить легко спростувати. Адже, по-перше,
товари/послуги, що були поставлені, але не оплачені протягом строку позовної давності, не можуть вважатися безоплатно отриманими,
оскільки:
— вони не підпадають під визначення безоплатно отриманих товарів згідно з п.п. 14.1.13 ПКУ;
— умова оплатності товарів/послуг, передбачена в договорі, після закінчення позовної давності нікуди не зникає ( ч. 2 ст. 267 ЦКУ).
По-друге, хоча такі товари й не були оплачені, але були використані в оподатковуваній операції в межах господарської діяльності. При цьому списання безнадійної кредиторської заборгованості не виключає отримані та неоплачені товари з господарської діяльності. А отже, немає підстав нараховувати «компенсуючі» податкові зобов’язання згідно з п. 198.5 ПКУ.
По-третє, ПКУ не містить жодних вказівок про зменшення податкового кредиту після закінчення строку позовної давності. Відповідно, і податковий кредит з їх придбання залишається недоторканним.
Та й суди в цьому питанні останнім часом схиляються на бік платників* і погоджуються з тим, що коригувати податковий кредит не потрібно (див. ухвалу ВАСУ від 29.03.2016 р. у справі № К/800/4127/15 та ухвалу ВАСУ від 01.03.2016 р. у справі № К/800/63696/14 // «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 72, с. 10). Отже, за податковий кредит за кредиторською безнадією можна й поборотися.
* Хоча були рішення і ВАСУ, і місцевих судів на користь податківців (див. постанову ВАСУ від 16.07.2015 р. у справі № К/800/32323/14, постанову Харківського апеляційного адмінсуду від 08.07.2015 р. у справі № 2а-1670/4908/12, постанову Львівського апеляційного адмінсуду від 16.09.2015 р. у справі № 876/7091/14.
