Чинним законодавством ( ст. 117 КЗпП) передбачено обов’язок роботодавця у разі несвоєчасної виплати з його вини сум, що належать звільненому працівнику, виплатити такому працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Запитання про правомірність застосування до такого доходу ПСП, очевидно, виникло у зв’язку з рекомендаціями податківців (консультація у «ВПСУ», 2011, № 9, с. 20) відображати таку виплату в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «101» (зарплата). Обґрунтування у прирівнюванні цієї виплати до заробітної плати, як ми розуміємо, податківці вбачають у тому, що це обов’язкова виплата у зв’язку з відносинами трудового найму, передбачена чинним законодавством.
Зауважимо, що, на наш погляд, більш правильним є відображення цієї виплати в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «127» (інший оподатковуваний дохід). До речі, і згідно з п. 3.9 Інструкції № 5 ця виплата не входить до фонду оплати праці.
Незалежно від того, яку ознаку доходу ви зазначите у формі № 1ДФ, застосовувати до такого доходу ПСП не можна. Адже нарахування та виплата середнього заробітку за затримку розрахунків при звільненні здійснюються особі, яка вже не перебуває у трудових відносинах з підприємством, оскільки трудовий договір з нею вже розірвано. Отже, підприємство не має права застосувати ПСП до доходу, що нараховується, колишньому працівнику (навіть за умови, що в цей період він ніде не працював, а отже, не користувався правом на ПСП). Підтвердження цьому знаходимо і в п.п. «в» п.п. 169.4.2 ПКУ, згідно з яким роботодавець зобов’язаний провести перерахунок сум заробітної плати і наданих ПСП у час проведення остаточного розрахунку з платником податків, який припиняє трудові відносини з роботодавцем.
Завершуючи відповідь на це запитання, зауважимо, що ЄСВ на такі виплати не нараховується ( п. 5 розд. І Переліку № 1170).
