Позику працівнику простили — про податки не забули

Мудреці радять: «Давай у борг тільки таку суму, з якою внутрішньо готовий розлучитися назавжди».

Очевидно, і підприємство, укладаючи з працівником договір позики, допускає, що за певних обставин воно може простити позичальнику частину боргу. В усякому разі, така практика точно існує, що підтверджують запитання наших читачів, які надходять на «гарячу лінію». Ось одне з них: підприємство надало своєму працівнику безпроцентну позику в розмірі 18000 грн. строком на 9 місяців. Частину позики в сумі 12000 грн. було погашено, а ось непогашену суму підприємство вирішило позичальнику простити (анулювати). Які податкові наслідки за таких обставин чекають працівника? Давайте розбиратися. Але спочатку трохи теорії.

Фундамент відносин — договір позики

Як стверджує ч. 1 ст. 1046 ЦКУ*, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками. Неухильна умова такого договору — зобов’язання позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

* Цивільний кодекс України.

Оскільки позикодавцем тут виступає юридична особа, договір позики укладають у письмовій формі ( ч. 1 ст. 1047 ЦКУ).

У договорі зазначають суму позики, порядок передачі та повернення грошей, строк повернення позики, забезпечення зобов’язання, відповідальність сторін.

Майте на увазі: договір позики — це реальний договір, тобто він вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, позичальнику. Тому тут недостатньо, щоб сторони просто домовилися про його умови.

Важливо, щоб відбулося фактичне передання грошей

Тільки після цього можна вважати, що договір укладено і в сторін виникають взаємні права та обов’язки.

Те ж саме і з поверненням грошей: позику вважають поверненою у момент повернення позикодавцеві грошових коштів ( ч. 3 ст. 1049 ЦКУ).

Щоб у сторін не виникало питань з приводу способу повернення позики, у договорі чітко прописують, як це відбуватиметься: шляхом внесення готівки до каси підприємства або шляхом перерахування на його поточний рахунок.

Коли позику надають працівнику, то зазвичай усе вирішують ще простіше — повернення грошей здійснюють шляхом утримання з його заробітної плати. У такому разі в договорі зазначають конкретну суму або посилаються на додаток з розробленим графіком погашення позики, що є невід’ємною частиною договору.

Знайте: якщо умови договору не передбачають погашення позики шляхом відрахувань із зарплати і при цьому у вас немає відповідної заяви працівника, ви не маєте права здійснювати такі відрахування з власної ініціативи. Причому навіть у тому випадку, якщо працівник прострочив установлений договором строк погашення позики. Тепер поговоримо про оподаткування.

Грошову позику працівнику ви надали на поворотній основі. Тому оподатковуваного доходу на суму цієї позики в нього у той момент не виникло. Підтверджує це й п.п. 165.1.31 ПКУ*.

* Податковий кодекс України.

Але, незважаючи на це, підприємство-позикодавець зобов’язано було відобразити всю суму виданої позики в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ (за квартал, в якому відбулася видача) з ознакою доходу «153».

Оскільки працівник не повернув залишок позикових коштів у встановлений договором строк (і вже не поверне), а підприємство має намір простити борг, постає запитання щодо оподатковуваного доходу. Причому тут є два варіанти розвитку подій. Так, ви можете списати борг:

1) за власним рішенням, не пов’язаним з банкрутством, не чекаючи закінчення строку позовної давності;

2) після закінчення строку позовної давності.

Розглянемо обидва варіанти детальніше.

Прощаємо негайно

Анулюємо (прощаємо) борг до закінчення строку позовної давності.

ПДФО. Сума списаної заборгованості працівника в розмірі, що перевищує у 2016 році 689 грн., потрапить до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу позичальника. Так стверджують п.п. «д» п.п. 164.2.17 і п.п 165.1.55 ПКУ. Нагадують про це й податківці в консультації з підкатегорії 103.02 БЗ.

Класифікують такий дохід як додаткове благо. А це зумовлює сплату ПДФО за ставкою 18 % ( п. 167.1 ПКУ)

Дохід у позичальника виникає на дату анулювання боргу.

Щоб підприємству-позикодавцю не довелося утримувати та сплачувати ПДФО з такого доходу, воно має виконати дві дії:

1) проінформувати позичальника про анулювання (прощення) боргу;

2) відобразити суму прощеного боргу у формі № 1ДФ.

Цікаво, в який спосіб можна повідомити боржника про списання боргу? Ви можете скористатися одним із трьох способів на вибір:

— надіслати рекомендований лист з повідомленням про вручення;

— укласти відповідний договір;

— надати повідомлення боржнику про прощення (анулювання) боргу особисто під підпис.

Позичальник (якщо його повідомили про прощення боргу) повинен буде самостійно: (1) відобразити дохід у річній декларації про майновий стан та доходи, (2) сплатити з нього ПДФО ( п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ).

Підприємство суму прощеного боргу (без «натурального» коефіцієнта) зобов’язано відобразити в розділі I форми № 1ДФ за підсумками звітного кварталу, в якому борг списано. Зробити це треба так:

— частину суми боргу, що перевищує 689 грн., зазначити з ознакою доходу «126» (з прокресленнями у графах 4а і 4);

— суму прощеного боргу (його частину), що не включена до оподатковуваного доходу працівника на підставі п.п. 165.1.55 ПКУ (тобто менше або дорівнює 689 грн.), — з ознакою доходу «127». Чому саме з цією ознакою? Тому що для такої виплати спеціальної ознаки поки що не придумали, а ознака «126» тут однозначно не підходить, тому що ця сума не є додатковим благом.

А як бути тим, хто раптом випадково забуде повідомити позичальника про прощення боргу? Попереджаємо: вам доведеться взяти на себе обов’язки податкового агента такого позичальника в повному обсязі, тобто самим нарахувати, утримати та сплатити з прощеної суми позики ПДФО за ставкою 18 % до бюджету. Але оскільки в цьому випадку працівник завжди перед очима, сподіваємося, що цього не трапиться .

Військовий збір. При сплаті (перерахуванні) ВЗ діють ті самі правила, що встановлені для ПДФО ( п.п. 1.4 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Тому якщо підприємство повідомило працівника про списання боргу та відобразило суму доходу у вигляді прощеного боргу, що перевищує у 2016 році 689 грн., у графах «Загaльна сума нарахованого доходу» і «Загальна сума виплаченого доходу» розділу II Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, то воно може вважати себе вільним від ВЗ-зобов’язань. Суму прощеного (анульованого) боргу, що менше або дорівнює 689 грн., у розділі II форми № 1ДФ не відображайте.

Працівник самостійно повинен буде за підсумками року задекларувати свій дохід і сплатити з нього ВЗ за ставкою 1,5 %.

А ось якщо ви не повідомили позичальника про прощення позики і не відобразили суму такого доходу у формі № 1ДФ, то будьте готові сплатити ВЗ до бюджету самі

ЄСВ. Ще деякий час тому запитання про те, обкладається сума прощеної працівнику позики ЄСВ чи ні, було предметом дискусій. Чому? Тому що Держкомстат вважав (див. його листи від 11.04.2005 р. № 9/2-2-9/116 і від 03.08.2005 р. № 09/2-1-9/280), що частина позики, яка не підлягає поверненню працівником, уключається до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних і компенсаційних виплат як виплати, що мають індивідуальний характер ( п.п. 2.3.4 Інструкції № 5*).

* Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.

Ми ж завжди стверджували, що прирівнювати борг, прощений за цивільно-правовим договором, до виплат, які здійснюються в межах трудового договору, некоректно. Адже цілком зрозуміло, що відносини в межах договору позики регулює ЦКУ, а не КЗпП**. Тому необхідність нараховувати ЄСВ на прощені суми не виникає.

** Кодекс законів про працю України.

На щастя, контролери вчинили так само розсудливо і, сподіваємося, остаточно розставили крапки над «і»: поворотна фінансова допомога не є складовою заробітної плати, а тому не обкладається ЄСВ (див. лист ДФСУ від 28.10.2015 р. № 22849/6/99-99-17-03-03-15). І хоча в цьому листі розглядається ситуація прощення позики працівнику, що звільняється, суті справи це не змінює.

Приклад 1. Підприємство надало своєму працівнику безпроцентну позику в розмірі 18000 грн. строком на 9 місяців.

Відповідно до графіка повернення позики працівник зобов’язаний погашати заборгованість за позикою рівними частинами шляхом унесення грошових коштів до каси підприємства.

Частина позики в сумі 12000 грн. була погашена, а ось залишок позикових коштів у встановлені графіком строки працівник не повернув. Цю суму підприємство вирішило списати, не очікуючи закінчення строку позовної давності (див. табл. 1 на с. 28). Про прощення позики воно повідомило працівника та відобразило прощену суму у формі № 1ДФ.

Таблиця 1. Облік списання заборгованості за позикою працівника

Списуємо, коли минув строк позовної давності

Ви можете нічого не робити щодо неповерненої суми позики, доки за нею не мине строк позовної давності (зазвичай він становить 3 роки, ч. 1 ст. 257 ЦКУ). Тобто весь час «сподіватися», що борг працівник ось-ось погасить.

Уточнимо: якщо договором позики встановлено конкретний строк повернення грошей, то строк позовної давності ви починаєте обчислювати з дня, що настає за днем, коли згідно з договором позика має бути повністю погашена.

А якщо строк повернення позики не встановлено або визначено моментом висунення вимоги? Тоді згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦКУ відлічуйте строк позовної давності з 31-го дня після висунення позичальнику вимоги про повернення позики (якщо протягом 30 днів до цього він так і не повернув гроші).

ПДФО. Після закінчення строку позовної давності заборгованість працівника в розмірі, що перевищує у 2016 році 689 грн., згідно з п.п. 164.2.7 ПКУ перетвориться на оподатковуваний дохід.

Працівник-позичальник повинен самостійно відобразити такий дохід в річній декларації про майновий стан і доходи і сплатити з нього ПДФО.

Підприємство зобов’язане тільки відобразити суму списаного боргу в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ

При цьому, як пояснюють податківці в консультаціях в підкатегорії 103.25 БЗ, воно зазначає там:

— неоподатковувану суму списаного боргу в межах 689 грн. — з ознакою доходу «127» (з прокресленнями у графах 4а і 4 розділу I);

— суму перевищення — з ознакою доходу «107» (також з прокресленнями у графах 4а і 4 розділу I, оскільки ПДФО підприємство не утримує та не сплачує).

Військовий збір. Справа підприємства-позикодавця в цьому випадку — тільки показати оподатковувану ВЗ суму списаного боргу працівника в розділі II форми № 1ДФ (додатково див. матеріал на с. 36). Чому дорівнює ця сума? Частині списаного боргу, що перевищує 689 грн.

У свою чергу, позичальник зобов’язаний відобразити суму доходу у вигляді списаного боргу в річній декларації про майновий стан і доходи, а також сплатити з цього доходу ВЗ за ставкою 1,5 %.

ЄСВ. Списана заборгованість, за якою минув строк позовної давності, на нашу думку, так само, як і в межах цього строку, не повинна потрапляти до бази для нарахування ЄСВ. Причому незалежно від того, хто виступає в ролі позичальника — працівник підприємства чи непрацівник. Аргумент той самий (див. вище): відносини в межах договору позики не є трудовими, вони регулюються ЦКУ, а не КЗпП.

До того ж Інструкція № 5 не згадує списаний після закінчення строку позовної давності борг за договором позики в числі виплат, що включаються до фонду оплати праці.

Утім, якщо ви не хочете, щоб у працівника перед вами значився борг (дебіторська заборгованість), видайте йому нецільову благодійну допомогу, яку він спрямує на погашення неповерненої частини позики.

Така допомога згідно з п. 3.31 Інструкції № 5 не включається до фонду оплати праці, а отже, з неї не справляється ЄСВ. З виданих коштів ви утримаєте тільки ПДФО і ВЗ, причому тільки із суми, що перевищує у 2016 році 1930 грн. ( п.п. 170.7.3 ПКУ).

У розділі I форми № 1ДФ неоподатковувану частину нецільової благодійної допомоги відобразіть з ознакою доходу «169», а оподатковувану — з ознакою доходу «126». Чим не красивий вихід з ситуації?

Приклад 2. Умови ті самі, що й у прикладі 1. При цьому припустимо, що підприємство видало працівнику нецільову благодійну допомогу, яку він одразу ж уніс до каси роботодавця і тим самим закрив свій борг за позикою.

Таблиця 2. Облік видачі та погашення позики працівником

Ось, мабуть, і всі «позиково-прощенні» нюанси. Нехай ваші доходи зростають, а разом з ними збільшуються й можливості робити добро!

висновки

• Позику вважають поверненою в момент повернення позикодавцю грошових коштів.
• Підприємство, яке з власної ініціативи прощає працівнику борг за позикою до закінчення строку позовної давності, має проінформувати його про це і включити списану суму до форми № 1ДФ.
• Списаний борг за позикою не є базою для нарахування ЄСВ.