Почнемо з правового огляду ситуації. Працівник був звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у зв’язку зі скорочення штату, а отже, при остаточному розрахунку мав право на:
1) зарплату за відпрацьований період у місяці звільнення;
2) вихідну допомогу при припиненні трудового договору в розмірі не менше середнього місячного заробітку;
3) компенсацію за невикористану відпустку (за наявності невикористаних днів відпустки).
Перелічені суми мають бути виплачені в день звільнення ( ст. 116 КЗпП), який є останнім робочим днем. Якщо працівник цього дня не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Оскаржити своє звільнення працівник може в суді. У разі винесення рішення на його користь, підприємство зобов’язане:
— поновити працівника на попередній роботі ( ч. 1 ст. 235 КЗпП);
— виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу ( ч. 2 ст. 235 КЗпП). Як визначити період вимушеного прогулу та як його оплатити, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 39, с. 19.
Важливо! Присуджуючи працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу суд повинен урахувати доходи працівника, виплачені йому при звільненні, у тому числі й вихідну допомогу, компенсацію за невикористану відпустку, якщо його повідомили про такі виплати ( п. 32 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. № 9, лист Мінпраці від 08.01.2009 р. № 1/06/186-09). Звичайно, в інтересах підприємства-відповідача при розгляді справи надати суду таку інформацію і документи, що її підтверджують.
А як бути, якщо ви не повідомили суд про виплати, які можуть бути зараховані в рахунок оплати вимушеного прогулу?
Прикро, але в цьому випадку підприємство втратить підстави для їх повернення.
Річ у тім, що утримання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законодавством (див. ст. 127 КЗпП). Оскільки в цьому випадку вихідна допомога та компенсація за невикористану відпустку були виплачені працівнику у зв’язку з вимогами законодавства, а не у зв’язку з допущеною помилкою, то вимагати їх повернення підприємство не має права.
Водночас працівник може повернути їх добровільно, тобто внести до каси або подати заяву з проханням утримати із зарплати.
Проте наслідки неповернення компенсації за невикористану відпустку не такі сумні для підприємства. Пояснимо: у разі незаконного звільнення працівник отримав компенсацію, а отже, підприємство «розрахувалося» з ним за невикористані дні відпустки.
При цьому в «мінусі» працівник не залишиться, оскільки згідно з п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки* період вимушеного прогулу включається до стажу, що дає працівнику право на щорічну відпустку. А це означає, що робочий рік (період), за який працівнику надається щорічна відпустка, тепер для нього відлічується з дня поновлення на роботі.
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
При розрахунку середньої зарплати для оплати періоду відпустки, що надається працівнику після поновлення, майте на увазі таке:
— сума оплати вимушеного прогулу бере участь у розрахунку відпускних (див. п. 3 Порядку № 100*);
— сума оплати вимушеного прогулу розподіляється між місяцями, на які припадає вимушений прогул, пропорційно робочим дням за графіком роботи підприємства в цьому періоді;
— якщо до розрахункового періоду потрапив місяць незаконного звільнення, пам’ятайте: при розрахунку відпускних виплачені працівнику при звільненні компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога не враховуються ( п.п. «б» п. 4 Порядку № 100).
* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
З додатковою відпусткою працівникам, які мають дітей ( ст. 19 Закону про відпустки), ситуація інша.
Річ у тім, що таку відпустку надають за календарний, а не робочий рік. Звільняючи працівника, підприємство, напевно, компенсацію за таку відпустку за поточний рік йому виплатило. А це означає, що
надавати поновленому працівнику відпустку на дітей за той рік, в якому він був поновлений на роботі, уже не потрібно
А як бути з оплатою періоду тимчасової непрацездатності, якщо до розрахункового періоду входить час вимушеного прогулу? Дні вимушеного прогулу братимуть участь у розрахунку середньоденної зарплати. Адже в переліку періодів, що «вилучаються» з поважних причин, їх немає ( п. 3 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266).
Також у розрахунку повинна брати участь сума оплати відсутності мимоволі. Причому, на наш погляд, її потрібно розподілити за місяцями, на які припадає період вимушеного прогулу.
Важливо! На відміну від відпускних, де ви оплату за час вимушеного прогулу розподіляєте пропорційно робочим дням, які припадають на такий період, при розрахунку лікарняних суму оплати розподіляйте так, як це прописано в ч. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI і як ви її відображали в таблиці 6 звіту за формою № Д4. Тобто загальну суму оплати за час вимушеного прогулу ділите на кількість місяців, за які вона нарахована. Пов’язано це з тим, що у розрахунку середньої зарплати беруть участь нараховані в розрахунковому періоді виплати, що увійшли до бази справляння ЄСВ у складі заробітної плати, у сумі, зазначеній у графі 18 таблиці 6 звіту за формою № Д4.
