Так, увійде. Згідно із загальним правилом, платник за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій ( п. 199.4 ПКУ).
Причому податківці ще у 2012 році роз’яснили, що при проведенні такого перерахунку враховуються відповідні дані: (1) декларацій за податкові періоди року, за яким проводиться перерахунок, та (2) уточнюючих розрахунків, поданих протягом такого року (див. Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту у разі використання придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, необоротних активів частково в оподатковуваних операціях, а частково — ні, затверджену наказом ДПСУ від 16.02.2012 р. № 129 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 23, с. 17).
Окрім відповідного роз’яснення податківців, маємо ще один аргумент. На те, що уточнюючі розрахунки беруть участь у розрахунку ЧВ, натякає також і додаток Д7. Зокрема, у колонках 4 і 5 таблиці 1 додатка Д7 загальні обсяги постачання та обсяги оподатковуваних операцій зазначають з урахуванням уточнюючих розрахунків, поданих за поточний період, в якому розраховується ЧВ.
Тобто навіть незважаючи на те, що фактично постачання в рамках зазначеної операції відбулося у 2014 році, воно бере участь у розрахунку ЧВ за 2015 рік. Бо ж саме у 2015 році зазначена оподатковувана операція знайшла своє відображення у ПДВ-звітності.
