Повідомляти чи не повідомляти? Ось у чому питання…
Як це не прикро, але про прийняття працівника на роботу потрібно обов’язково повідомити податковий орган, подавши відповідне Повідомлення. Його подаєте незалежно від того, була перерва у днях між звільненням і прийняттям чи ні, на колишню чи на іншу посаду приймаєте працівника.
Цікавий момент. Працівника можна допустити до роботи тільки після того, як буде подано на нього Повідомлення про прийняття на роботу. А отже, якщо трудові договори йдуть услід один за одним, про укладення нового трудового договору потрібно буде повідомити податківців по суті ще в період роботи працівника за чинним трудовим договором.
Розбираємося з ПСП
Працівник має право на податкову соціальну пільгу (далі — ПСП) у місяці прийняття на роботу/звільнення з роботи, якщо його дохід не перевищує граничної суми зарплати, що дає право на ПСП. Пільгу застосовують до нарахованого місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) (див. п.п. 169.2.1 Податкового кодексу України). Це стандартні пільгові вимоги.
У місяці звільнення-прийняття на те саме підприємство заробітна плата за фактично відпрацьований час до звільнення і після прийняття нарахована працівнику одним роботодавцем. Отже,
з граничним розміром доходу, що дає право на ПСП, необхідно порівнювати загальний сукупний дохід, нарахований йому в такому місяці за двома трудовими договорами
Висновок: якщо працівник користувався правом на ПСП до звільнення і подав заяву на ПСП після працевлаштування і його загальний дохід у вигляді зарплати в місяці звільнення-прийняття не перевищив граничний розмір зарплати, що дає право на ПСП, до його загальної суми зарплати можна сміливо застосовувати ПСП. А ось якщо перевищив — права на ПСП у нього цього місяця немає. І якщо ви застосовували ПСП до суми зарплати, нарахованої за фактично відпрацьований час до звільнення, то потрібно буде провести перерахунок ПДФО і доутримати з працівника податок.
Приклад 1. Працівниця була звільнена з місця роботи за сумісництвом 6 січня 2016 року. Заробітна плата, нарахована їй за фактично відпрацьовані дні, — 157,89 грн. До звільнення вона користувалася правом на ПСП у мінімальному розмірі. Оскільки сума ПСП перевищувала розмір доходу, нарахованого працівниці при проведенні остаточного розрахунку, ПДФО не утримувався.
18 січня 2016 року працівниця була прийнята на те саме підприємство на колишню посаду за основним місцем роботи. Зарплата, нарахована їй за 10 фактично відпрацьованих днів з дати прийняття на роботу, — 2105,26 грн.
Загальний сукупний дохід у вигляді заробітної плати, нарахований працівниці одним роботодавцем за січень 2016 року, становить 2263,15 грн. (2105,26 грн. + 157,89 грн.), що перевищує граничний розмір заробітної плати, що дає у 2016 році право на застосування ПСП (1930 грн.). Тому в січні 2016 року працівниця права на ПСП не має. За підсумками січня 2016 року роботодавець повинен провести перерахунок з ПДФО.
Сума податку, яку роботодавець утримає з нарахованої ним зарплати за фактично відпрацьовані дні січня 2016 року:
2263,15 х 18 : 100 = 407,37 (грн.),
де 18 % — ставка ПДФО, яку слід застосовувати з 01.01.2016 р. до бази оподаткування доходів, нарахованих у вигляді зарплати.
І не забудьте утримати ВЗ!
«Заморочки» з ЄСВ
До бази нарахування ЄСВ, що визначається щодо працівника, входять нараховані у звітному місяці виплати, з яких справляють ЄСВ. Тобто дохід працівника для цілей нарахування ЄСВ визначають у розрахунку за календарний місяць.
Важливо! ЄСВ нараховують у межах максимальної величини бази справляння ЄСВ. З цією величиною порівнюють доходи, нараховані у звітному місяці, у певній послідовності: спочатку зарплату, потім винагороду за цивільно-правовими договорами, а потім лікарняні та допомогу по вагітності та пологах ( п.п. 2 п. 3 розд. IV Інструкції про порядок нарахування та сплати ЄСВ, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449). При цьому
якщо працівнику нараховано зарплату за двома трудовими договорами (за період по дату звільнення і з дати прийняття на роботу), то при визначенні бази нарахування ЄСВ її підсумовують
Приклад 2. Працівник був звільнений 11 січня 2016 року. При проведенні остаточного розрахунку йому було нараховано зарплату і компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у загальній сумі 30000 грн. Ця сума не перевищила максимальну величину бази нарахування ЄСВ, що діє в січні 2016 року (34450 грн.). Тому ЄСВ утримали з усієї суми доходу, нарахованого працівнику в день звільнення. Сума ЄСВ у частині нарахувань становить 6600 грн. (30000 грн. х 22 %).
12 січня 2016 року працівник знову був прийнятий на роботу. Сума заробітної плати, нарахованої за фактично відпрацьовані дні січня за новим трудовим договором, — 7000 грн.
Загальна сума доходу працівника за січень, нарахована його роботодавцем за фактично відпрацьовані дні за двома трудовими договорами, дорівнює:
30000 + 7000 = 37000 (грн.)
Її величина перевищує максимальну базу нарахування ЄСВ, що діє в січні 2016 року (34450 грн.) Тому до бази нарахування ЄСВ увійде тільки частина заробітної плати, нарахованої працівнику за другим трудовим договором, що дорівнює
34450 - 30000 = 4450 (грн.)
Сума ЄСВ, яка має бути сплачена при виплаті працівнику зарплати за фактично відпрацьовані дні за новим трудовим договором:
4450 х 22 : 100 = 979 (грн.)
З великими сумами зарплати розібралися. А як бути з вимогою про сплату ЄСВ з мінзарплати в місяці звільнення-прийняття, якщо загальна сума зарплати виявиться менше МЗП? З урахуванням роз’яснень податківців можна зробити такі висновки (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 28, с. 38).
Якщо працівник звільнявся, а потім знову приймався на роботу у зв’язку зі зміною статусу роботи (сумісництво — основне місце), то вимогу про сплату ЄСВ з мінзарплати виконувати не потрібно. Чому? Вона не працює 1) щодо доходів сумісника, 2) для доходів основного працівника за місяць, що був відпрацьований не повністю в зв’язку переведенням з основного місця (на основне місце) роботи.
Однак,
якщо статус змінювався з сумісника на основного працівника з першого робочого дня місяця, то вимогу про сплату ЄСВ з мінімалки доведеться дотримувати
Також вимогу про сплату ЄСВ з мінзарплати потрібно дотримувати, якщо працівник в одному й тому самому місяці був звільнений з основного місця роботи і знову прийнятий на основне місце роботи.
Правильно відзвітувати
Податковий розрахунок за формою № 1ДФ. На працівника, який змінив статус, у розділі I форми № 1ДФ заповнюємо стільки рядків, скільки разів він у звітному кварталі був звільнений, а потім знову прийнятий до одного й того самого роботодавця. Тобто, якщо працівник був у звітним кварталі звільнений, а потім знову прийнятий, то його заробіток відображаємо в Податковому розрахунку двома рядками. У першому — по дату звільнення, у другому — з дати початку роботи за новим трудовим договором.
Звіт з ЄСВ. У таблиці 5 форми № Д4 робите два записи. Перший — із зазначенням дати та підстави припинення трудових відносин, другий — з датою початку трудових відносин за новим трудовим договором.
Якщо працівник в одному й тому самому місяці був звільнений з основного місця роботи і знову прийнятий на основне місце роботи, то в таблиці 6 на нього формуйте один рядок.
Якщо звільнення-прийняття пов’язано зі зміною статусу (основне місце роботи — сумісництво), у таблиці 6 відомості про нараховану зарплату відображайте двома рядками. У першому рядку проставляйте суму зарплати, нараховану за час роботи за основним місцем роботи, а в другому — за сумісництвом. Графу з кількістю календарних днів у трудових відносинах заповнюйте один раз за рядком із зарплатою, нарахованою за основним місцем роботи, проставляючи загальну кількість днів у трудових відносинах у звітному місяці.
Підіб’ємо підсумки?
висновки
- При визначенні права на ПСП у місяці звільнення-прийняття зарплата працівника, нарахована за фактично відпрацьовані дні в такому місяці одним роботодавцем, підсумовується.
- Якщо працівник в одному й тому самому місяці був звільнений з основного місця роботи і знову прийнятий на основне місце роботи, то вимогу про сплату ЄСВ з мінзарплати щодо нього необхідно дотримати.
- На працівника, який змінив статус «основний працівник — сумісник», у розділі I форми № 1ДФ заповнюємо стільки рядків, скільки разів він у звітному кварталі був звільнений, а потім знову прийнятий до одного й тому самого роботодавця
