Що таке алкогольний коктейль?
Для того щоб розібратися з держрегулюванням обігу коктейлів, потрібно з’ясувати, що це таке з точки зору нормативних документів, а саме: алкогольний напій чи ні?
Визначення алкогольних напоїв вам уже відоме: вирішальним критерієм є вміст спирту етилового (понад 0,5 відсотка об’ємних одиниць), а також віднесення до однієї з товарних позицій 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД (за товарними позиціями 2103 90 30 00, 2106 90 — 8,5 відсотка об’ємних одиниць і більше).
Спочатку розберемося з умістом спирту. Згідно з ДСТУ 3297:95 коктейль (лікеро-горілчаного виробництва) — це напій міцністю від 20 до 40 об. %, з масовою концентрацією екстрактних речовин від 5 до 25 г/100см3, що розбавляється перед вживанням мінеральною водою або плодово-ягідними соками чи безалкогольними напоями, приготований змішуванням готових напоїв або купажуванням окремих напівфабрикатів та інгредієнтів.
Далеко не кожен з популярних сьогодні коктейлів має таку міцність. Якщо згідно з вашою рецептурою міцність коктейлю менша, то це зовсім не означає, що він не вважатиметься алкогольним напоєм. Він просто не вважатиметься коктейлем згідно із зазначеним ДСТУ, а згідно із Законом № 481 — дуже навіть алкогольний (навряд чи міцність хоча б одного сучасного коктейлю з вмістом алкоголю буде 0,5 або менше об. %).
А тепер перейдемо до другого запитання: до якого коду УКТ ЗЕД відносити коктейль? В УКТ ЗЕД є дві відповідні позиції:
1) 2206 00 — інші зброджені напої (наприклад, сидр, перрі (грушевий напій), напій медовий); суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями (а точніше 2206 00 39 00 — інші);
2) 2208 90 69 — інші напої, що містять спирт.
На наш погляд, віднесення до тієї чи іншої позиції залежить від характеру коктейлю: якщо для його приготування використовуються зброджені алкогольні напої — це перший випадок, якщо ні — другий. Як правило, більшість коктейлів будуть відноситися саме до другої групи (приготовані на основі горілки, рому, джину, віскі тощо).
Виходить, коктейль — це алкогольний напій. Податківці поділяють таку саму думку (консультація в категорії 115.03 БЗ),
а значить, під час його продажу потрібно дотримуватися усіх правил, властивих продажу алкогольних напоїв (ліцензування, вимоги до місць зберігання і реалізації тощо)
До речі, суди також розглядають коктейль, що містить алкоголь, як повноцінний алкогольний напій (див. ухвалу ВАСУ від 23.07.2008 р. № К-35761/06).
Виробництво чи роздрібна торгівля?
Отже, ми з’ясували, що у разі продажу коктейлів закладу ресторанного господарства потрібна ліцензія. Але яка? На виробництво чи на роздрібну торгівлю? Податківці у згаданій вище консультації (категорія 115.03 БЗ) нагадують тільки про роздрібну ліцензію. І ми з ними згодні:
ніякого виробництва тут немає
По-перше, Порядком № 833 діяльність закладів ресторанного господарства віднесено до торговельної діяльності (пп. 1 і 3). Виходячи з визначень термінів «роздрібна торгівля» та «ресторанне господарство», наведених у пп. 2.1 та 2.2 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Держкомстату України від 24.10.2005 р. № 327, чітко простежується, що ресторанне господарство включається до роздрібної торгівлі.
По-друге, згідно з п. 23 Правил № 854 забороняється під час продажу алкогольних напоїв на розлив у закладах ресторанного господарства змішувати напої різних видів і марок, крім виготовлення коктейлів. Технологічні, калькуляційні картки на коктейлі погоджуються із санітарно-епідеміологічною службою, затверджуються керівником підприємства, бухгалтером та скріплюються печаткою.
З цієї норми випливає, що виготовлення коктейлів (для реалізації) охоплюється строком продаж алкогольних напоїв на розлив. (Інакше (якщо це виробництво) навіщо про коктейлі згадувати в цій нормі в правилах роздрібного продажу алкогольних напоїв?)
А згідно з визначенням роздрібної торгівлі із Закону № 481 — це діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування.
Виходить, що кафе, бар, ресторан, що розливає коктейлі, не займається виробництвом алкогольних напоїв, він — суб’єкт роздрібної торгівлі. То ж йому достатньо обмежитися лише ліцензією на роздрібну торгівлю.
«Роздрібний» акциз
Не секрет, що роздрібну реалізацію алкогольних напоїв завжди супроводжує «роздрібний» акциз. Чи обкладається реалізація коктейлів цим податком?
Тут двох думок бути не може — звичайно, обкладається (обидва коди УКТ ЗЕД фігурують у п.п. 215.3.1 ПКУ). Причому базою обкладення буде уся вартість коктейлю, а не тих алкоголевмісних інгредієнтів, які до нього входять. Адже згідно з п.п. 214.1.4. ПКУ базою обкладення є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, тобто самого алкогольного напою.
Це питання з’явилося не на рівному місці. Для того щоб розібратися в ньому, зробимо невеликий екскурс в історію. Свого часу держоргани по-різному тлумачили обкладення коктейлів хмелезбором. Так, у листі Мінекономіки від 27.06.2007 р. № 91-28/165 було сказано, що об’єктом обкладення хмелезбором має бути лише вартість горілчаних виробів, які входять до складу коктейлів, у кількості, визначеній затвердженою рецептурою (у тому числі калькуляційною карткою).
А от податківці, схоже, самі толком не могли розібратися, як справляти хмелезбір з коктейлів. Спочатку вони говорили, що хмелезбір сплачується з усієї вартості коктейлю (консультація в категорії 518.02 БЗ, що діяла до 01.11.2014 р.), потім — що тільки з вартості алкогольних напоїв, які входять до складу коктейлю (консультація в категорії 518.02 БЗ, що діяла до 01.01.2015 р.).
Звідси і запитання читачів: як сплачувати акциз — з усієї вартості коктейлю чи тільки з алкогольних складових?
Зі свого боку, зауважимо, що ділити коктейль за складовими зовсім немає підстав, адже нікому не спадає на думку при продажу, наприклад, горілки оподатковувати тільки спирт, що входить до її складу?!
У будь-якому випадку на сьогодні податківці визначилися з обкладенням коктейлів акцизом:
ним обкладається уся вартість алкогольного напою, тобто коктейлю
Цю думку було висловлено в консультації, що діяла до 01.01.2016 р. в категорії 116.02 БЗ. Вона втратила чинність, мабуть, не у зв’язку зі зміною позиції ДФСУ, а у зв’язку з уточненням порядку розрахунку акцизу Законом № 909.
Роздрібна алкозвітність
Ви вже знаєте, що суб’єкти господарювання, які отримали передбачені Законом № 481 ліцензії, повинні подавати звіт про обсяги виробництва та обігу алкогольних напоїв.
Закладу ресторанного господарства, що продає коктейлі, не потрібно подавати звітність 2-РС, оскільки він не виробник. Його доля — подання звіту за формою 1-РА. Але як заповнити цю звітність?
Адже на «вході» у нього алкогольні напої, що входять до складу коктейлю (горілка, джин, ром тощо), а на «виході» — сам коктейль
А коди продукції згідно з додатком до наказу Мінфіну від 11.02.2016 р. № 49 у цих напоїв можуть бути різні. Скоріш за все, податківці підуть за найпростішим варіантом: розглядатимуть продаж коктейлю як реалізацію алкогольних напоїв, що входять до нього. Наприклад, до складу коктейлю «Мохіто» входить ром. За такого підходу у звіті буде показано тільки один рядок: на «вході» і на «виході» — придбання та «реалізація» рому, а не коктейлю. Слово «реалізація» ми взяли в лапки не даремно. Фактично це буде не реалізація рому, а його витрачання на приготування коктейлю в обсягах, передбачених технологічною картою.
Одразу скажемо — цей варіант не найбільш вдалий. Ми вже встановили, що дробити коктейль на складові не коректно: було продано не ром, а коктейль «Мохіто». Це все одно, що при продажу будь-якого товару говорити, що були продані сировина і матеріали, з яких він складається (наприклад, під час продажу будинку було «продано» цеглу, арматуру, балки, плити перекриттів тощо). Зрозуміло, що такий підхід економічно не витримує ніякої критики.
Економічно правильніше розглядати продаж коктейлю як реалізацію саме коктейлю, тобто на «вході» показувати алкогольні інгредієнти, а на виході — коктейль. Проблема в тому, що форму 1-РА за такого підходу заповнити буде дуже проблематично. І скоріш за все податківці не морочитимуться з тонкою економічною матерією, а змусять іти за найбільш простим варіантом.
висновки
- Коктейль — це алкогольний напій. А значить, його реалізація регулюється загальними алкогольними правилами.
- Приготування та продаж коктейлів не може вважатися виробництвом, а отже, закладу ресторанного господарства потрібно придбавати тільки роздрібну алколіцензію.
- Дробити коктейль на інгредієнти, що входять до його складу, для цілей розрахунку роздрібного акцизу не правильно.
- Оскільки на «вході» — алкогольні напої, що входять до складу коктейлю, а на «виході» — сам коктейль, заповнення звітності за формою 1-РА теоретично може викликати складнощі.
