висновок документа
РК, складений до помилкової ПН, якщо на дату його реєстрації в ЄРПН покупець став неплатником ПДВ, підлягає реєстрації виключно таким покупцем. Інший порядок виправлення цієї помилки ПКУ не передбачено
У податківців запитали: як відкоригувати помилково складену ПН, якщо покупець на дату реєстрації РК в ЄРПН став неплатником ПДВ? Причому, вочевидь, на дату складання РК ПДВ-статус він ще не втратив.
Відповідь цілком передбачувана: продавець складає РК, але зареєструвати його в ЄРПН може виключно покупець — екс-платник.
Нічого нового тут податківці не вигадали, вони просто процитували вимоги абзацу четвертого п. 192.1 ПКУ. Очевидно, що в цій ситуації зареєструвати РК у покупця не вийде. Отже, помилкова ПН так і залишиться невідкоригованою, а регліміт — заниженим. Але ми б хотіли звернути вашу увагу і на інший момент.
Говорячи про виправлення помилки в ПН, податківці згадують вимоги абзацу першого п. 192.1 ПКУ, згідно з яким суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника і покупця підлягають коригуванню на підставі РК, зареєстрованого в ЄРПН. Тим самим натякаючи на те, що відкоригувати помилкові ПЗ у цьому випадку у продавця не вийде.
Та що тут натякати? Ми й так усі давно звикли до того, що зменшити ПЗ постачальник має право тільки після того, як покупець зареєструє РК в ЄРПН. Про це прямо сказано в абзаці четвертому п.п. 192.1.1 ПКУ. І зовсім неважливо, що є причиною коригування: помилка чи якась інша подія з абзацу першого п. 192.1 ПКУ. Упевнені, що так думають не лише податківці, а й багато хто з наших читачів. Але для тих, кого ця ситуація категорично не влаштовує, наведемо кілька серйозних контраргументів.
Отже, запропонуємо іншу, альтернативну, позицію, згідно з якою дію абзацу першого п. 192.1 ПКУ та абзацу четвертого п.п. 192.1.1 ПКУ на «помилкові» ситуації поширювати не можна. Причому, на наш погляд, цю позицію значно простіше обґрунтувати законодавчо, ніж ту, «звичну для всіх».
Зверніть увагу: про помилки в ст. 192 ПКУ сказано усього один раз — в абзаці шостому п. 192.1 ПКУ. І що він встановлює? Що помилка в ПН виправляється шляхом складання РК. А ось про те, що порядок коригування ПЗ при виправленні помилки такий самий, як і в інших, «не помилкових», коригувальних ситуаціях, у ньому немає ні слова! Тож, думаємо, ви погодитеся з тим, що і абзац перший п. 192.1 ПКУ, і абзац четвертий п.п. 192.1.1 ПКУ, та й усі інші норми ст. 192 ПКУ, що встановлюють порядок коригування ПЗ, поширюють свою дію тільки на випадки з абзацу першого п. 192.1 ПКУ (перегляд цін, повернення товару тощо).
Очевидно також те, що помилки в ПН і помилки в податковій звітності — це зовсім різні помилки: вони виправляються за різними механізмами, за них передбачена різна відповідальність. Порядок виправлення помилок у ПН врегульовано вже згаданим абзацом шостим п. 192.1 ПКУ. А порядок виправлення звітності встановлено в ст. 50 ПКУ, яка зобов’язує платника виправити помилку, допущену у звітності, у разі, якщо він її виявить у межах строків із ст. 102 ПКУ. Жодних інших норм, що коригують цей порядок, у розд. V ПКУ (у тому числі і в ст. 192 ПКУ) немає. От і виходить: для того, щоб виправити помилку у звітності з ПДВ (прибрати помилково нараховані ПЗ), наявність зареєстрованого РК зовсім не обов’язкова.
Щоправда, податківці такому підходу, певна річ, не зрадіють.
