(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
12/26
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Липень , 2016/№ 56

Собівартість

Собівартість — один із найважливіших облікових показників. Саме вона є ключовою складовою витрат будь-якого підприємства, а отже — бере безпосередню участь у формуванні об’єкта оподаткування податком на прибуток ( п.п. 134.1.1 ПКУ).

Після «бухобліковізації» визначення об’єкта податку на прибуток поняття податкової собівартості як такої зникло. Отже, уся наша увага має бути прикута до бухгалтерської собівартості. Склад витрат, що формують цю собівартість, можна побачити у табл. 1.

Таблиця 1. Склад виробничої собівартості згідно з П(С)БО 16

Вид витрат

Склад витрат

Норма П(С)БО 16

Прямі матеріальні витрати

Вартість сировини та основних матеріалів, що становлять основу продукції, яка виробляється, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшують на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюють у порядку, викладеному в п. 11 П(С)БО 16

П. 12

Прямі витрати на оплату праці

Заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат

П. 13

Інші прямі витрати

Усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема:

— відрахування на соціальні заходи;

— плата за оренду земельних і майнових паїв;

— амортизація;

— втрати від браку, що складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, і витрат на виправлення такого технічно неминучого браку

П. 14

Загальновиробничі витрати

Змінні

Витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехом, дільницею), які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу діяльності. Уключаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) у повному обсязі шляхом розподілу на кожен об’єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду

Абзац другий

п. 16

Постійні

Витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Відносять до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) за допомогою розподілу на кожен об’єкт витрат з використанням обраної бази при нормальній потужності. До собівартості виробництва потрапляє тільки розподілена частина постійних загальновиробничих витрат

Абзац третій

п. 16

Наднормативні виробничі витрати

Витрачання (використання) ресурсів на виробництво понад норми, нормативи, розцінки тощо, затверджені уповноваженим органом

Зворотні відходи. Зворотними відходами є залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших матеріальних цінностей, що одночасно відповідають таким ознакам:

1) вони утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг);

2) вони повністю або частково втратили споживчі властивості вихідного матеріалу (хімічні та фізичні);

3) їх подальше використання можливе тільки з підвищеними витратами (пониженням виходу продукції) або взагалі неможливе за прямим призначенням.

Відходи є зворотними, якщо від їх використання можна отримати економічну вигоду.

Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва (Дт 209 — Кт 23), які, у свою чергу, оцінюються за справедливою вартістю (якщо зворотні відходи призначені для реалізації), або за вартістю їх можливого використання (у разі використання на самому підприємстві) ( п. 12 П(С)БО 16).

Існує три загальноприйняті методи калькулювання. Сутність кожного з них показана у табл. 2.

Таблиця 2. Методи калькулювання собівартості

Нормативний

Позамовний

Попередільний

За кожним видом виробів на підставі діючих на початок звітного місяця норм і кошторисів витрат складають нормативну калькуляцію. На підставі нормативної калькуляції визначають фактичну собівартість продукції, здійснюють оцінку браку та розмірів незавершеного виробництва

Об’єктом калькулювання виступає виробниче замовлення, що відкривається на виріб (групу виробів) або частину виробу, окрему роботу чи послугу. Як правило, кожне замовлення призначене для окремого замовника, споживача, отримувача. Витрати на виробництво обліковують за кожним замовленням

Об’єктом калькулювання виступає переділ — закінчена частина технологічного процесу або сукупність виробничих операцій, у результаті яких із сировини та матеріалів виходить проміжний продукт. Всередині переділу об’єктами калькулювання є певні види продукції, об’єднані в калькуляційні групи

Що ще ми писали на цю тему

№ з/п

Назва статті/теми номера/спецвипуску

Джерело

1

Собівартість (спецвипуск)

2016, № 32

2

Облік відходів і браку

2014, № 43

3

«Как вы лодку назовете...»: від об’єкта калькулювання до одиниці обліку

2013, № 94, с. 29

собівартість додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті