Податки & бухоблік: № 32, квітень, 2016

Собівартість: основні моменти Не секрет, що одними з головних об’єктів обліку кожного підприємства є його доходи та витрати, адже саме на їх основі визначається фінансовий результат звітного періоду. Загалом порядок обліку доходів і витрат підприємства ми розглядали у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 14, с. 14. У цьому спецвипуску ми більше заглибимося у «витратні» моменти, а саме: розглянемо порядок формування собівартості продукції, робіт та послуг. Завдяки цьому номеру ви пригадаєте складові виробничої собівартості та собівартості реалізації, дізнаєтеся про методи обліку витрат і способи калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг). Ми розберемо облік прямих витрат на виробництво та загальновиробничих витрат. Крім того, звернемо вашу увагу на організацію обліку допоміжних виробництв, а також на облік та інвентаризацію незавершеного виробництва. А насамкінець представимо вам варіанти зведеного обліку витрат на виробництво та розповімо, як його правильно організувати. Цей спецвипуск перш за все буде цікавим і корисним бухгалтерам виробничих підприємств, а також підприємств, які виконують роботи чи надають послуги. Спецвипуск для вас підготували редактор Наталія Вороная, податкові експерти Наталія Чернишова та Алла Свіріденко.

Об’єкти обліку витрат та об’єкти калькулювання Між обліком витрат та калькулюванням фактичної собівартості продукції існує тісний взаємозв’язок і взаємозалежність. З одного боку, це проявляється в тому, що підставою для обчислення собівартості продукції є дані обліку витрат на виробництво. З іншого боку, облік витрат організовується з такою деталізацією, яка необхідна для калькулювання, контролю та управління собівартістю.

Склад витрат, що включаються до собівартості Головною умовою ефективного управління виробничим підприємством є повнота, достовірність та оперативність інформації про витрати, що формують собівартість продукції (робіт, послуг). Про склад витрат, які включаються до собівартості продукції, ми поговоримо у цьому розділі спецвипуску.

Класифікація витрат на виробництво Витрати, що становлять собівартість продукції (робіт, послуг), відрізняються не тільки за своїм складом, а й за значенням у виготовленні продукції (виконанні робіт, наданні послуг). Наприклад, витрати сировини та матеріалів, заробітна плата основних робітників безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції. А ось загальновиробничі витрати пов’язані тільки з його обслуговуванням та управлінням.

Методи обліку витрат і калькулювання собівартості На різних підприємствах і навіть у різних виробництвах та господарствах одного й того самого підприємства облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) ведуть різними методами. Вибір методу залежить від галузевих особливостей, обсягів та періодичності випуску продукції, організації і технології виробництва, методики планування, стану технічного нормування та інших факторів.

Способи калькулювання собівартості одиниці продукції Промислові підприємства залежно від галузевих особливостей технології та організації виробництва використовують різні способи розподілу витрат на виробництво між окремими видами продукції і, отже, способи калькулювання собівартості продукції. Якщо методи обліку витрат, розглянуті нами в попередньому розділі, розрізняють за ознакою групування виробничих витрат за об’єктами обліку, то в основі класифікації способів калькулювання лежать характерні прийоми обчислення собівартості одиниці продукції.

Облік прямих витрат на виробництво (ч. 1) Прямі витрати на виробництво становлять левову частку виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). У свою чергу, серед прямих витрат найбільшу питому вагу, як правило, займають матеріальні витрати. З них і розпочнемо нашу розповідь, а вже далі зупинимося на прямих витратах на оплату праці та інших прямих витратах. Крім того, у цьому розділі ми окремо поговоримо про відходи виробництва та виробничі втрати.

Облік прямих витрат на виробництво (ч. 2)

Облік загальновиробничих витрат У попередньому розділі ми розглянули облік прямих витрат виробництва. Тепер поговоримо про ті витрати на виробництво, які неможливо прямо (на підставі первинних документів) віднести до складу собівартості продукції (робіт, послуг). Так, з цього розділу ви дізнаєтеся, що таке загальновиробничі витрати, яким чином їх уключають до собівартості продукції (робіт, послуг) і як відображають в обліку.

Облік витрат допоміжних виробництв У попередніх розділах ми детально описали облік витрат основних виробничих цехів підприємства. Але до складу великих промислових підприємств нерідко входить цілий комплекс цехів, дільниць і служб так званого допоміжного виробництва. Багато питань щодо організації обліку витрат допоміжного виробництва (наприклад, облік прямих витрат, загальновиробничих витрат, виробничих втрат) вирішуються приблизно так само, як і в основному виробництві. Але, звичайно ж, є і нюанси, викликані специфікою роботи таких підрозділів. Давайте про все по черзі.

Облік та інвентаризація незавершенного виробництва Ситуації, коли всі витрати звітного періоду відносяться на собівартість готової продукції, на практиці зустрічаються досить рідко. Набагато частіше особливості технологічних процесів не дозволяють завершити виробництвом усю продукцію, виготовлення якої було розпочате у звітному і навіть попередніх періодах. У результаті цього утворюється НЗВ — продукція, не закінчена обробкою. Тому при обчисленні собівартості витрати звітного місяця коригують на різницю у вартості НЗВ на початок і кінець місяця. Ось про те, як це зробити, ми розповімо далі.

Зведений облік витрат на виробництво Зведений облік витрат на виробництво — це узагальнення по об’єктах обліку всіх виробничих витрат підприємства та виявлення тієї їх частини, що належить до випуску продукції і НЗВ, калькулювання (визначення) фактичної собівартості товарної продукції (робіт, послуг).

Перелік використаних документів

№32