висновок документа
Сільгосппідприємство — суб’єкт спецрежиму ПДВ при отриманні від нерезидента послуг сільгосппризначення відображає ПЗ у загальній декларації, а ПК — у спеціальній
Такий висновок у цих двох листах великою мірою заперечувати не доводиться. Відзначимо, що це давня позиція контролерів. Те саме говорилося й раніше в консультаціях БЗ 101.24 (діяла до 05.02.2013 р.) та БЗ 101.21 (діяла до 01.12.2014 р.). Інша справа, що це нелогічно та несправедливо. Адже якщо ПЗ — у загальній декларації, то в ній мав би бути і ПК (ну, або і ПЗ, і ПК — у спецдекларації).
Свій підхід податківці пояснюють так. У разі постачання послуг нерезидентами, якщо місце їх постачання розташоване на митній території України, відповідальною особою за нарахування та сплату ПДВ до бюджету визнається отримувач послуг (п. 180.2 ПКУ). Це загальна норма, а отже нарівні з іншими платниками вона має виконуватись і сільгосппідприємствами-спецрежимниками.
Датою виникнення ПЗ за операціями з постачання послуг нерезидентами, місце надання яких — митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (п. 187.8 ПКУ).
Що характерно, контролерів не можна запідозрити у фіскальності, їх позиція щодо ПЗ в загальній декларації не оспорюється. Адже у цьому разі:
(1) недоречно апелювати до норм спецрежимної ст. 209 ПКУ, оскільки відсутні операції з постачання вироблених (наданих) сільгосптоварів (послуг);
(2) діє пряма норма п.п. 7 п. 3 розд. V Порядку № 21* — рядок 6 може заповнюватись лише у декларації 0110, тобто загальній. Саме цей рядок призначений для відображення обсягів послуг, отриманих від нерезидента на митній території України. У спецдеклараціях рядок 6 не заповнюється, оскільки ПЗ, що виникають при отриманні послуг від нерезидента, не відносяться до тих, які відображаються у таких деклараціях.
Цілком очевидно, що відображення ПЗ у загальній декларації, а ПК — у спецдекларації аграріям, на жаль, виливається в додаткові платежі до бюджету. За умови, що такі послуги придбані для використання у виробництві сільгосппродукції, їхнє місце у рядку 11.4 спецдекларації. Підстав для коригування ПК — перенесення його до загальної декларації для цих випадків не передбачено. Не може бути й мови про зміну напряму використання придбаних послуг.
Насамкінець про помилку податківців. Наразі датою виникнення права на віднесення сум податку до ПК для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата складення платником ПН за такими операціями, за умови її реєстрації в ЄРПН (п. 198.2 ПКУ). Документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до ПК, у цьому разі вважається зареєстрована належним чином ПН, ПЗ за якою включені до декларації відповідного звітного періоду (абзац другий п. 201.12 ПКУ). Тобто ПЗ і ПК за такими операціями у загальному випадку відображаються у одному й тому самому звітному періоді.
А контролери наводять редакцію п. 198.2 ПКУ півторарічної давнини, коли ще ПК за «нерез-послугами» відображався на дату сплати (нарахування) податку за ПЗ, що були включені до декларації попереднього періоду. Разом з тим, у інших листах (наприклад, від 27.04.2016 р. № 9616/6/99-99-15-03-02-15) ДФСУ дотримується чинного порядку формування ПК.
