(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
2/8
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Липень , 2016/№ 58

Автострахування

«Бога взивай, а сам рук докладай». Ця приказка дуже підходить до теми страхування ризиків. Купуючи автомобіль, хочеш думати тільки про позитивні моменти його використання. І це правильно. Однак не варто забувати про те, що автомобіль — це засіб підвищеної небезпеки, а отже, підвищеної відповідальності. Адже його експлуатація пов’язана з ризиками нанесення шкоди як самому транспортному засобу та його власнику, так і третім особам.
Тому сподіваємося на краще, але не забуваємо про необхідність страхувати свою відповідальність (можливі ризики, втрати).
Про це подумав і законодавець, передбачивши обов’язкові форми страхування для власників транспортних засобів. Крім обов’язкового страхування, ніхто не позбавляє права автовласників додатково застосовувати добровільне страхування.
У цьому розділі розглянемо детально всі найважливіші питання, що можуть бути пов’язані зі страхуванням транспортних засобів.

2.1. Страхування: основні моменти

Страхування — це досить специфічний вид діяльності. Тому перш ніж розпочати розмову про нього, звернемося до основних термінів, що застосовуються в цій сфері.

Страхування є видом цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону № 85).

Суб’єктами правовідносин при цьому виступають страховики та страхувальники.

Страховиками, як правило, є фінансові установи або зареєстровані філії іноземних страхових компаній, що отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності (ст. 2 Закону № 85).

Страхувальники — це юридичні або фізичні особи, які уклали зі страховиками договір страхування або є страхувальниками згідно із законодавством України (ст. 3 Закону № 85).

Факт укладення такого (обов’язково письмового!) договору може засвідчуватися страховим свідоцтвом, полісом, сертифікатом, які є формами договору страхування. Важливо! У такому договорі разом з іншими умовами встановлюється розмір страхової суми.

Страхова сума — це грошова сума, в межах якої страховик згідно з умовами договору страхування зобов’язаний здійснити виплату при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону № 85).

У свою чергу, страхова виплата — це грошова сума, що виплачується страховиком згідно з умовами договору страхування при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону № 85). Види страхових випадків зазначаються в договорі страхування.

Страхова виплата, що здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку, називається страховим відшкодуванням (ст. 9 Закону № 85). Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Часто страховик покриває не всю суму збитків. Частина збитків, що не компенсується страховиком згідно з договором страхування, називається франшизою (ст. 9 Закону № 85).

Розмір франшизи може бути встановлено як у відсотках до страхової суми, так і в абсолютній величині

Якщо збиток страхувальника менше франшизи, то страхової виплати не чекайте, якщо більше — франшиза зменшить страхову виплату.

Звичайно, договір страхування передбачає сплату страхувальником страхових платежів.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику відповідно до договору (ст. 10 Закону № 85).

З основною термінологією розібралися. Тепер поглянемо, які форми та види страхування передбачено законодавством.

Стаття 5 Закону № 85 установлює дві форми страхування: обов’язкову і добровільну. Форми страхування, у свою чергу, уключають певні види страхування. При цьому окремі види страхування добровільної форми повторюють види обов’язкового страхування, тільки містять ширший спектр покриття ризиків. Згрупуємо в табл. 2.1 найпоширеніші види автострахування.

Таблиця 2.1. Види страхування

Добровільне страхування

Норма Закону № 85

Обов’язкове страхування

Норма Закону № 85

Страхування від нещасних випадків

П. 2 ст. 6

Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті

П. 6 ст. 7

Страхування наземного транспорту (наприклад, КАСКО)

П. 6 ст. 6

Страхування вантажів і багажу

П. 9 ст. 6

Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (уключаючи відповідальність перевізника)

П. 12 ст. 6

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

П. 9 ст. 7

2.2. Обов’язкове страхування

Розглянемо детальніше види обов’язкового страхування, наведені в табл. 2.1.

Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті

Нормативним документом, що регулює порядок здійснення цього виду обов’язкового страхування, є Положення № 959 (ср. 025069200). Відповідно до нього обов’язкове страхування поширюється, зокрема, на працівників транспортних підприємств, безпосередньо зайнятих на транспортних перевезеннях (водіїв). У свою чергу, транспортним вважають підприємство, що здійснює перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти і надає інші транспортні послуги. При цьому такі послуги мають бути передбачені статутними документами (ст. 6 Закону № 232).

Отже, особисте страхування від нещасних випадків водіїв підприємств інших сфер діяльності (наприклад, торговельних підприємств) не є обов’язковим.

Обов’язкове страхування автоцивільної відповідальності (ОСАЦВ)

Правовідносини в цій сфері обов’язкового страхування регулюються спеціальним Законом № 1961.

Цей вид страхування цивільно-правової відповідальності («автоцивілка») здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну осіб, які постраждали в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі — ДТП), і захисту майнових інтересів страхувальника (ст. 3 Закону № 1961).

ОСАЦВ діє тільки в разі ДТП. Страхове відшкодування отримує не страхувальник, а потерпілий

При цьому обов’язок застрахувати свою відповідальність покладено на всіх власників транспортних засобів. Маються на увазі як фізичні, так і юридичні особи, які є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, договору оренди або правомірно експлуатують такі транспортні засоби на інших законних підставах (п. 1.6 Закону № 1961).

Важливо! Експлуатація автомобіля в Україні без поліса страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів заборонена (п. 21.1 Закону № 1961). До речі, обов’язковість наявності такого поліса у водія автомобіля передбачено ще і ст. 16 Закону № 3353, а також п. 2.1 Правил дорожнього руху.

Акцентуємо увагу: наявності тільки картки, яку видають разом з полісом і яка розміщується на лобовому склі автомобіля, недостатньо! Обов’язково мати в автомобілі оригінал поліса (договору)!

Зауважимо також, що контроль за наявністю у водіїв таких полісів здійснюють (п. 21.2 Закону № 1961):

— співробітники органів Державної прикордонної служби України при перетині кордону;

— співробітники Національної поліції у двох випадках: (1) при складанні протоколів про порушення Правил дорожнього руху і (2) при оформленні матеріалів ДТП.

Пам’ятайте: за відсутність або непред’явлення зазначеного поліса ст. 126 КУпАП передбачає штраф у розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 грн.).

Перелічимо основні особливості договору «автоцивілки», які вам важливо знати:

1) як правило, такий договір укладається строком на 1 рік (не календарний, а просто 12 місяців). Договір на менший строк, але не менше 15 днів, можна укласти щодо автомобілів (п. 17.1 Закону № 1961):

— незареєстрованих — на час до їх реєстрації;

— тимчасово зареєстрованих — до моменту постійної реєстрації;

— зареєстрованих за кордоном — на час їх перебування на території України;

2) страхувальник має право обирати страховика на власний розсуд (п. 14.1 Закону № 1961);

3) обов’язкові ліміти відповідальності страховика з 19.02.2016 р. було збільшено (п. 1 розпорядження № 566):

— за шкоду, заподіяну майну потерпілих, — з 50 тис. грн. до 100 тис. грн. на одного потерпілого;

— за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, — зі 100 тис. грн. до 200 тис. грн. на одного потерпілого;

4) якщо потерпілим є юридична особа, то їй відшкодовується тільки матеріальна шкода, заподіяна транспортному засобу (п. 22.2 Закону № 1961);

5) при настанні страхового випадку страховик має право виплатити страхове відшкодування як безпосередньо потерпілому, так і — за погодженням з ним — прямо на банківський рахунок станції технічного обслуговування (далі — СТО) (п. 36.4 Закону № 1961);

6) розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, нанесеної майну потерпілого, не може перевищувати 2 % від страхової суми, у межах якої здійснюється відшкодування (п. 12.1 Закону № 1961). При відшкодуванні шкоди, заподіяної життю або здоров’ю потерпілого, франшиза не застосовується.

Страхувальник зобов’язаний за свій рахунок компенсувати потерпілому суму франшизи, якщо вона передбачена договором (п. 36.6 Закону № 1961)

Крім обов’язкового страхування ви можете додатково придбати страховий поліс добровільної форми страхування. Про нього піде мова в наступному підрозділі.

2.3. Добровільне страхування автомобіля

На жаль, страхова сума за «автоцивілкою» не завжди повністю покриває витрати на відновлення дорогих автомобілів. Тому страхові компанії нерідко пропонують додатково укласти договір добровільного страхування цивільної відповідальності (ДСАЦВ). Завдяки цьому виду страхування підприємство може серйозно збільшити суму, що компенсується страховою компанією в разі ДТП. При цьому, як і у випадку з ОСАЦВ, страхується відповідальність власника автомобіля перед третіми особами.

Але пам’ятайте: ДСАЦВ — не альтернатива ОСАЦВ, а доповнення до нього. Тобто поліс ОСАЦВ доведеться придбати в будь-якому разі.

Також поширеним видом добровільного страхування є КАСКО. Він включає страховий захист самого автомобіля від широкого діапазону ризиків (ДТП, угону, стихійного лиха, пожежі тощо). Проте КАСКО не включає страхування майна, що перевозиться, і відповідальності перед третіми особами.

Таким чином, придбаваючи КАСКО,

автовласник захищає свій автомобіль, але не страхує відповідальність перед іншими учасниками дорожнього руху

Як зазначалося раніше, призначення ОСАЦВ і ДСАЦВ — страхування на випадок заподіяння шкоди чужому майну, життю та здоров’ю. Проте ці види страхування не забезпечують страхування транспортного засобу автовласника-винуватця. Ось тут і приходить на допомогу КАСКО.

Давайте детальніше розглянемо, які ж ризики ви зможете добровільно застрахувати. Це:

— пошкодження або знищення транспортного засобу або його частин (у тому числі фар, дзеркал, стекол) унаслідок ДТП;

— крадіжка транспортного засобу, викрадення, пошкодження або знищення його частин, деталей, приладів і приладдя, що викликані навмисними діями третіх осіб;

— пошкодження або знищення транспортного засобу в результаті стихійного лиха, падіння дерев та інших предметів, нападу тварин, а також пожежі або самозаймання транспортного засобу.

При укладенні договору зверніть увагу на виключення зі страхових випадків та обмеження страхування. Адже при їх настанні страхувальник втратить страхову виплату.

Поліси КАСКО можуть уключати різну кількість ризиків і, відповідно, мати різну вартість. Строк дії такого договору, як правило, від 2 тижнів до року.

Головний недолік КАСКО — це висока вартість поліса. Але це плата за захист автомобіля в усіх випадках, покритих цим страхуванням, а не тільки в результаті ДТП (як у випадку з ОСАЦВ).

Крім того, є випадки, коли КАСКО не уникнути. Наприклад, при придбанні автомобіля у кредит його страхування часто є однією з умов надання кредиту банком.

Зауважимо також, що застрахувати можна не тільки власний автомобіль, а й орендований. Так, у разі надання в оренду транспортного засобу власник автомобіля може встановити в договорі оренди обов’язок орендаря укласти договір страхування (ч. 2 ст. 771 ЦКУ). Ураховуючи ступінь ризиків, яким піддаються автомобілі на наших дорогах, більшість договорів оренди напевно містять подібне положення.

Транспортний засіб уже був застрахований орендодавцем? У такій ситуації передання застрахованого автомобіля в оренду не припиняє чинності відповідного договору страхування (ч. 1 ст. 771 ЦКУ).

При добровільному і обов’язковому страхуванні автомобіля підприємство-страхувальник стикається з необхідністю здійснення попередніх страхових платежів. І одразу ж виникає запитання про порядок їх обліку. Цьому присвячено наш наступний підрозділ.

2.4. Облік страхових платежів

Для бухгалтерського обліку страхових платежів важливі три складові: (1) напрям витрат, (2) дата їх визнання і (3) розмір.

1. Напрям витрат. Відображення в бухгалтерському обліку страхових платежів залежить від напряму використання застрахованого транспортного засобу.

Так, якщо автомобіль:

— безпосередньо надає транспортні послуги або використовується для інших виробничих і загальновиробничих цілей, то страховий платіж потрапляє до собівартості виробленої та реалізованої продукції (робіт, послуг) у складі інших прямих витрат (рахунок 23) або загальновиробничих витрат (рахунок 91);

обслуговує адмінапарат підприємства, то відповідні витрати на його страхування включайте до складу адміністративних витрат (рахунок 92);

— забезпечує збутові функції підприємства, то таким страховим витратам місце у складі витрат на збут (рахунок 93);

— використовується для негосподарських цілей (наприклад, для волонтерської діяльності), то витрати на страхування відносьте до інших витрат операційної діяльності (субрахунок 949).

2. Дата визнання витрат. Як правило, оплата страхових платежів здійснюється одноразово при укладенні договору за весь строк страхування.

У цьому випадку страхові платежі, перераховані авансом, спочатку показують за дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів», а потім уключають до собівартості або витрат тих періодів, до яких вони належать згідно з договором страхування (п.п. 9.2 П(С)БО 16).

Таким чином,

момент визнання витрат визначається не датою сплати страхового платежу, а датою його нарахування згідно з договором страхування

При цьому страхові платежі, які за датою нарахування потрапили до собівартості готової продукції, робіт, послуг, потраплять до витрат того періоду, в якому будуть визнані доходи від реалізації такої готової продукції, робіт, послуг.

Якщо дія договору страхування припадає на один звітний період (наприклад, міжнародний договір «Зелена карта» може укладатися на набагато коротший строк, ніж внутрішня «автоцивілка»), то у вас немає потреби застосовувати рахунок 39. Такій сумі пряма дорога «одноразово» на відповідний видатковий рахунок (Дт 23, 91, 92, 93, 949).

Облік розрахунків зі страхування ведуть на таких субрахунках рахунка 65:

— 654 «Розрахунки за індивідуальним страхуванням». На цьому субрахунку обліковують розрахунки зі страховими організаціями по індивідуальному страхуванню працівників підприємства (на підставі їх заяв у письмовій формі в разі добровільного страхування або за договорами в разі обов’язкового страхування);

— 655 «Розрахунки за страхуванням майна». Тут ведуть облік розрахунків зі страховими організаціями за страхуванням майна підприємства та майна його працівників.

Як бачимо, окремого субрахунку для «автоцивілки» Інструкція № 291 не передбачає. Тому підприємство має право самостійно відкрити окремий субрахунок (наприклад, 657) для обліку розрахунків за ОСАЦВ і ДСАЦВ. А ось для обліку страхових платежів за добровільним договором КАСКО цілком підійде субрахунок 655.

Аналітичний облік ведуть у розрізі страховиків за окремими договорами страхування.

3. Розмір витрат. Страхувальник здійснює страхові платежі на підставі договору, в якому прописано їх розмір, порядок та умови сплати. З 2015 року податковий облік базується на даних бухгалтерського обліку, тому з боку фіскалів особливо пильна увага приділятиметься первинним документам. Страховий поліс (договір страхування) і розрахункові (платіжні) документи будуть саме тими первинними документами, що підтверджують як власне факт здійснення таких витрат, так і їх розмір.

Нагадаємо: з 01.01.2015 р. об’єктом обкладення податком на прибуток є бухгалтерський фінансовий результат до оподаткування. При цьому високодохідні підприємства (з річним доходом більше 20 млн грн.) або малодохідні добровольці (з річним доходом, що не перевищує 20 млн грн.) додатково повинні коригувати фінрезультат на податкові різниці, перелічені у ст. 138 — 140 ПКУ.

Оскільки в цих статтях ПКУ немає жодного слова про податкові коригування щодо страхових платежів, податковоприбутковий облік не відрізнятиметься від бухгалтерського, незалежно від розміру річного доходу підприємства. Причому зауважте: порядок обліку таких витрат не пов’язаний з фактом використання застрахованого автомобіля в господарській діяльності. Отже, якщо автомобіль є «невиробничим», то витрати на його страхування все одно зменшуватимуть об’єкт обкладення податком на прибуток.

Важливо! Для цілей податкового обліку страхових платежів не має значення форма страхування: добровільна чи обов’язкова

Нагадаємо також, що згідно з п.п. 196.1.3 ПКУ не є об’єктом обкладення ПДВ операції з наданням послуг страхування, співстрахування чи перестрахування особами, які мають ліцензію на страхову діяльність, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів і страхових агентів. Тому не чекайте ані сплати ПДВ у таких платежах, ані, зрозуміло, податкового кредиту.

Пропонуємо вам числовий приклад.

Приклад 2.1. Підприємство перерахувало страховий платіж за страховий поліс:

— 12426,00 грн. за один квартал (договір КАСКО) за легковий автомобіль, що використовується для адміністративних потреб;

— 1800,00 грн. за 12 місяців (договір ОСАЦВ) за вантажний автомобіль, що використовується для надання транспортних послуг на сторону.

У бухгалтерському обліку підприємства будуть відображені такі проводки (див. табл. 2.2):

Таблиця 2.2. Облік платежів з автострахування

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дт

Кт

1

Перераховано страховий платіж за договором КАСКО

655

311

12426,00

2

Перераховано страховий платіж за договором ОСАЦВ

657

311

1800,00

3

Страхові платежі за легковий автомобіль віднесено на витрати майбутніх періодів (отримано поліс КАСКО)

39

655

12426,00

4

Страхові платежі за вантажний автомобіль віднесено на витрати майбутніх періодів (отримано поліс ОСАЦВ)

39

657

1800,00

5

Списано до собівартості транспортних послуг суму витрат зі страхування вантажного автомобіля в першому місяці* (1800,00 грн. : 12 міс.)

23**

39

150,00

6

Списано суму витрат зі страхування легкового автомобіля в першому місяці* (12426,00 грн. : 3 міс.)

92

39

4142,00

791

92

4142,00

* Проводку відображають в останній день місяця, до якого згідно з договором страхування належить відповідна сума страхового платежу.

** На фінансовий результат страховий платіж вплине в періоді визнання доходів від реалізації таких послуг (п. 7 П(С)БО 16).

Облік отримання потерпілим страхового відшкодування і супутніх господарських операцій при «автоцивілці» практично нічим не відрізняється від відповідного обліку при добровільному автострахуванні, тому опишемо ці питання в окремому підрозділі.

2.5. Облік страхових збитків і страхового відшкодування

Отже, розглянемо ситуацію, коли страховка «спрацювала», тобто настав страховий випадок: підприємство зазнало збитків і має право на отримання страхового відшкодування. Звичайно, ця ситуація (ДТП, стихійне лихо тощо) — з усякого погляду подія неприємна. Виникає чимало організаційних питань: документування страхового випадку, оцінка збитків, отримання страхового відшкодування, здійснення ремонтних робіт тощо. Ну а перед бухгалтером, перш за все, ставиться завдання правильного відображення таких операцій в обліку. Про те, як це зробити, піде мова в цьому підрозділі.

Відображаємо наслідки страхового випадку

Перш ніж описувати порядок обліку страхового відшкодування, розберемося з наслідками страхового випадку, у результаті якого автомобіль або (1) повністю знищений, або (2) пошкоджений частково та підлягає відновленню (ремонту).

1. Почнемо з гіршого випадку — автомобіль знищений.

Як зазначено в п. 6 П(С)БО 7, об’єкт ОЗ (у нашому випадку — автомобіль) визнається активом, якщо існує імовірність отримання в майбутньому економічних вигод від його використання. Якщо об’єкт перестає відповідати цьому критерію, наприклад, унаслідок знищення, то згідно з п. 33 П(С)БО 7 він підлягає списанню з балансу.

Для визнання непридатності ОЗ до використання, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Така комісія (п. 41 Методрекомендацій № 561):

— здійснює безпосередній огляд об’єкта, що підлягає списанню;

— установлює причини невідповідності критеріям визнання активом;

— установлює осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття ОЗ з експлуатації, та вносить пропозиції про їх відповідальність;

— визначає можливість продажу об’єкта іншим суб’єктам господарювання або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, які можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) ОЗ, установлює їх кількість і вартість;

— складає та підписує акт на списання.

Підставою для списання з балансу автомобіля є Акт на списання автотранспортних засобів типової форми № ОЗ-4

Якщо ОЗ вибувають у результаті аварії або стихійного лиха, до Акта додають копію аварійного сертифіката та зазначають обставини стихійного лиха (п. 42 Методрекомендацій № 561).

Складені комісією акти на списання ОЗ відображають у бухгалтерському обліку після їх затвердження керівником підприємства.

Нарахування амортизації автомобіля припиняємо в місяці, що настає за місяцем його вибуття (п. 29 П(С)БО 7). Тому спочатку нараховуємо амортизацію за місяць, в якому відбувається ліквідація об’єкта ОЗ, а потім залишкову вартість автомобіля списуємо до дебету субрахунку 976 «Списання необоротних активів». За дебетом цього субрахунку відображають також витрати, пов’язані з ліквідацією об’єкта ОЗ: на розбирання, транспортування тощо (п. 29 П(С)БО 16).

У свою чергу, накопичену амортизацію списуємо проводкою: Дт 131 — Кт 105.

2. Не виключено, що аварія призведе до часткової ліквідації автомобіля. При цьому автомобіль після проведення відновлювальних ремонтних робіт продовжуватиме використовуватися за своїм первісним призначенням.

У такому разі у бухгалтерському обліку первісну/переоцінену вартість і знос транспортного засобу зменшують відповідно на суму первісної/переоціненої вартості та зносу ліквідованої частини (п. 35 П(С)БО 7 і п. 46 Методрекомендацій № 561). Залишкову вартість ліквідованої частини автомобіля слід віднести до дебету субрахунку 976 «Списання необоротних активів».

Про те, яким чином обліковувати витрати на ремонт автомобіля, ви можете дізнатися з підрозділу 4.2 на с. 62.

Дуже часто в результаті повної або часткової ліквідації ОЗ залишаються деталі, вузли, агрегати та інші матеріали. Їх відображають в Акті на списання автотранспортних засобів за формою № ОЗ-4. Такі матеріали зараховуйте на баланс з одночасним визнанням доходу (Дт 20 — Кт 746). При цьому отримані від ліквідації активи оцінюйте за чистою вартістю реалізації (якщо ви плануєте їх продати) або в оцінці можливого використання (якщо передбачаєте їх використовувати в діяльності підприємства).

Податок на прибуток. У податковому обліку відображення операції з ліквідації автомобіля як об’єкта ОЗ залежить від того, здійснює підприємство коригування фінансового результату на податкові різниці чи ні.

Добре відомо, що платники податків, які не коригують фінансовий результат, об’єкт обкладення податком на прибуток визначають виключно за даними бухгалтерського обліку. Для всіх інших (високодохідників і малодохідників-добровольців) при ліквідації автомобіля фінансовий результат підлягає коригуванню на його залишкову вартість. А саме бухгалтерський фінансовий результат:

— збільшуємо на залишкову вартість, визначену за правилами бухобліку (п. 138.1 ПКУ);

— зменшуємо на суму залишкової вартості автомобіля, визначену з урахуванням положень ст. 138 ПКУ (п. 138.2 цього Кодексу).

Зверніть увагу: ст. 138 ПКУ передбачає здійснення коригувань фінансового результату на залишкову вартість тільки при повній ліквідації ОЗ. Тому при частковій ліквідації автомобіля вищезазначені податкові коригування не проводять. Відповідно

незалежно від того, здійснює підприємство податкові коригування чи ні, операції з часткової ліквідації ОЗ враховують у податковому обліку за даними бухгалтерського

Це означає, що при зміні бухгалтерської залишкової вартості автомобіля (в результаті його часткової ліквідації та відновлення) в такому самому розмірі змінюється його залишкова вартість у податковому обліку.

Ваш автомобіль використовується в негосподарській діяльності? Тоді зверніть увагу на особливості обліку операцій з невиробничими ОЗ. Для малодохідників, які не визначають податкові різниці, все безхмарно. Вони повністю орієнтовані на бухоблік. А ось у високодохідників і малодохідників-добровольців запитання можуть виникнути.

При формальному підході невиробничі ОЗ не відповідають визначенню ОЗ, наведеному в п.п. 14.1.138 ПКУ. У зв’язку з цим можна було б зробити висновок, що коригування фінансового результату за ними здійснюватися не повинні. Проте не все так просто!

Виною тому п.п. 138.3.2 ПКУ, в якому зазначено, що витрати на придбання, ремонти, модернізацію, поліпшення невиробничих ОЗ не підлягають амортизації, а «проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування».

У зв’язку з цим, на наш погляд, коригувати фінрезультат на податкові різниці за операціями з невиробничими ОЗ все ж потрібно. Тобто при ліквідації негосподарського автомобіля на його бухгалтерську залишкову вартість необхідно збільшити фінансовий результат відповідно до п. 138.1 ПКУ.

При цьому на зменшення фінрезультату за п. 138.2 ПКУ розраховувати не доводиться. Адже в податковому обліку залишкова вартість невиробничого ОЗ не формується. Та й податківці напевно дотримуватимуться саме такого підходу.

Таким чином, залишкова вартість невиробничого автомобіля при його ліквідації не враховується в розрахунку об’єкта обкладення податком на прибуток.

ПДВ. Ліквідація об’єкта ОЗ за самостійним рішенням платника податків прирівнюється до його постачання (п. 189.9 ПКУ). Але в нас особливий випадок, що підпадає під винятки, прописані в цьому пункті.

Так, не потрібно нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ при ліквідації автомобіля у зв’язку з його знищенням чи руйнуванням, унаслідок чого він не може використовуватися за своїм первісним призначенням.

При цьому необхідно разом з декларацією з ПДВ за період такої ліквідації надати документи про знищення ОЗ (див. категорію 101.06 БЗ)

Рекомендовані документи про знищення: Акт на списання автотранспортних засобів за формою № ОЗ-4; копія акта аварії. Пам’ятайте: подавати будь-які додатки до декларації з ПДВ необхідно в електронному вигляді (пп. 46.4 і 49.4 ПКУ).

І ще один важливий момент. Якщо при купівлі об’єкта ОЗ, який ліквідується, суми ПДВ були включені до податкового кредиту, то не виключено, що податківці, спираючись на п. 198.5 ПКУ, вимагатимуть нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з балансової вартості автомобіля на початок періоду ліквідації. Таке нарахування вони пов’язують з тим, що об’єкт ОЗ нібито не використовуватиметься в госпдіяльності (див. категорію 101.02 БЗ). Дотримуючись нових правил, що діють з 01.07.2015 р., для цих цілей складається зведена податкова накладна із зазначенням типу причини «13» (не пізніше останнього дня звітного періоду) і реєструється в ЄРПН.

Але! На наш погляд, норми п. 198.5 ПКУ не повинні стосуватися випадку ліквідації об’єкта ОЗ у зв’язку з його повним знищенням, і нараховувати податкові зобов’язання в такому разі не потрібно. Оскільки після ліквідації об’єкта його використання в будь-якій діяльності (ні у звільненій, ні в необ’єктній, ні в негосподарській) узагалі неможливо. І вже точно не можна говорити про переведення об’єкта до складу невиробничих ОЗ.

Якщо в результаті ліквідації необоротних активів залишаються комплектуючі вироби, складові частини, компоненти чи інші відходи, що оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника, то на такі операції податкові зобов’язання нараховувати не потрібно. На це прямо вказує п. 189.10 ПКУ.

Тепер поговоримо про облік страхової виплати.

Обліковуємо виплату страхового відшкодування

Почнемо з того, що розмір страхової виплати (страхового відшкодування) визначається договором страхування. Він не може перевищувати розміру прямого збитку (шкоди), понесеного страхувальником. У свою чергу, розмір збитку визначається страховим комісаром (ст. 25 Закону № 85) і вказується у страховому акті (аварійному сертифікаті).

Підставою для отримання страхового відшкодування є:

1) заява страхувальника, в якій можна зазначити, якій саме особі та на який банківський рахунок слід перерахувати страхове відшкодування. Суть у тому, що страхувальник може зазначити тут не свої реквізити, а реквізити тієї СТО, що ремонтуватиме пошкоджений автомобіль страхувальника на кошти страхового відшкодування;

2) страховий акт (аварійний сертифікат) — документ, що містить відомості про обставини та причини настання страхового випадку, а також розмір заподіяної шкоди (п. 16 Положення № 8). Страховий акт складає аварійний комісар.

Нагадаємо, що розмір страхової виплати зменшується на суму франшизи. Тому якщо збиток виявився менше франшизи, то компенсації від страховика не чекайте взагалі. Водночас, як ми вже зазначали (див. с. 16), збитки в сумі франшизи компенсує винна сторона.

Страхове відшкодування може отримати на банківський рахунок підприємство — власник автомобіля або суб’єкт господарювання, який безпосередньо займатиметься ремонтом транспортного засобу (СТО). Поглянемо, як обраний варіант розрахунку впливає на облік операції отримання страхового відшкодування.

Страхове відшкодування отримано власником автомобіля

Як зазначалося вище, страхові збитки та їх розмір фіксуються аварійним комісаром у страховому акті (аварійному сертифікаті). Отже, на дату затвердження страхового акта припадає дата погодження суми, що має бути відшкодована страховиком. Тому в бухгалтерському обліку сума страхового відшкодування, що спрямована для компенсації витрат (збитків) підприємства внаслідок настання страхового випадку, визнається дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу (п. 19 П(С)БО 15).

Дохід слід визнати та відобразити в обліку згідно з датою складання страхового акта (аварійного сертифіката)

При цьому кредитують субрахунок 746 «Інші доходи» в кореспонденції з дебетом субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків».

У податковому обліку не передбачається проведення жодних коригувань фінрезультату, пов’язаних з виплатою сум страхового відшкодування. Тому не має значення, який статус у платника податків: високодохідник він чи малодохідник. Вищезазначені операції в податковому обліку відображатимуться в повній відповідності з бухгалтерськими правилами.

Нарахування страхових сум не має жодних ПДВ-наслідків для сторін, оскільки це необ’єктна операція (п.п. 196.1.3 ПКУ). На це вказують і податківці в консультації, розміщеній в категорії 101.02 БЗ. У зазначеному роз’ясненні сказано, що оскільки надання послуг зі страхування і перестрахування не є об’єктом оподаткування, то виплата страхових платежів також не є об’єктом обкладення ПДВ. Тому операція з отримання таких страхових платежів або операція з їх виплати не змінює суму податкового кредиту або податкових зобов’язань ні в застрахованої особи, ні у страхової компанії (страховика).

Більше того, на наш погляд, сума компенсації в розмірі франшизи, отримана від винної особи, також не підлягає обкладенню ПДВ. Річ у тім, що операція з виплати відшкодування не є постачанням товарів (робіт, послуг). При цьому не має значення: виплачена така компенсація страховою компанією або, відповідно до умов страхування, винною особою в розмірі франшизи.

Крім того, підприємство — власник автомобіля відображає повністю суму податкового кредиту у вартості отриманих ремонтних робіт на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН. Але якщо автомобіль використовується в негосподарській (необ’єктній чи звільненій від оподаткування) діяльності, то доведеться нарахувати «компенсуючі» податкові зобов’язання згідно з п. 198.5 ПКУ.

Страхове відшкодування перераховано на рахунок СТО

Особливість цієї ситуації полягає в тому, що сума страхового відшкодування на рахунок страхувальника не заходить зовсім. Ми вважаємо, що подібний варіант розрахунків не впливає ані на бухгалтерські, ані на податкові наслідки для страхувальника. Фактично йдеться тільки про те, що грошові кошти (страхове відшкодування) не проходять транзитом через рахунок страхувальника, а прямо потрапляють на рахунок СТО. Вигодонабувачем при цьому все одно є страхувальник! Відремонтований автомобіль використовуватиметься в його господарській діяльності і йому приноситиме економічні вигоди...

Більше того, договірні відносини на проведення ремонтних робіт СТО укладає з підприємством-страхувальником. Постачання робіт (тобто об’єктна операція для цілей ПДВ) здійснюватиметься також між ними. По суті, особливістю такого договору буде тільки те, що оплату за роботу здійснює третя особа за дорученням страхувальника. Усе! Тому

всю необхідну «первинку» СТО повинне оформляти не на страховика (хоча саме він перераховує гроші), а на підприємство-страхувальника

Відповідно ремонтні витрати та податковий кредит з ПДВ відображає в обліку набувач таких робіт — страхувальник! Саме він несе витрати на ремонт. Він же фігуруватиме і в податковій накладній, складеній ремонтним підприємством. Аналогічної позиції дотримуються і контролери (див. категорію 101.17 БЗ).

Таким чином, порядок відображення страхового відшкодування через надходження коштів на рахунок СТО в обліку страхувальника в цілому аналогічний тому, що застосовується в разі отримання страхового відшкодування безпосередньо страхувальником.

А тепер проілюструємо зазначене на прикладі.

Приклад 2.2. Легковий автомобіль, що використовується в адміністративних цілях, потрапив у ДТП і відновленню не підлягає. Шкоду підприємства оцінено в сумі 100000,00 грн. Її відшкодовує страхова компанія винного в ДТП. Згідно з договором страхування франшиза становить 3000,00 грн. Страхова компанія виплачує підприємству страхове відшкодування в сумі 97000,00 грн. Шкоду в сумі франшизи компенсує винна сторона.

Первісна вартість автомобіля, що ліквідується, становить 145000,00 грн. Сума нарахованого зносу на кінець місяця, в якому автомобіль списується з балансу, — 15000,00 грн.

У результаті списання автомобіля були оприбутковані запчастини на суму 25000,00 грн.

У бухгалтерському обліку підприємства зазначені операції відображаємо таким чином (див. табл. 2.3):

Таблиця 2.3. Облік страхового відшкодування

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дт

Кт

1

Затверджено страховий акт, відображено бухгалтерські доходи в сумі, що підлягає відшкодуванню страховою компанією

375

746

97000,00

2

Відображено доходи, що підлягають відшкодуванню винною особою

375

746

3000,00

3

Списано знос за знищеним автомобілем*

131

105

15000,00

4

Списано залишкову вартість знищеного автомобіля**

976

105

130000,00

5

Оприбутковано запчастини, що утворилися в результаті списання автомобіля

207

746

25000,00

6

Закрито фінансові результати

746

793

125000,00

793

976

130000,00

7

Отримано страхове відшкодування від страховика

311

375

97000,00

8

Отримано страхове відшкодування в сумі франшизи від винної особи

311

375

3000,00

* Нарахування амортизації припиняється з наступного календарного місяця після аварії.

** При ліквідації об’єкта ОЗ у зв’язку з його знищенням підприємство має право не нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ за умови надання податковому органу документа на підтвердження того, що об’єкт був розібраний і не може використовуватися за первісним призначенням (абзац другий п. 189.9 ПКУ). Крім того, на нашу думку, у цьому випадку не повинні нараховуватися податкові зобов’язання і за п. 198.5 ПКУ, хоча фіскали вважають інакше.

висновки

  • Експлуатація автомобіля в Україні без поліса страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСАЦВ) заборонена.
  • Страхові платежі в бухгалтерському та податковому обліку підлягають розподілу за періодами, до яких вони належать згідно з договором страхування.
  • Якщо в результаті ДТП автомобіль підлягає ліквідації, то зобов’язання з ПДВ не нараховуються за умови надання разом з декларацією з ПДВ документів про знищення ОЗ.
  • Доходи на суму страхового відшкодування визнають в обліку згідно з датою складання страхового акта (аварійного сертифіката).
  • Порядок відображення операції з отримання страхового відшкодування не залежить від того, на чий рахунок воно перераховане: СТО чи підприємства — власника автомобіля.
автострахування додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті