* Див. на сайті ДФСУ (zir.sfs.gov.ua) у розділі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс».
висновок документа
Складання двох або більше ПН при отриманні передоплати за товари/послуги однією сумою чи одноразовому постачанні товарів/послуг не відповідає ПКУ і не дає можливість ідентифікувати операції.
Покупець не може відобразити ПК за такими ПН, оскільки вони не відповідають первинним документам.
ПН складають на дату виникнення податкових зобов’язань ( п. 201.1 ПКУ). Звичайно, це перша подія: дата надходження коштів від постачальника, чи дата відвантаження товару ( п. 187.1 ПКУ).
При цьому, згідно з п. 201.7 ПКУ ПН складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Тобто ПН складається на кожну окрему авансову платіжку/видаткову накладну (ТТН) /акт виконаних робіт (наданих послуг) і чітко в сумі події, що став причиною для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ. Складати під один первинний (що підтверджує постачання) відвантажувальний чи платіжний документ декілька ПН не можна.
Важливо! Для ідентифікації операції сума ПН повинна збігатися з сумою в первинному документі. Принаймні, на думку ДФСУ.
Наприклад, постачальник за одним договором виставив покупцю декілька рахунків-фактур, наприклад, три рахунки по 100 грн. кожен (у тому числі ПДВ — 16,67 грн.). Покупець за цим договором проавансував три рахунки одним платежем на суму 300 грн. (у тому числі ПДВ — 50 грн.). У цьому випадку першу подію — передоплату підтверджує виписка банку в сумі 300 грн. Відповідно на дату цієї події та на суму у виписці банку має бути складено одну ПН.
Якщо роздрібнити передоплату, що надійшла, на три ПН по 100 грн. (у тому числі ПДВ — 16,67 грн.) кожна, то жодна з таких ПН не збігатиметься з первинним документом — випискою банку. Тобто ідентифікувати такі ПН буде важко. При цьому підводити їх виписку під рахунки-фактури неправильно, адже рахунок — не первинний документ, тобто він не фіксує факт здійснення господарської операції (п. 1 ст. 9 Закону про бухоблік). Відповідно, у сторін не виконуватимуться й умови п. 44.1 ПКУ.
Отже, тут має сенс прислухатися до думки податківців і не дробити першоподієве постачання/аванс на декілька ПН.
У зворотній ситуації, коли постачань (авансів) за одним договором протягом дня декілька, податківці не проти відхилитися від сформульованого ними ж правила (про прив’язку ПН до первинного документа). Вони згодні з об’єднанням обсягу постачання за день в одну ПН (див. УПК, затверджену наказом ДФСУ від 16.02.2012 р. № 127). Більше того, дозволяють складати одну ПН, навіть якщо протягом одного дня відбулися відвантаження (аванси) в межах різних договорів з одним покупцем (див. лист ДФСУ від 09.06.2016 р. № 12796/6/99-99-15-03-02-15). Щоправда, знову ж таки, на думку податківців, у таких ситуаціях усе залежить від умов договору (див. підкатегорію 101.19 БЗ).
Отже, наша порада: складати ПН на кожну першу подію, підкріплену первинним документом, — без дроблення та узагальнення! Хоча якщо дроблення все ж таки сталося, то для покупця, на наш погляд, не все безнадійно. Адже відповідь на запитання: «можна чи не можна ідентифікувати операцію?» має неабиякий ступінь суб’єктивізму.
