Більшість «пересічних» підприємств турбуються перш за все про податкові перевірки, а про перевірки Антимонопольного комітету України (далі — АМКУ), як правило, вони згадують після повідомлень ЗМІ про непідйомні штрафи.
Але такі неприємності обрушуються в переважній більшості на великі підприємства, що мають у своєму розпорядженні штат зубастих юристів-«анти-антимонопольників» ☺, які знають, що роблять…
Що ж до ситуації з отриманням вами запиту від АМКУ, то радимо поставитися до нього з усією серйозністю.
«Спиток — не збиток, спрос — не біда»…
Щоб зрозуміти, яку саме інформацію може запрошувати АМКУ не у власне порушника, а у його контрагента, скажемо декілька слів про самі порушення.
Згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції» від 11.05.2001 р. № 2210-III (далі — Закон № 2210) такими вважаються, зокрема, економічні антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання. «Узгоджені» — тобто йдеться про змову декількох госпосіб. Тому й перевіряють потенційних «змовників».
Найчастіше при цьому йдеться про можливе маніпулювання цінами або викривлення результатів торгів, тендерів (ч. 2 ст. 6 Закону № 2210). Адже
мета діяльності АМКУ — захист конкуренції не тільки в підприємницькій сфері, а й у сфері державних закупівель
Це прописано у ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.93 р. № 3659-ХІІ» (далі — Закон № 3659).
Однак протизаконними та антиконкурентними можуть бути дії не тільки економічного характеру, якими займається Закон № 2210 (ср. ). Неекономічні антиконкурентні порушення прописано в Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.96 р. № 236/96-ВР, і АМКУ, можливо, хоче використовувати вас як «свідка» таких допущених вашим контрагентом порушень, як «неправомірне використання ділової репутації іншого суб’єкта» (гл. 2) або «створення перешкод у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у ній перед іншим суб’єктом» (гл. 3).
Повноваження
Зрозуміло, що для припинення порушень в АМКУ мають бути достатні повноваження (ст. 7 Закону № 3659). Зокрема, в АМКУ і його терорганів є право вимагати від суб’єктів, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом — навіть ту, яку ви вважаєте своєю комерційною таємницею.
Крім того, у ст. 221 Закону № 3659 прямо прописано симетричний обов’язок суб’єктів на вимогу органів АМК і його уповноважених осіб
подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю…
Дійсно, «щиріше» ☺ не напишеш. Сповідь потрібна, одним словом… ☹ Причому безкоштовна.
Увага! Розпорядження і вимоги органів АМКУ та їх уповноважених осіб обов’язкові для виконання суб’єктом «у визначені НИМИ строки, якщо інше не передбачене законом» (ст. 22 Закону № 3659). А інше законом таки не передбачено — принаймні щодо строків… ☹
До речі, у п. 13 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 15 зазначено, що АМКУ має право запрошувати інформацію тільки в межах розгляду заяви або справи про порушення (проведення відповідної перевірки і — доповнимо — дослідження ринку). Проте на практиці довести неправомірність запиту АМКУ непросто. Принаймні, складно обумовити цим відмову від надання інформації.
Наприклад, Київський апеляційний госпсуд у постанові від 03.02.2016 р. у справі № 910/27130/15* зазначає, що законодавство не містить положень про право суб’єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи АКМУ про надання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на органи АКМУ.
* http://reyestr.court.gov.ua/Review/55465071
ВГСУ в постанові від 30.03.2016 р.** у цій же справі стверджує, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, коли уповноважені особи АМКУ мають право вимагати відповідну інформацію у суб’єктів господарювання та інших осіб. Інформація може бути витребувана як при розгляді заяв, так і при розгляді справ, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Причому
** http://reyestr.court.gov.ua/Review/56843024
закон не встановлює ані певної письмової форми, ані порядку надсилання ні запиту, ні відповіді на нього
Пропозиція (а не вимога) надати інформацію не повинна вводити в оману. Наприклад, ВАСУ в ухвалі від 07.08.2011 р. у справі № К/800/30260/13*** констатує, що законодавством не встановлено, в якому саме вигляді має бути оформлено вимогу про надання інформації: або у формі запиту, або пропозиції, або в усній формі. Це якраз той випадок, коли від пропозиції відмовитися не можна.
*** http://reyestr.court.gov.ua/Review/40127039
У передбаченні спірної ситуації необхідно бути готовим надати підтвердження фактів як надсилання вами, так і отримання відповідного документа його адресатом (не забудьте поклопотатися про опис вкладення і повідомлення про доставку, якщо збираєтеся надсилати відповідь на «антимонопольний» запит поштою). Утім, інформацію можуть запросити на факс, що тільки ускладнює справу документального підтвердження відповіді.
Тут ми говоримо саме про запит АМКУ і не торкаємося премудростей проведення ним перевірок (розслідування справ про порушення), але…
підставою для позапланової перевірки АМКУ може стати факт виявлення недостовірних даних у документах, поданих на його запит
Як бачите, від погано підготовленої відповіді на запит АМКУ до позапланової перевірки — один крок. Будь ласка, не робіть його!… ☺
І ще. Звертаємо вашу увагу на свіжий лист Мін’юсту від 04.12.2015 р. № 2112/14157-0-4-15/8.1, в якому стверджується, що сьогодні дія відомого «антиперевірочного» мораторію поширюється тільки на податкові перевірки, а на перевірки АМКУ — ні.
Відповідальність
Ну, і як водиться, на завершення — про можливі штрафи, пов’язані з вашим (не)реагуванням на отриманий запит від АМКУ.
Якщо ви:
1) не подали інформацію у строк, зазначений у запиті;
2) подали інформацію у строк, але в неповному обсязі;
3) подали недостовірну інформацію,
то на підприємство може бути накладено штраф, установлений абзацом четвертим ч. 2 ст. 52 Закону № 2210 — увага! — у розмірі до 1 % вашого доходу (виручки) за рік, що передує накладенню цього штрафу. Повторюємо: доходу (виручки) ЗА РІК, Карл!.. ☺
Зауважимо, що цей штраф є видом господарсько-правової відповідальності суб’єкта, для застосування якої згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) обов’язково довести вину.
Крім того, згідно зі ст. 1664 Кодексу про адміністративні правопорушення (про адмінвідповідальність згадується також у ч. 1 ст. 252 ГКУ) за перелічені тут порушення керівнику підприємства загрожує штраф до 7 нмдг (119 грн.).
Отже, навіть не думайте ухилятися… ☹