* Див. на офіційному сайті ДФСУ за посиланням zir.sfs.gov.ua у розділі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс».
висновок документа
Якщо ФОП — єдиноподатник другої або третьої групи застосовує РРО або РК + КОРО, реалізуючи пиво хоча б на одній торговельній точці, то незалежно від асортименту товарів на інших своїх точках він зобов’язаний також застосовувати відповідно РРО або РК + КОРО
Перевіримо цей висновок на відповідність нормам законодавства.
Дійсно, ч. шоста ст. 153 «алкогольно-тютюнового» Закону України від 19.12.95 р. № 481/95-BP (далі — Закон № 481) дозволяє продавати, зокрема, пиво на розлив для розпивання на місці (але не «на винос»!) тільки суб’єктам громадського харчування. До того ж при цьому обов’язкова роздрібно-алкогольна ліцензія. І оскільки це пиво продається не в пляшках і не у бляшанках, тобто не підпадає під п. 1 Переліку, затвердженого постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336 (далі — Перелік № 1336), то у такому разі варіант РК + КОРО не пройде. А коли так — доведеться до заяви на ліцензію вписувати дані саме РРО. Тобто при торгівлі пивом на розлив на такій торговельній точці без РРО ніяк не обійтися... ☹
Зазирнемо в інші профільні норми. Погляньте: п. 6 ст. 9 Закону про РРО та п. 296.10 ПКУ прямо згадують відповідно ФОП і платника ЄП (а не його торговельну точку). При цьому ст. 10 Закону про РРО говорить про форми та умови проведення діяльності. А діяльність веде суб’єкт господарювання (у цьому випадку ФОП), так би мовити, в цілому — хай і через свої торговельні точки. Тобто норми щодо застосування/незастосування РРО адресовані ФОП «у цілому».
Тому якщо ФОП не перевищує мільйонний критерій з п. 296.10 ПКУ, то, не торгуючи пивом, він має право обходитися без РРО на всіх своїх торговельних точках. Якщо ж ФОП перевищив мільйонну планку доходу за календарний рік — він таку «пільгу» втрачає. Отже, зобов’язаний застосовувати РРО на загальних підставах, тобто на всіх місцях проведення розрахунків з покупцями за продані товари ( ст. 2 Закону про РРО). Інакше кажучи, на всіх торговельних точках незалежно від їх асортименту товарів. В одному податківці непохитні: якщо мільйонний критерій доходу ФОП перевищений, то навіть торгуючи пивом у пляшках і бляшанках про Перелік № 1336 він повинен забути.
Навпаки: якщо говорити про ФОП, який цим звільненням користується і РРО не застосовує, то Порядок реєстрації РК і КОРО передбачає реєстрацію КОРО на окрему торговельну точку, а не на суб’єкта господарювання — ФОП. У нашому випадку — на ту торговельну точку, на якій продається пиво у пляшках та бляшанках. У той же час на інших торговельних точках, де пиво не продається, такий ФОП має право не застосовувати ані РРО, ані РК + КОРО.
Якщо ж ФОП, що не перевищив річний дохід в 1 млн грн., на одній зі своїх точок торгує пивом на розлив і тому зобов’язаний на цій торговельній точці застосовувати РРО, то на всіх інших торговельних точках, на яких немає ані пива, ані відповідної «пивної» ліцензії, застосовувати РРО чи реєструвати КОРО, на нашу думку, законодавство не вимагає!
Конкретніше. Для такого ФОП податківці традиційно аргументують необхідність застосування РРО тим, що інформація про реєстратор розрахункових операцій обов’язково наводиться в додатку до роздрібно-алкогольної ліцензії ( ч. двадцять п’ята ст. 15 Закону № 481).
Але ж така ліцензія видається на конкретне місце торгівлі (адреса якого зазначається в тому ж додатку). Тобто на торговельну точку. Тому з точки зору Закону № 481 немає жодних перешкод, щоб отримати відповідну ліцензію і зареєструвати РРО (зазначити його дані в додатку до ліцензії) на окрему торговельну точку, на якій застосування РРО обов’язкове. Але застосовувати при цьому РРО на всіх торговельних точках Закон № 481 зовсім не зобов’язує. А Закон про РРО — і поготів.
