5.1. Визначаємо та сплачуємо суму податку
Об’єкт оподаткування
Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди ( абзац перший п. 2921.1 ПКУ).
Розглянемо це питання детальніше.
Згідно з п.п. 14.1.233 ПКУ сільськогосподарські угіддя — це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.
Таким чином, несільськогосподарські угіддя (див. п.п. 14.1.123 ПКУ), наприклад, землі під виробничою інфраструктурою (господарські будівлі, двори тощо), до об’єкта оподаткування сільгоспЄП не потраплять*.
* Нагадаємо: за несільськогосподарські угіддя згідно із п.п. 4 п. 297.1 ПКУ має сплачуватись земельний податок (докладніше див. у розділі 2 цього спецвипуску на с. 27).
Водночас і не всі сільськогосподарські угіддя є об’єктом оподаткування.
Одна з п’яти категорій земель, що входять до складу сільгоспугідь, а саме: перелоги, єдиним податком не обкладається
Нагадаємо: перелоги — це орні землі, які раніше орали, а згодом більше року, починаючи з осені, не використовували для засіву сільськогосподарських культур і не готують під пар.
Наводити поняття інших категорій сільгоспугідь, гадаємо, не варто. Лише стосовно найбільш поширеної з них — ріллі відзначимо, що під нею розуміються земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільгоспкультур, уключаючи посіви багаторічних трав. Чисті пари, площі парників та теплиць теж відносяться до ріллі. До неї не належать сіножаті та пасовища, які розорано з метою їх докорінного поліпшення та які використовують постійно під трав’яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які застосовують під посіви.
Як уже сказано, крім площі земель сільгоспугідь, об’єктом оподаткування є також площа земель водного фонду. За нормами ЗКУ поняття останніх доволі широке. До них належать землі, зайняті ( п. 1 ст. 58 ЗКУ):
— морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
— прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
— гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
— береговими смугами водних шляхів;
— штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Акцентуємо увагу на двох моментах.
1. До об’єкта оподаткування належать не всі перелічені вище землі водного фонду, а лише землі внутрішніх водойм, а саме: озер, ставків, водосховищ. Інші «водні» землі для цілей обкладення сільгоспЄП не враховуються. Зокрема, землі, зайняті морями, річками, болотами, островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок, гідротехнічними чи іншими водогосподарськими спорудами та каналами.
2. У п. 2921.1 ПКУ відсутня конкретизація статусу господарства, яке використовує внутрішні водойми (рибницьке, рибальське чи будь-яке інше). Тому можна зробити наступний висновок. Землі водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків, водосховищ) вважаються об’єктом оподаткування незалежно від напрямів їх цільового використання. Наприклад, для цілей рослинництва (зрошуваного) чи звіроводства (вирощування водоплавних тварин).
Правовий статус земель (власні чи орендовані) для цілей обкладення сільгоспЄП значення не має. Водночас звернемо увагу на порядок уключення до об’єкта оподаткування наданих або отриманих в оренду земель. Так, у разі:
— надання сільгоспугідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платникові податку орендовану площу земельних ділянок орендодавець враховує у своїй декларації. У декларації орендаря така земельна ділянка не враховується ( п.п. 295.9.6 ПКУ);
— оренди платником єдиного податку групи 4 сільгоспугідь та/або земель водного фонду в особи, яка не є платником цього податку, такий орендар враховує орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації ( п.п. 295.9.7 ПКУ).
Інакше кажучи, для орендаря об’єктом обкладення сільгоспЄП є лише земельні площі, орендовані в орендодавця, який не має статусу платника сільгоспЄП. Якщо ж орендодавець є платником сільгоспЄП, то саме він, а не орендар, має обкладати таким податком передані в тимчасове користування (оренду) земельні ділянки. Зазначений порядок відобразимо в табл. 5.1.
Таблиця 5.1. Платник єдиного податку щодо орендованих земель
| Статус орендодавця | Орендар — платник сільгоспЄП | Орендар — неплатник сільгоспЄП |
| Платник сільгоспЄП | Орендовані площі включаються до декларації з єдиного податку орендодавця | Орендовані площі включаються до декларації з єдиного податку орендодавця |
| Неплатник сільгоспЄП | Орендовані площі включаються до декларації з єдиного податку орендаря | Х |
Зауважимо, що ПКУ не визначено мінімального розміру земельної ділянки (земельних ділянок), за наявності якого особа може бути платником сільгоспЄП. При дотриманні інших визначених ПКУ умов сільгосппідприємство має право сплачувати цей податок з будь-якої площі сільгоспугідь та земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків, водосховищ), що перебуває у його власності чи користуванні.
Підставою для нарахування сільгоспЄП є дані Державного земельного кадастру та/або дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( п. 2921.3 ПКУ).
Нагадаємо: відповідно до ст. 125 та 126 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Таку держреєстрацію здійснюють відповідно до Закону № 1952. Вимога щодо державної реєстрації стосується також і права суборенди земельних ділянок (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952).
Відомості про розподіл земель між власниками та користувачами вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 9 ст. 21 Закону № 3613).
Таким чином, незареєстровані права, як ви розумієте, не знайдуть відображення ані в Держреєстрі речових прав на нерухоме майно, ані в Держземкадастрі. Тобто тільки після держреєстрації прав на земельну ділянку виникає об’єкт обкладення сільгоспЄП.
База оподаткування
Це питання регламентоване п. 2921.2 ПКУ. Для платників сільгоспЄП за базу оподаткування приймається:
а) щодо ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень — нормативна грошова оцінка одного гектара відповідних сільгоспугідь;
б) щодо земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків, водосховищ) — нормативна грошова оцінка ріллі в області.
Визначення поняття «нормативна грошова оцінка земельних ділянок» наведено у п.п. 14.1.125 ПКУ. Це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Зауважте: при визначенні бази оподаткування як сільгоспугідь, так і земель водного фонду нормативна грошова оцінка одного гектара приймається з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розд. XII ПКУ.
Відповідно до зазначеного розділу, а точніше, до його ст. 289, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Річні коефіцієнти індексації з 1996 року були наведені у листі Держслужби з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 р. № 6-28-0.22-201/2-16. Вони становлять (див. табл. 5.2):
Таблиця 5.2. Річні коефіцієнти індексації
| Рік | Коефіцієнт | Рік | Коефіцієнт | Рік | Коефіцієнт | Рік | Коефіцієнт |
| 1996 | 1,703 | 2000 | 1,182 | 2008 | 1,152 | 2012 | 1,0 |
| 1997 | 1,059 | 2001 | 1,02 | 2009 | 1,059 | 2013 | 1,0 |
| 1998 | 1,006 | 2005 | 1,035 | 2010 | 1,0 | 2014 | 1,249 |
| 1999 | 1,127 | 2007 | 1,028 | 2011 | 1,0 | 2015 | 1,433 |
Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.
Для визначення кумулятивного значення коефіцієнта знаходять добуток річних коефіцієнтів індексації від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Зверніть увагу! Визначення бази оподаткування з урахуванням індексації на 1 січня звітного року — це загальне правило. Проте в ньому щодо поточного року є виняток, передбачений п. 5 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
У 2016 році база обкладення сільгоспЄП визначається за нормативною грошовою оцінкою одного гектара з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 1 січня 2015 року.
Тобто коефіцієнт індексації за 2015 рік у розрахунок сільгоспЄП за 2016 рік не береться. Це стосується як сільгоспугідь, так і земель водного фонду. Аналогічну думку наведено у листі ДФСУ від 02.02.2016 р. № 3253/7/99-99-15-03-01-17.
Наприклад, нормативна грошова оцінка земель проведена у 1995 році. Тоді для визначення бази оподаткування платник єдиного податку буде застосовувати кумулятивне значення коефіцієнта індексації станом на 1 січня 2015 року у розмірі 3,997.
Звісно, у разі якщо оцінка проведена пізніше, то й кумулятивний коефіцієнт буде меншим.
Крім того, як ми розуміємо, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 року (з урахуванням індексації), додатково застосовується коефіцієнт 1,756. Це передбачено абзацом другим п. 5 та п. 191 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою КМУ від 23.03.95 р. № 213.
До речі, на застосуванні цього коефіцієнта до нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 року, раніше наполягали і податківці (див. підкатегорію 108.02.04 БЗ). І хоча це роз’яснення діяло до 01.01.2016 р., гадаємо, що позиція контролерів із цього питання, скоріше за все, залишиться незмінною.
Щодо коефіцієнта 1,756 варто звернути увагу принаймні на три моменти:
1) його застосування передбачено лише до однієї категорії сільгоспугідь — ріллі;
2) він враховується також при визначенні бази оподаткування земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків, водосховищ), адже і в цьому випадку в розрахунок приймається оцінка ріллі;
3) він застосовується лише до нормативної грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 року. Отже, виходить, якщо оцінка була проведена після зазначеної дати, коефіцієнт 1,756 не враховується.
Утім, варто дослухатись поради податківців. У згаданій вище консультації вони рекомендували для отримання уточненої інформації про оцінку земельних ділянок звертатися до терорганів Держгеокадастру України за місцем знаходження земель.
У принципі, все логічно. Необхідну для обчислення і справляння податку інформацію мають надавати органи, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно ( абзац другий п. 2921.3 ПКУ).
Ставки сільгоспЄП
Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду для платників сільгоспЄП установлено п. 293.9 ПКУ.
При цьому ставки податку для сільськогосподарських угідь диференціюються залежно від:
— категорії (типу) земель (за багаторічні насадження ставки є нижчими);
— розташування земель (для гірських зон та поліських територій ставки є нижчими);
— спеціалізації товаровиробника (тепличні господарства сплачують податок за суттєво більшими ставками).
Ставки встановлені у відсотках до бази оподаткування, тобто до нормативної грошової оцінки одного гектара відповідних категорій земель.
Для кращого сприйняття розміри ставок наведемо в табл. 5.3.
Таблиця 5.3. Ставки єдиного податку для групи 4
| Категорії (типи) земель | Розмір ставки, % | |
| у загальному порядку | для земель, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях | |
| Рілля, сіножаті та пасовища (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільгосптоваровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) | 0,81 | 0,49 |
| Багаторічні насадження | 0,49 | 0,16 |
| Землі водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків, водосховищ) | 2,43 | |
| Рілля, сіножаті та пасовища, що перебувають у власності сільгосптоваровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди | 5,4 | |
Коротко прокоментуємо наведене у таблиці. Як бачимо, для платників сільгоспЄП, що здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, застосовуються зменшені ставки податку.
Нагадаємо: Перелік населених пунктів, яким відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» надається статус гірських, затверджено постановою КМУ від 11.08.95 р. № 647. У свою чергу, Перелік територій, що належать до поліських, затверджено постановою КМУ від 25.12.98 р. № 2068.
Кілька штрихів щодо «водних» земель. Для всіх сільгосппідприємств незалежно від їх територіального розміщення ставка сільгоспЄП єдина — 2,43 %. При цьому, як ми вже зазначали,
для «водних» земель за базу оподаткування приймається нормативна грошова оцінка ріллі
Особлива ставка податку встановлена для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності та/або користуванні сільгосптоваровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, — 5,4 %. Але зауважте: для багаторічних насаджень ці платники застосовують ставку 0,49 % або 0,16 % — залежно від місця розташування земельних ділянок. А за «водний» об’єкт оподаткування такі спеціалізовані підприємства сплачують сільгоспЄП у загальному порядку за ставкою 2,43 %.
Додамо, що під спеціалізацією на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті слід розуміти перевищення частки доходу, отриманого від реалізації такої продукції та продуктів її переробки, двох третин доходу (66 %) від реалізації усієї власновиробленої сільгосппродукції та продуктів її переробки ( абзац другий п.п. 293.9.6 ПКУ).
Розрахунок і сплата податку
Платники сільгоспЄП самостійно обчислюють річну суму податку станом на 1 січня поточного року. За кожною категорією земель річна сума визначається за формулою:
ЄП = П х НО х Сп : 100,
де ЄП — річна сума єдиного податку;
П — площа земельної ділянки, яка є об’єктом оподаткування (у гектарах);
НО — нормативна грошова оцінка одного гектара земель (з урахуванням коефіцієнта індексації);
Сп — ставка єдиного податку, %.
За кожною земельною ділянкою, за якою відрізняється нормативна грошова оцінка, такий розрахунок доведеться зробити окремо.
Податок сплачують щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах від річної суми ( п.п. 295.9.2 ПКУ):
— за I квартал — 10 %;
— за II квартал — 10 %;
— за III квартал — 50 %;
— за IV квартал — 30 %.
Зауважте: земельна ділянка може знаходитися у власності (користуванні) платника єдиного податку групи 4 не цілий рік. Наприклад, строк дії договору оренди закінчується в середині року. Щоб це врахувати, розподіл визначеного за рік єдиного податку по кварталах відбувається так:
1) знаходимо суму податку, яку потрібно було б сплатити у відповідному кварталі, якби четвертогрупник користувався земельною ділянкою увесь рік. Для цього річну суму єдиного податку необхідно помножити на відсоток, що підлягає сплаті у такому кварталі, та розділити на 100;
2) отриману суму ділимо на кількість календарних днів у цьому кварталі;
3) результат множимо на кількість календарних днів володіння або користування земельною ділянкою в такому кварталі.
А якщо після визначення податкових зобов’язань на поточний рік платник сільгоспЄП набуває або втрачає право власності (користування) на земельні ділянки?
У такому разі слід
перерахувати суму податкових зобов’язань з єдиного податку на період з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року ( п.п. 295.9.5 ПКУ)
При цьому застосовують наведений вище алгоритм.
Окремо виписаний порядок сплати єдиного податку сільгосппідприємствами, утвореними шляхом злиття, приєднання або перетворення. Згідно з п.п. 295.9.3 ПКУ такі платники у звітному податковому періоді (у тому числі за набуті ними площі нових земельних ділянок) вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, в якому відбулося утворення (виникнення права на земельну ділянку), а надалі — у порядку, визначеному п.п. 295.9.2 ПКУ.
Суми сільгоспЄП перераховують до місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки ( п.п. 295.9.8 ПКУ). Тут усе логічно: де земля — туди і гроші.
5.2. Звітність: строки подання і склад
Загальні правила
Почнемо з податкового (звітного) періоду.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку групи 4 є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року ( пп. 294.1 і 294.2 ПКУ).
Податковий (звітний) рік для сільськогосподарських товаровиробників, що ліквідуються, — це період з початку року до їх фактичного припинення ( абзац третій п. 294.2 ПКУ). Тобто податковий період триває з 1 січня такого року та закінчується датою ліквідації такого платника податку.
Зверніть увагу: на відміну від інших єдиноподатників, платники сільгоспЄП не подають до контролюючого органу заяви щодо обрання цієї групи спрощеної системи оподаткування. Набуття чи підтвердження статусу платника єдиного податку групи 4 здійснюється шляхом подання податкової звітності. Її склад регламентовано п.п. 298.8.1 ПКУ.
Так, сільгосппідприємства до 20 лютого поточного року подають:
— загальну податкову декларацію з єдиного податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок, — органу ДФСУ за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
— звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки — органу ДФСУ за місцем розташування такої земельної ділянки;
— розрахунок сільгоспчастки — органам ДФСУ за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок (детальніше про розрахунок див. на с. 18 цього спецвипуску);
— відомості про наявність земельних ділянок — органам ДФСУ за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
Усі документи подають одним пакетом.
А тепер детальніше.
Щодо строку подання в ПКУ говориться неоднозначно: у п.п. 298.8.1 — до 20 лютого, а в п.п. 295.9.1 — не пізніше 20 лютого поточного року. Отже, ціна питання — власне 20-те число. Тому, уникаючи можливих конфліктних ситуацій,
звітні документи сільгосппідприємствам безпечніше подавати не пізніше 19 лютого
Часто виникає запитання: скільки декларацій та якого типу потрібно подавати, якщо земельна(і) ділянка(и) розташована(і) в межах території одного органу місцевого самоврядування та місцезнаходження земельної ділянки співпадає з місцезнаходженням платника?
Як зазначено в листі ДФСУ від 20.11.2015 р. № 24765/6/99-99-15-03-02-15 (далі — лист № 24765), до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку) подаються і загальна, і звітна податкові декларації. Водночас у підкатегорії 108.02.01 БЗ розміщено консультацію, у якій ідеться про подання в такому випадку тільки звітної декларації, що одночасно є звітною та загальною. Як же бути платнику сільгоспЄП?
Звичайно, особливого сенсу в дублюванні інформації немає. Проте подання однієї (тільки звітної) декларації ПКУ не передбачено. Нормам Кодексу ближче позиція, наведена в листі № 24765, — мають подаватися дві декларації (загальна і звітна). При цьому фіскали нагадують: підставою для реєстрації суб’єкта господарювання платником єдиного податку групи 4 є саме загальна декларація.
Також нерідко запитують: скільки звітних декларацій слід скласти за наявності декількох земельних ділянок в одному районі? Справа у тому, що відповідно до абзацу третього п.п. 298.8.1 ПКУ звітна декларація подається окремо щодо кожної земельної ділянки. Звісно, на практиці за кожним полем (ділянкою) декларацію не подають. Проте якщо землі знаходяться в одному районі, але в різних сільрадах (різні коди КОАТУУ), кількість звітних декларацій визначається кількістю сільрад, у межах яких розміщені земельні ділянки. Відзначимо, що аналогічну позицію займають і податківці в згаданому вище листі № 24765. Тобто за земельні ділянки, що розташовані в межах одного району, але за різними кодами КОАТУУ,
сільгосптоваровиробник подає до органу ДФСУ у відповідному районі звітні декларації окремо за кожним КОАТУУ
Декларація до органів ДФСУ подається у спосіб, визначений ст. 49 ПКУ:
а) особисто платником або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення (не пізніше ніж за 5 днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації);
в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
При цьому згідно з Порядком заповнення податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (далі — Порядок), що розміщений на офіційному сайті ДФСУ (sta-sumy.gov.ua)*, декларація подається на паперовому носії, якщо кількість рядків у відомостях про наявність земельних ділянок не перевищує десяти. Якщо кількість рядків у цих відомостях більше, фіскали будуть наполягати на поданні декларації в електронній формі.
* Порядок можна знайти у розділі «Податки, збори, платежі → Місцеві податки → Єдиний податок для юридичних осіб — сільськогосподарських товаровиробників (ІV група) → Нормативно-правові акти».
Деякі особливості має подання звітності сільськогосподарськими товаровиробниками, які утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення. Так, вони відповідно до п.п. 298.8.2 ПКУ:
— подають зазначені вище документи протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем їх утворення;
— для набуття статусу платника єдиного податку в деклараціях відображають податок за період від дати утворення до кінця поточного року.
При цьому такі сільгосппідприємства набувають усіх прав і обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або боргів, які передані їм як правонаступникам.
Особливості складання декларацій
Форму податкової декларації платника єдиного податку групи 4 затверджено наказом № 578. Покроковий порядок її складання ви можете побачити на с. 97. Зараз лише кілька штрихів, так би мовити, загального характеру.
Зауважте: у декларації (звітній та загальній) зазначається підсумкова інформація в розрізі категорій земель, а не дані за кожною земельною ділянкою.
У переважній більшості випадків в межах одного КОАТУУ нормативна грошова оцінка однакова для всіх земельних ділянок однієї категорії. Тому розрахунок податку у звітній декларації здійснюється одним рядком у цілому по всіх земельних ділянках такої категорії.
Кількість рядків загальної декларації за кожною категорією земель залежить від кількості органів місцевого самоврядування (кількості кодів за КОАТУУ), на території яких розташовані земельні ділянки.
Але будьте уважні: в деяких випадках у межах одного КОАТУУ за однією і тією самою категорією земель можуть бути різні нормативні грошові оцінки земельних ділянок. У декларації (загальній і звітній) інформацію про такі земельні ділянки потрібно відобразити окремо (в окремих рядках).
Форма декларації передбачає визначення та відображення даних щодо суми податку щоквартально і за рік у розрізі категорій (видів) сільгоспугідь та земель водного фонду.
Вартісні показники (нормативна грошова оцінка, суми податку, штрафу та пені) проставляються у гривнях з двома десятковими знаками, простіше кажучи, — у гривнях з копійками.
Площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди, — у гектарах з чотирма десятковими знаками.
Заповнення додатка до декларації
Тепер щодо відомостей про наявність земельних ділянок (далі — Відомості), які є додатком до декларації сільгоспЄП.
Перш за все зауважимо: згідно з приміткою 1 до Відомостей
додаток є невід’ємною частиною загальної, нової загальної, уточнюючої загальної та/або звітної, нової звітної, уточнюючої звітної декларацій
Таким чином, адреси подання декларацій (загальної та звітної) фактично визначають і адреси подання цих Відомостей.
Згідно із п.п. 298.8.1 ПКУ у Відомостях потрібно зазначати дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Водночас у примітці 3 до Відомостей сказано, що при поданні загальної декларації рядки 1.1.1, 1.2.1, 1.3.1, 1.4.1 та 2.1 Відомостей заповнюються одним рядком за одним КОАТУУ. Тобто розписувати окремо дані щодо кожної земельної ділянки у такому разі не вимагається. Аналогічна думка наведена у п.п. 3.3.1 Порядку. У свою чергу, п.п. 3.3.2 Порядку уточнює: якщо в межах одного КОАТУУ знаходяться кілька земельних ділянок, колонки 3 — 8 Відомостей, що подаються разом із загальною декларацією, не заповнюються.
Виходячи з цього, наводити дані за кожним документом доведеться тільки у Відомостях, які подають разом зі звітними деклараціями.
Ще один цікавий момент стосується відображення у Відомостях інформації про договори оренди земельних часток (паїв). В окремих випадках ці договори реєструвалися відповідно до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою КМУ від 24.01.2000 р. № 119. Така реєстрація проводилася виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю) і відрізнялася від держреєстрації прав на нерухоме майно, що діє на сьогодні.
Як у такому випадку заповнювати Відомості, податківці роз’яснили у листі № 24765. Зокрема, вони відзначають, що
за договорами оренди, які зареєстровані в сільській раді до 01.01.2013 р., повинні бути заповнені колонки 3 та 4 (№ документа, дата укладання договору)
На думку податківців, ця дата береться до уваги також при заповненні у Відомостях колонки 8 «Кадастровий номер земельної ділянки (у разі наявності)». Як зазначено у листі № 24765, вона може не заповнюватись, якщо договір оренди укладено до 01.01.2013 р.* Водночас податківці вказують аграріям на необхідність розроблення документації та реєстрації земельних ділянок в держземкадастрі.
* З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 р. № 3613-VI.
Прояснили контролери і порядок заповнення у Відомостях колонки 9 «код регіону». В ній платники самостійно зазначають цифровий код регіону місця розташування відповідної земельної(их) ділянки(ок). Коди регіонів за областями фіскали навели в консультації, розміщеній в підкатегорії 108.02.05 БЗ (див. табл. 5.4).
Код регіону для міста Києва — 26.
Таблиця 5.4. Коди регіонів України по областях
| Область | Код | Область | Код | Область | Код |
| Вінницька | 02 | Київська | 10 | Сумська | 18 |
| Волинська | 03 | Кіровоградська | 11 | Тернопільська | 19 |
| Дніпропетровська | 04 | Луганська | 12 | Харківська | 20 |
| Донецька | 05 | Львівська | 13 | Херсонська | 21 |
| Житомирська | 06 | Миколаївська | 14 | Хмельницька | 22 |
| Закарпатська | 07 | Одеська | 15 | Черкаська | 23 |
| Запорізька | 08 | Полтавська | 16 | Чернівецька | 24 |
| Івано-Франківська | 09 | Рівненська | 17 | Чернігівська | 25 |
Коригування суми податку
Коригування суми податку може відбуватися з декількох причин, зокрема у разі:
— зміни об’єкта оподаткування — площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв’язку з набуттям (втратою) на них права власності або користування;
— зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ставок податку;
— виправлення помилок, у тому числі щодо податкових (звітних) кварталів, строк сплати податкових зобов’язань за якими не настав;
— відмови від сільгоспЄП;
— припинення платника шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу ( п.п. 295.9.4 ПКУ).
Так, якщо протягом податкового (звітного) періоду змінилася площа сільгоспугідь та/або земель водного фонду у зв’язку з набуттям (втратою) на неї права власності/користування, платники сільгоспЄП зобов’язані ( п.п. 295.9.5 ПКУ):
— уточнити суму податкових зобов’язань з податку на період починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;
— подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, контролюючим органам за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку.
При цьому показники в колонках 7 — 10 декларації заповнюють (із застосуванням формул за відповідними колонками) з дня календарного місяця, у якому починають, та/або до дня календарного місяця, у якому припиняють діяти вказані зміни.
Увага! Не забудьте заповнити реквізит «починаючи з» загальної частини декларації.
А який тип декларації слід зазначити у відповідному полі? У консультаціях податківців (підкатегорії 108.02.05 та 108.05 БЗ) спостерігаємо такий підхід. Після подання декларації за звітний період повторне подання декларації типу 02 «Нова загальна» та 05 «Нова звітна» можливе до закінчення граничного строку подання декларації за той самий звітний період. Аналогічну думку наведено у п. 1.3 Порядку.
Якщо коригування податкового зобов’язання відбувається після граничного строку подання декларації, до органу ДФСУ за своїм місцезнаходженням подають декларацію типу 03 «Уточнююча загальна», а за місцем розташування земельної ділянки — 06 «Уточнююча звітна».
При набутті прав власності (користування) на нові земельні ділянки може виникнути ситуація, коли до органу ДФСУ за місцем розташування земель звітну декларацію на початку року не подавали, оскільки у цьому районі був відсутній об’єкт оподаткування. На наш погляд, у такому випадку слід подати саме звітну, а не уточнюючу звітну декларацію. Такий висновок підтверджується п. 1.3 Порядку.
Тепер скажемо кілька слів про виправлення помилок у раніше поданих деклараціях.
У разі самостійного виявлення помилок, в тому числі щодо податкових (звітних) кварталів, строк сплати податкових зобов’язань за якими не настав, виправлення помилок здійснюється шляхом подання до органу ДФСУ:
— за місцезнаходженням платника — уточнюючої загальної декларації;
— за місцем розташування земельної ділянки — уточнюючої звітної декларації.
Зверніть увагу:
одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації (п. 1.5 Порядку)
До уточнюючих декларацій повинні бути подані Відомості, в яких відображають усі наявні на момент подання уточнюючих декларацій площі земельних ділянок (тобто з урахуванням проведених коригувань).
Перед поданням уточнюючих декларацій потрібно сплатити суму недоплати (за періоди, за які минув термін сплати єдиного податку) та штраф у розмірі 3 % від такої суми.
Другий спосіб виправлення помилок, передбачений ПКУ, — відобразити відповідні уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені. У такому разі передбачена сплата штрафу у розмірі 5 % від суми недоплати ( п.п. «б» п. 50.1 ПКУ).
Водночас зауважимо, що механізм реалізації такого способу виправлення помилок у формі декларації, затвердженій наказом № 578, не зовсім зрозумілий. Тому ми рекомендуємо помилки минулих років виправляти шляхом подання уточнюючих декларацій.
Незалежно від способу виправлення помилки, можливо, доведеться заплатити пеню (детальніше див. на с. 101).
А ось якщо помилку виявлено до закінчення граничного строку подання декларації за той самий звітний період, подають нову звітну та нову загальну декларації. У такому випадку штрафні санкції єдиноподатнику не загрожують.
У разі уточнення платником податкових зобов’язань по минулих податкових періодах у складі поточної або уточнюючої декларації заповнюють реквізит «з урахуванням уточнень з».
А тепер перейдемо до покрокового аналізу декларації платників сільгоспЄП.
5.3. Декларація єдиноподатника групи 4
Про особливості подання звітності єдиноподатниками групи 4 ви могли прочитати в попередньому підрозділі. А тепер подивимося, як власне заповнюється декларація платника сільгоспЄП і що зазначається в кожному з її рядків.
Таблиця 5.5. Заповнення декларації єдиноподатника групи 4
| Код поля або рядка | Назва показника / Пояснення до заповнення |
| Вступна частина декларації, як і належить, містить загальну інформацію про єдиноподатника-четвертогрупника та декларацію, що ним подається | |
| Поле 1 | «Податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи» |
| У цьому полі розміщено інформацію про: — порядковий номер декларації за рік; — тип декларації, що подається; — звітний період. Скажемо окремо щодо кожної з цих складових поля. Нумерація декларацій. Номер декларації зазначаємо наростаючим числом виходячи з кількості поданих протягом року декларацій. При цьому нумерація ведеться окремо для кожного типу декларацій (загальна, нова загальна, уточнююча загальна, звітна, нова звітна або уточнююча звітна) і залежно від того, до якого органу ДФСУ подають такі декларації. Наприклад, якщо платник сільгоспЄП подає до органу ДФСУ за місцезнаходженням земельної ділянки першу уточнюючу звітну декларацію, то в полі 1.1.Т слід зазначити «1». У разі подання протягом року до того самого органу ДФСУ другої уточнюючої звітної декларації в цьому полі проставляють «2». Тип декларації. Проставляємо позначку «Х» в одному з полів залежно від типу декларації: «Загальна» — при поданні загальної декларації вперше; «Нова загальна» — при повторному поданні загальної декларації до закінчення граничного строку її подання за звітний період; «Уточнююча загальна» — при поданні уточнюючої загальної декларації для виправлення виявлених помилок або в разі зміни протягом звітного року площі сільгоспугідь та/або земель водного фонду (граничний строк для подання загальної декларації минув); «Звітна» — при поданні звітної декларації вперше; «Нова звітна» — при повторному поданні звітної декларації до закінчення граничного строку її подання за звітний період; «Уточнююча звітна» — при поданні уточнюючої звітної декларації для виправлення виявлених помилок або в разі зміни протягом звітного року площі сільгоспугідь та/або земель водного фонду (граничний строк для подання звітної декларації минув). Нагадаємо: згідно з п.п. 295.9.1 ПКУ платники сільгоспЄП подають дві декларації. Загальну декларацію подають до органу ДФСУ за місцезнаходженням самого четвертогрупника, а звітну — за місцезнаходженням земельної ділянки, за яку він звітує. При цьому загальна декларація є підставою для реєстрації підприємства платником єдиного податку групи 4 (див. лист ДФСУ від 20.11.2015 р. № 24765/6/99-99-15-03-02-15). | |
| Поле 1 | Звітний період. Зазначаємо рік, на який подається декларація ( п.п. 295.9.1 ПКУ). Якщо декларацію подають у зв’язку з набуттям прав на нові земельні ділянки, заповнюється також поле «починаючи з» (у форматі число/місяць). Якщо в одному календарному місяці єдиноподатник групи 4 отримує право власності (чи користування) на декілька земельних ділянок, у полі «починаючи з» зазначають число і місяць першого набуття права власності (чи користування). Тобто орієнтуємося на дату «земельних» змін, що настала раніше інших у звітному місяці. Платники, які виправляють помилки (уточнюють податкові зобов’язання), заповнюють поле «з урахуванням уточнень з», в якому проставляють відповідне число і місяць |
| Поле 2 | «Платник» |
| Зазначаємо повне найменування юридичної особи — платника сільгоспЄП згідно з ЄДР. Перевірити (уточнити) повне найменування зараз легко можна за безкоштовним запитом на сайті Мін’юсту: usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch | |
| Поле 3 | «Код за ЄДРПОУ» |
| Зазначаємо код підприємства згідно з ЄДРПОУ | |
| Поле 4 | «Код виду економічної діяльності (КВЕД)» |
| Зазначаємо код основного виду економічної діяльності згідно з КВЕД-2010 | |
| Поле 5 | «Код організаційно-правової форми господарювання» |
| Зазначаємо код організаційно-правової форми господарювання відповідно до Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 р. № 97 | |
| Поле 6 | «Податкова адреса» |
| Зазначаємо податкову адресу платника сільгоспЄП. Для юрособи такою є її місцезнаходження, вказане в ЄДР ( п. 45.2 ПКУ). Тут обов’язково слід навести поштовий індекс, населений пункт, вулицю, номер будинку і телефон. Також за бажанням платника можна зазначити факс і адресу електронної пошти | |
| Поле 7 | «Найменування контролюючого органу за основним місцем обліку платника» |
| Зазначаємо найменування органу ДФСУ за основним місцем обліку (за місцезнаходженням платника сільгоспЄП), якому подаємо загальну декларацію. Для юрособи це орган ДФСУ за її місцерозташуванням або ж її податковою адресою ( п. 45.2 ПКУ) | |
| Поле 8 | «Найменування контролюючого органу за місцем розташування земельної(их) ділянки(ок), до якого подається податкова декларація» |
| Зазначається найменування органу ДФСУ за місцезнаходженням земельної ділянки, якому платник сільгоспЄП подає звітну декларацію. Для єдиноподатників-четвертогрупників це орган за місцерозташуванням земельної ділянки, за яку подається декларація | |
| Поле 9 | «Код органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної(их) ділянки(ок) за КОАТУУ» |
| Наводять код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ за місцем розташування земельної ділянки. У загальній, новій загальній або уточнюючій загальній декларації в цьому полі зазначають код органу місцевого самоврядування за основним місцем обліку платника. Перевірити код КОАТУУ зараз дуже просто. Для цього достатньо зайти на онлайн-кадастрову карту України на сайті Держгеокадастру: map.land.gov.ua/kadastrova-karta | |
| Основна частина декларації платника сільгоспЄП істотно відрізняється від декларації «звичайних» юросіб-єдиноподатників. У ній наводиться велика кількість даних, що вказують на «сільськогосподарську» специфіку четвертогрупників. Передусім слід усвідомити, що основна частина декларації заповнюється в розрізі категорій земельних ділянок : (1) землі сільгосппризначення (окремо за ріллею, сіножатями, пасовищами, багаторічними насадженнями) і (2) землі водного фонду. Окремо для кожної з наведених категорій земельних ділянок зазначають: у колонці 3 — площу земельної ділянки. Дані про площу земельних ділянок четвертогрупника в основній частині декларації повинні відповідати підсумковим даним відомостей про наявність земельних ділянок за кожною категорією земель: — для ріллі — рядку 1.1.0 Відомостей; — для сіножатей — рядку 1.2.0 Відомостей; — для пасовищ — рядку 1.3.0 Відомостей; — для багаторічних насаджень — рядку 1.4.0 Відомостей; — для земель водного фонду — рядку 2.0 Відомостей. Площу земельної ділянки зазначаємо в гектарах з чотирма знаками після коми! Якщо площа земельної ділянки в правовстановлюючих документах вказана в метрах квадратних, для переведення в гектари її розмір необхідно поділити на 10000; у колонці 4 — нормативну грошову оцінку одиниці площі земельної ділянки (з урахуванням проведеної індексації) станом на 1 січня базового (податкового) року. Нагадаємо: саме нормативна грошова оцінка (з урахуванням індексації) згідно з п. 2921.2 ПКУ є базою обкладення єдиним податком для четвертогрупників (детальніше див. на с. 89). Майте на увазі, що тут потрібно вказувати нормативну грошову оцінку за гектар. Якщо вона встановлена за метр квадратний, це значення потрібно помножити на 10000; у колонці 5 — ставку єдиного податку (у відсотках до нормативної грошової оцінки). Ставки єдиного податку для четвертогрупників установлено п. 293.9 ПКУ (див. с. 90); у колонці 6 — загальну (річну) суму єдиного податку. Ця сума розраховується за формулою, наведеною в назві колонки, — виходячи з площі кожної земельної ділянки, а також нормативної грошової оцінки і ставки, установленої ПКУ. Якщо декларація має тип «уточнююча» та/або у рядку 1 загальної частини декларації заповнено реквізит «починаючи з», формула для розрахунку показника в цілому за рік не застосовується (оскільки у такому разі елементи формули можуть мати різні значення протягом року); у колонках 7 — 10 — суму єдиного податку, розподілену відповідно до правил поквартальної пропорційної сплати, які для четвертогрупників установлює п.п. 295.9.2 ПКУ (див. с. 91). Причому якщо протягом року змінювалися (отримувалися або втрачалися) права власності/користування на земельну ділянку, змінювалися нормативна грошова оцінка або ставки податку, показники в колонках 7 — 10 заповнюються з календарного дня місяця, в якому починають (та/або до дня місяця, в якому припиняють) діяти відповідні зміни. У таких випадках розподіл єдиного податку за кварталами відбувається у три етапи: 1) річна сума єдиного податку множиться на відсоток, що підлягає сплаті у відповідному кварталі, та ділиться на 100; 2) отримана сума ділиться на кількість календарних днів у цьому кварталі; 3) результат множиться на кількість календарних днів, протягом яких четвертогрупник володів або користувався земельною ділянкою в такому кварталі | |
| 1 | «Землі сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя, у тому числі для сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті)» |
| За цим рядком зазначають площу (колонка 3), нормативну грошову оцінку (колонка 4), ставку (колонка 5) і суму податку (колонки 6 — 10) за земельними ділянками сільськогосподарського призначення. Ще раз нагадаємо, що для таких земель у декларації окремо наводять дані за земельними ділянками, які платник використовує під ріллю (рядок 1.1), сіножаті (рядок 1.2), пасовища (рядок 1.3) і багаторічні насадження (рядок 1.4). | |
| При поданні загальної декларації кількість рядків 1.1 — 1.4 може бути збільшена або зменшена. Вона залежить від кількості органів місцевого самоврядування (кодів за КОАТУУ), на території яких розташовані земельні ділянки. Кількість рядків також може бути збільшено, якщо в межах одного КОАТУУ земельні ділянки мають різну нормативну грошову оцінку. Як зазначено у примітці 8 до декларації, при поданні звітної або уточнюючої декларації за одним КОАТУУ кількість рядків не збільшують. Однак якщо у земельних ділянок, розташованих за одним КОАТУУ, різна грошова оцінка, такі землі слід вказувати окремо. Тобто кількість рядків у цій ситуації також може бути збільшено | |
| 2 | «Землі водного фонду, всього» |
| Зазначаються площа (колонка 3), нормативна грошова оцінка (колонка 4), ставка (колонка 5) і сума податку (колонки 6 — 10) за земельними ділянками, що входять до складу водного фонду внутрішніх водойм (озерами, ставками, водосховищами). При поданні загальної декларації кількість рядків може бути збільшена чи зменшена. При поданні звітної або уточнюючої декларації за одним КОАТУУ кількість рядків не збільшується, якщо нормативна грошова оцінка за земельними ділянками не відрізняється | |
| 3 | «Нараховано на 20__ рік, усього (сума р. 1, 2 к. 7 — 10)» |
| Зазначається загальна сума єдиного податку, нарахованого за всіма категоріями земельних ділянок. Тобто тут наводять суму значень рядків 1.1 — 1.4 і рядка 2. При цьому в колонці 6 відображають річну суму єдиного податку, а в колонках 7 — 10 — суми, що підлягають сплаті в кожному з відповідних кварталів. Показник рядка 3 колонки 6 має відповідати сумі показників за колонками 7 — 10. Фактично саме цей рядок є ключовим у декларації. У первинних деклараціях у цьому рядку зазначається сума, що підлягає сплаті, а в уточнюючих — правильна сума єдиного податку (після виправлення помилки) | |
| 4 | «Нараховано на 20__ рік за даними раніше поданої декларації (р. 3 декларації, що уточнюється)» |
| Заповнюємо тільки в тому випадку, коли уточнюємо податкові зобов’язання (виправляємо помилки). Тут зазначаємо помилкову суму єдиного податку (первісно відображену в рядку 3 декларації, що виправляється). Зверніть увагу: і в цьому, і в усіх інших «уточнюючих» рядках декларації заповнюються тільки колонки 7 — 10, тобто зазначаються тільки «розподілені» суми єдиного податку | |
| 5 | «Нараховано до збільшення податкового зобов’язання на 20__ рік на періоди, за якими не настав термін сплати (позитивне значення (р. 3 - р. 4))» |
| Заповнюється, якщо помилка (уточнення податкових зобов’язань), яка виправляється, призвела до того, що четвертогрупник задекларував до сплати менше єдиного податку, ніж потрібно (значення рядка 3 уточнюючої декларації більше, ніж рядка 4). Тут зазначаємо суму, на яку потрібно збільшити єдиний податок у тих кварталах, за якими ще не настав строк його сплати. Наводимо позитивне значення різниці між рядками 3 і 4 тільки в тих колонках, що належать до таких кварталів | |
| 6 | «Нараховано до зменшення податкового зобов’язання на 20__ рік на періоди, за якими не настав термін сплати (позитивне значення (р. 4 - р. 3))» |
| Заповнюється в тому випадку, коли помилка (уточнення податкових зобов’язань), яка виправляється, призвела до того, що четвертогрупник задекларував до сплати більше єдиного податку, ніж потрібно (значення рядка 3 уточнюючої декларації менше, ніж рядка 4). Тут зазначаємо суму, на яку потрібно зменшити єдиний податок у тих кварталах, за якими ще не настав строк його сплати. Тобто в тих колонках 7 — 10, що належать до таких кварталів, наводимо позитивне значення різниці між рядками 4 і 3 | |
| 7 | «Розмір заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати» |
| Заповнюється у тому випадку, коли помилка, яка виправляється, призвела до того, що четвертогрупник задекларував до сплати менше єдиного податку, ніж потрібно (значення рядка 3 більше, ніж рядка 4). Тут зазначаємо суму недоплати єдиного податку, тобто суму, на яку потрібно збільшити єдиний податок у тих кварталах, за якими вже минув строк його сплати. У тих колонках 7 — 10, що належать до таких кварталів, наводимо позитивне значення різниці між рядками 3 і 4. Якщо в декларації заповнено цей рядок, обов’язково заповнюють також рядок 9, а можливо, і рядок 10. Суму недоплати слід перерахувати до подання уточнюючої декларації (якщо виправляємося через уточнюючу декларацію) або разом з поточним зобов’язанням (якщо виправляємося в декларації за звітний період) | |
| 8 | «Розмір завищення податкового зобов’язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати» |
| Заповнюється в тому випадку, коли помилка, яка виправляється, призвела до того, що четвертогрупник задекларував до сплати більше єдиного податку, ніж потрібно (значення рядка 3 менше, ніж рядка 4). Тут зазначаємо суму, на яку потрібно зменшити єдиний податок у тих кварталах, за якими вже минув строк його сплати. Тобто в тих колонках, що належать до таких кварталів, наводимо позитивне значення різниці між рядками 4 і 3. Якщо платник сільгоспЄП своєчасно здійснював сплату єдиного податку згідно з раніше поданою декларацією, то на суму, зазначену за цим рядком у колонках 7 — 10, утворюється переплата на його особовому рахунку | |
| 9 | «Сума штрафу (к. 7 — 10 р. 7 х 3 % або 5 %)» |
| Заповнюється тільки в тому випадку, якщо внаслідок виправлення помилки у четвертогрупника утворилася недоплата з єдиного податку (заповнено рядок 7). Зазначається сума «самоштрафу», нарахованого на таку недоплату відповідно до п. 50.1 ПКУ. Залежно від того, як виправлялася помилка, сума «самоштрафу» становить: — 3 % від суми недоплати (якщо ви самовиправлялися через уточнюючу декларацію). У цьому випадку штраф необхідно сплатити до подання уточнюючої декларації; — 5 % від суми недоплати (якщо ви самовиправлялися у складі поточної декларації). У цьому випадку штраф сплачують разом з поточним зобов’язанням з єдиного податку | |
| 10 | «Сума пені» |
| Цей рядок також заповнюється тільки в тому випадку, коли мала місце недоплата єдиного податку (заповнено рядок 7). Тут зазначається сума пені, розрахована відповідно до п.п. 129.1.2 ПКУ. Нагадаємо: якщо ви самостійно виявили помилку і вносите виправлення до раніше поданої податкової звітності, то згідно з п. 129.9 ПКУ пеня нараховуватиметься тільки після закінчення 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання. Таким чином, виправитися без нарахування пені можна протягом 90 днів з дня граничного строку сплати податкового зобов’язання. Якщо ви в цей строк не укладетеся, то з 91-го дня починається нарахування пені. Це підтверджують і податківці в консультації з категорії 138.02 БЗ. Для розрахунку пені при самостійному виправленні помилки можна керуватися прикладом, наведеним у додатку 2 до Інструкції № 953. Сума пені розраховується за такою формулою: П = Сзан х Кзан : Крік х Онбу : 100 х 1,2, де П — сума пені, що підлягає сплаті; Сзан — фактично занижена сума податкового зобов’язання; Кзан — кількість календарних днів заниження за вирахуванням 90-денного «пільгового» періоду; Крік — кількість календарних днів у році; Онбу — облікова ставка НБУ, що діяла на день заниження податкового зобов’язання, %. Відстежувати зміну облікової ставки легко на офіційному сайті НБУ: www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=53647; 1,2 — коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % від облікової ставки НБУ | |
| 11 | «Пояснення (розкриття) окремих результатів фінансово-господарської діяльності» |
| Вказують кількість аркушів пояснень окремих результатів фінансово-господарської діяльності, що подані разом з декларацією. Такі пояснення подаються тільки разом з декларацією, в якій уточнюються податкові зобов’язання | |
| 12 | «Доповнення до Податкової декларації (заповнюється і додається відповідно до пункту 46.4 статті 46 глави 2 розділу II Податкового кодексу України)» |
| Наводять кількість аркушів доповнень до декларації, поданих згідно з п. 46.4 ПКУ. Зазначені доповнення складаються в довільній формі і (в разі їх наявності) вважаються невід’ємною частиною декларації | |
Отже, ми розглянули основні питання, пов’язані з роботою єдиноподатників. Вважаємо, тепер у вас не виникне проблем ані з вибором найбільш прийнятної для вашої діяльності групи, ані з обліком єдиного податку, ані зі звітністю з нього.
висновки
Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду внутрішніх водойм, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування.
Податок сплачують щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу.
Набуття чи підтвердження статусу платника єдиного податку групи 4 здійснюється шляхом подання податкової звітності.
Якщо у межах одного КОАТУУ за однією і тією самою категорією земель встановлені різні нормативні грошові оцінки, в декларації (загальній і звітній) інформацію про такі земельні ділянки потрібно відображати окремо.
