(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 24
  • № 23
  • № 22
  • № 21
  • № 20
  • № 19
  • № 18
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
6/23
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Березень , 2016/№ 25

Реєстрація платником сільгоспЄП: «викрутаси» податківців

Що благородніше? Коритись долі
І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зітнувшись в герці з морем лиха,
Покласти край йому?
В. Шекспір. «Гамлет»
Цей уривок з монологу Гамлета згадався нам у зв’язку з тим, що окремим сільгосппідприємствам, «дякуючи» контролерам із ДФСУ, доводиться розмірковувати над сакраментальним: «бути чи не бути?». Тобто після подання сільгосппідприємствами декларацій сільгоспЄП доводиться захищати своє право на застосування такого виду оподаткування. Розглянемо найпоширеніші причини, через які податківці безпідставно не реєструють їх платниками цього податку.

Таких причин дві:

1) заборгованість зі сплати ЄСВ;

2) неповне акумулювання спецрежимного ПДВ на рахунку сільгосппідприємства.

В обох випадках місцеві фіскали відмовляють сільгоспникам з огляду на п.п. 291.51.3 ПКУ:

платниками ЄП четвертої групи не можуть бути суб’єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг

Виняток із цього загального правила стосується безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Одразу скажемо: ми категорично не погоджуємось з позицією «місцевих». Наші аргументи далі.

ЄСВ — не податковий борг!

Чому? А ось дивіться.

Податковий борг — це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання ( п.п. 14.1.175 ПКУ).

У свою чергу, грошове зобов’язання платника податків — сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері ЗЕД ( п.п. 14.1.39 ПКУ).

Значення, в якому вживається поняття «податкове зобов’язання», регламентовано п.п. 14.1.156 ПКУ. Це, зокрема, сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Отже, не сплачене в строк зобов’язання з певного податку чи збору може бути податковим боргом за сукупності умов:

— кошти повинні сплачуватися до бюджету;

— платежі мають бути визначені на підставі, в порядку та проведені в строки, визначені податковим законодавством. А точніше — ПКУ.

Жодна із зазначених умов (не кажучи уже про їх сукупність) не може бути притягнута до ЄСВ. Адже правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ЄСВ, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені не ПКУ, а Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

Сплата ЄСВ здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті у Держказначействі ( абзац перший ч. 5 ст. 9 Закону № 2464), однак кошти ЄСВ не належать до бюджетних.

Водночас відзначимо, що сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою ( п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).

Аналогічну думку висловлюють і податківці (див. підкатегорію 134.01 БЗ). Про розмежування податкових та ЄСВ-платежів йдеться також у підкатегорії 135.04 БЗ. У ній податківці відмовляються направити помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов’язань з податків і зборів в рахунок погашення боргу зі сплати ЄСВ, оскільки

ЄСВ не входить до системи оподаткування та не належить до джерела наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів

Те, що податковий борг і недоїмка — поняття різні, спостерігаємо і в консультації підкатегорії 136.12 БЗ.

Проте, на жаль, можна зустріти й ототожнення податківцями таких понять. Так, у листі № 9016* ДФСУ з посиланням на п.п. 291.51.3 ПКУ зазначає, зокрема, що не можуть бути платниками ЄП четвертої групи суб’єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг (недоїмку). Аналогічне говориться також у листах ДФСУ від 30.12.2015 р. № 47854/7/99-99-15-03-01-17 та від 14.02.2015 р. № 4968/7/99-99-15-03-01-17.

* Лист ДФСУ від 28.09.2015 р. № 9016/П/99-99-15-03-01-14.

Звісно, тут не обійшлось без, м’яко кажучи, фантазій податківців. Ще раз повторюємо — жодної згадки про недоїмку в п.п. 291.51.3 ПКУ немає (!) З довільним переказом кодексної норми погоджуватись ніяк не можна. Інакше фіскали знову заведуть фальшиву «пісню» про заборону сільгоспЄП через ЄСВ-заборгованість.

СільгоспПДВ — не перешкода

Позицію податківців щодо ситуації з неповним акумулюванням сільгоспПДВ можна охарактеризувати як намагання видати бажане за дійсне. Звісно, тон поведінки для підлеглих задає уже згаданий лист № 9016. У ньому ДФСУ стверджує, що не перерахована з поточного рахунку на спецрахунок сума податкового зобов’язання з ПДВ відповідно до п.п. 14.1.175 ПКУ є податковим боргом та підставою для відмови у переході на спрощену систему оподаткування або підтвердженні статусу платника ЄП четвертої групи.

І це при тому, що в мотивуючій частині цього ж листа № 9016 фіскали зазначають: сума ПДВ, нарахована сільгосппідприємством на вартість поставлених ним сільгосптоварів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету.

Тобто, попри здоровий глузд податківці самі собі суперечать. Не повторюючи наведені раніше визначення поняття «податковий борг», «грошове зобов’язання», «податкове зобов’язання», ще раз акцентуємо, що до суми сільгоспПДВ «тулити» їх недоречно. Адже спецрежимні кошти сплачуються не до бюджету.

Отже, з пп. 14.1.175, 14.1.39 та 14.1.156 ПКУ випливає, що за відсутності умови бюджетного спрямування своєчасно не акумульовані суми ПДВ апріорі ніколи не можна назвати податковим боргом. Це головне. Без цього, на наше переконання, замало вважати їх перешкодою для набуття/підтвердження статусу платника сільгоспЄП, мотивуючи лише тим, що спецрежимні ПДВ-платежі визначаються на підставі, в порядку та проводяться в строки, визначені податковим законодавством.

Що прикро: фіскальна думка податківців штучно звужує коло платників сільгоспЄП. І все ж радимо не опускати руки (подивіться на епіграф).

Для звернення до суду за захистом права на сільгоспЄП вам попередньо слід отримати від податківців письмову вмотивовану відмову від реєстрації таким платником. Пам’ятайте: лише письмова відмова може бути оскаржена вами у встановленому порядку ( п. 299.5. ПКУ). Для отримання відповіді контролерів необхідно подати їм відповідну заяву (див. БЗ 108.02.06).

сільгосппідприємство, єдиний податок додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті