висновок документа
Замовник, який забезпечує пальним транспортні засоби виконавця, зобов’язаний спочатку зареєструватися платником «лівопального» акцизу
Підприємство-замовник згідно з умовами договору забезпечує виконавця пальним для заправки техніки з метою виконання останнім послуг зі збору врожаю.
На думку податківців, підприємство, що передає пальне, зобов’язане зареєструватися платником «лівопального» акцизу! Оскільки вони вважають таку передачу реалізацією пального в розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 ПКУ, який до реалізації пального відносить також його передачу (відпуск, відвантаження) «на підставі договорів про виробництво з сировини замовника». І податківці ототожнюють цю ситуацію з таким виробництвом з сировини замовника. А тому, мовляв, підприємство спочатку зобов’язане зареєструватися платником «лівопального» акцизу і вже потім заправляти техніку виконавця. Інакше йому загрожує штраф згідно з п. 117.3 ПКУ в розмірі 100 % вартості переданого виконавцю пального.
Проте, на наш погляд, тут має місце явне перекручування змісту п.п. 14.1.212 ПКУ. У листі ДФСУ стверджує, що «по суті пальне передається на підставі договорів про виробництво послуг». Хоча в самій нормі йдеться про «виробництво з сировини замовника». Ми вважаємо, що в цій ситуації немає ані «виробництва» (а є роботи/послуги зі збирання врожаю), ані «сировини» (пальне явно в цій ситуації «сировиною» не є, оскільки з нього нічого не виробляється). Тим більше немає тут і «виробництва з сировини». Тому очевидне фіскальне перекручення норми.
Щоправда, нас можуть звинуватити в дуже буквальному прочитанні цієї дефініції. Але якщо підійти до цієї норми і з позиції «духу закону», то такий фіскальний висновок теж навряд чи є можливим. Прирівнювання до «реалізації пального» його відпустки «на підставі договорів про виробництво з сировини замовника», мабуть, здійснено законодавцями для тих ситуацій, коли пальне передається саме як сировина для виробництва іншого виду пального (або іншого кінцевого продукту, наприклад, бензину з підвищеним октановим числом). А інакше можна дійти до абсурду — коли передача замовником уайт-спірита виконавцю для надання послуг з фарбування дверей вимагатиме від першого реєстрації платником «лівопального» акцизу… Хоча від наших податківців можна чекати всього, що завгодно. Наприклад, в листі ДФСУ від 15.04.2016 р. № 8609/6/99-99-19-03-03-15 в подібній ситуації вже наголос робиться на передачі пального в розпорядження, що, на наш погляд, теж некоректно.
Які ж варіанти виходу із ситуації? Особливо коли «замовник» не готовий судитися і хоче убезпечити себе від «акцизних нападів» податківців.
1. Замовник може на час прибирання взяти техніку у виконавця в оренду (і за строковим трудовим або за договором підряду найняти на час прибирання його трактористів, комбайнерів тощо).
2. Замовник може не придбавати «на себе» пальне. У такому разі документи на передачу пального (і рахунок) постачальник оформляє безпосередньо на виконавця, а замовник потім оплатить постачальнику це пальне за виконавця (наприклад, за переведенням боргу, за векселем, як поручитель тощо) з подальшим заліком цієї суми в рахунок послуг зі збирання врожаю. Тут можуть бути проблеми, якщо виконавець не є платником ПДВ (тоді замовник втратить ПК з вартості пального)…
3. Замовник може придбати талони на пальне і передати або продати їх (із взаємозаліком) виконавцю. При цьому бажано, щоб право власності на пальне при придбанні талонів не перейшло до замовника. Перепродаж (передачу) талонів (смарт-карт) податківці не прирівнюють до реалізації пального (такий висновок випливає, наприклад, із листа ГУ ДФС у м. Києві від 15.03.2016 р. № 6164/10/26-15-40-02-16 і побічно — з листів ДФСУ від 12.03.2016 р. № 5311/6/99-95-42-01-16-01 і від 08.04.2016 р. № 7905/6/99-99-21-05-15).
А тепер декілька слів про інші тези листа, що коментується.
висновок документа
Безоплатний відпуск пального шкільним установам, соціальним службам, місцевим органам влади та самоврядування тощо також вимагає попередньої реєстрації «дарувальника» платником «лівопального» акцизу
На думку податківців, операції безоплатної передачі пального повинні розглядатися як операції дарування. У свою чергу, передача пального за договорами дарування згідно з абзацом другим п.п. 14.1.212 ПКУ вважається «реалізацією пального». Тому перш ніж безоплатно когось заправити, «благодійнику» доведеться зареєструватися платником «лівопального» акцизу. До речі, цей висновок фактично торкнеться також і тих осіб, хто захоче допомогти своїм пальним армії…
Виходи з такої ситуації див. вище (пп. 2 і 3). Тобто або сплатіть борги за відпущене нужденним пальне, або видайте їм талони. Вам воно потім врахується…
висновок документа
Безоплатний відпуск через АЗС (АГЗС) пального для власних потреб обкладається «роздрібним» акцизом
У кінці листа «крізь призму» «роздрібного» акцизу йдеться про ситуацію, коли підприємство для заправки техніки купує пальне і заправляє техніку через власні заправні станції та/або автомобільні заправники пального. Судячи зі змісту запитання, ідеться про заправку техніки пальним для власних потреб підприємства.
Податківці, широко трактуючи термін «реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» з абзацу третього п.п. 14.1.212 ПКУ стверджують, що при відпуску на власні потреби пального підприємство повинне з таких обсягів сплачувати «роздрібний» акциз. А в листі ДФСУ від 22.04.2016 р. № 9213/6/99-99-15-03-03-15 цей фіскальний висновок педалюється ще активніше.
Щоправда, вони роблять застереження — якщо ця заправка пального відбувається через власні заправні станції або автомобільні заправники пального, що відповідають визначенням та вимогам до АЗС і АГЗС, наведеним у профільних нормативах.
Вважаємо такий підхід абсолютно неправильним.
На нашу думку, відпуск свого пального підприємством на його власні потреби не повинен обкладатися «роздрібним» акцизом у жодному разі. Тобто — незалежно від того, відповідають відпускаючі об’єкти визначенням та вимогам до АЗС і АГЗС чи ні.
Визначення терміна «реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів», що для цілей «роздрібного» акцизу діяло в редакції ПКУ до 1 січня 2016 року, такий фіскальний підхід виключало однозначно. А те визначення цього терміна в п.п. 14.1.212 ПКУ, що стало застосовуватися з 1 січня, схоже, і спонукало податківців до таких недолугих висновків. Бо зараз цей термін визначено як фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції пального незалежно від форми розрахунків.
Але, по-перше, хотілося б повідомити авторів листа, що навіть у самому цьому терміні слова «реалізація» (підакцизних товарів) і «роздрібна торгівля» абсолютно ніяк «не корелюють» з операціями з відпуску пального на власні потреби суб’єктів господарювання (які як є, так і не є платниками «роздрібного» акцизу).
А по-друге, завершальна фраза «незалежно від форми розрахунків» у цій дефініції явно свідчить про те, що під неї потрапляють тільки операції з реалізації (відпуску пального через АЗС та/або АГЗС) стороннім особам.
І по-третє, тут немає моменту виникнення ПЗ з «роздрібного» акцизу (див. п. 216.9 ПКУ), оскільки немає розрахункової операції!
Але, про всяк випадок, щоб на вас із цього приводу фіскали не спробували насісти на предмет «роздрібного» акцизу, постарайтеся заправляти свою техніку (хоча б на папері) не через об’єкти, що відповідають визначенням та вимогам до АЗС і АГЗС, а в інший спосіб…
