Теми статей
Обрати теми

Бюджетне відшкодування «умовного» мінуса (про «сільгоспників» і не тільки)

Василенко Ольга, податковий експерт
Нещодавно комітет ВРУ з питань податкової та митної політики роз’яснив окремі питання ПДВ-обкладення «сільськогосподарських» торговців, що виникли в результаті скасування пільги з 01.01.2016 р. (див. лист від 28.07.2016 р. № 04-27/10-789). Висновки цього роз’яснення важливі не тільки для «сільгоспників», а й для всіх інших суб’єктів господарювання, які здійснюють «пільгові» операції. Та й узагалі роз’яснення змусить пригадати основні правила нарахування «умовних» податкових зобов’язань (ПЗ) та отримання ПДВ-відшкодування з бюджету. А тому стаття буде однаково корисна як «сільгоспникам»/іншим «пільговикам», так і всім іншим платникам, які цікавляться «умовнообов’язковим» та «відшкодувальним» питаннями.

Спочатку стисло про суть розглянутого Комітетом питання.

До 01.01.2016 р. операції з експорту зернових культур товарних позицій 1001 — 1008* і технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, а також операції з постачання таких культур на митній території України другим та всіма подальшими постачальниками були звільнені від ПДВ (згідно з п. 152 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ). Унаслідок чого у платників, які здійснюють ці «пільгові» операції, виникав обов’язок нарахування «умовних» ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ. З 01.01.2016 р. пільгу було скасовано. Тобто постачання всіх зернових і технічних культур стали оподатковуватися в загальному порядку — за ставками 20 % і 0 % (для експорту).

* Крім зернових культур товарної позиції 1006 і товарної підкатегорії 1008 10 00 00.

У зв’язку з цим у «сільгоспників» виникло запитання: чи можна після скасування пільги за залишками зернових/технічних культур (не використаними в «пільговий» період) відкоригувати ПЗ, раніше нараховані згідно з п. 198.5 ПКУ?

Комітет відповів ствердно. При цьому додав: у разі виникнення в результаті такого коригування від’ємного значення (ВЗ) з ПДВ, таке ВЗ згідно з п.п. «б» п. 201.4 ПКУ не підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки виникло в результаті коригування сум ПЗ і не забезпечене відповідними надходженнями ПДВ до бюджету.

Давайте детальніше розберемося з кожним із тверджень окремо.

Коригування «умовних» ПЗ

Згідно з абзацом шостим п. 198.5 ПКУ в разі, якщо товари/послуги, необоротні активи, призначені для використання в «неПДВшних» (неоподатковуваних/звільнених/негосподарських) операціях, надалі починають використовуватися в оподатковуваних «господарських» операціях, платник податку може зменшити суму ПЗ, нарахованих згідно з цим пунктом, на підставі розрахунку коригування (РК), зареєстрованого в ЄРПН.

Тому

відкоригувати раніше нараховані «умовні» ПЗ (на вартість не використаних у пільговий період залишків) платник має повне право

Але коли таке право виникне?

З одного боку, тут логічно використовувати підхід, що застосовується при нарахуванні «умовних» ПЗ. Нагадаємо, що їх нараховують у періоді, в якому товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в «неПДВшних» операціях ( абзац перший п. 198.5 ПКУ). Тоді «зайві» «умовні» ПЗ платник має право відкоригувати вже в періоді скасування пільги — коли змінилося призначення активів.

Але, з іншого боку, формальних підстав для такого підходу немає. Адже в абзаці шостому п. 198.5 ПКУ зазначено однозначно: «у разі, якщо …починають використовуватися».

Тобто

формально підстави для коригування «умовних» ПЗ виникають тільки в періоді, коли почалося фактичне використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях

Підтверджують це й податківці. Так, у листі ДФСУ від 23.06.2016 р. № 10826/5/99-99-15-03-02-16 (далі — лист № 10826) вони зазначають: право на коригування ПЗ, визначених платником на підставі п. 198.5 ПКУ, виникає на дату початку фактичного використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. При цьому початок фактичного використання фіскали, швидше за все, прирівнюватимуть до дати реалізації таких активів (точніше, до дати першої події з операції їх постачання).

Бюджетне відшкодування

Тепер про бюджетне відшкодування. Згідно з п.п. «б» п. 201.4 ПКУ відшкодуванню підлягає тільки та сума ПДВ, що сплачена платником при придбанні товарів/послуг (постачальнику — при «українських» закупках/до бюджету — при імпорті) і тільки в частині, що не перевищує регліміт. Виходить, що

ПДВ, сплачений до бюджету за підсумками декларування ПЗ (у тому числі й «умовних»), відшкодувати з бюджету дійсно не можна

Тобто заява Комітету про те, що ВЗ, що виникло в результаті коригування «умовних» ПЗ, відшкодуванню не підлягає, формально цілком обґрунтована. Адже ВЗ у цьому випадку дійсно виникло не із сум ПДВ, сплачених при придбанні. І з цим не посперечаєшся.

До речі, від податківців на сьогодні відсутні будь-які роз’яснення з цього питання. Нічого не сказано про це і в їх листі № 10826. Але чомусь здається, що вони будуть солідарні з Комітетом.

Чи є вихід?

Звичайно, ситуацію з невідшкодуванням «умовного» ВЗ навряд чи можна назвати справедливою. Адже по суті «умовні» ПЗ нерозривно пов’язані з певним придбанням. І відповідна сума ПДВ раніше таки була оплачена постачальнику у вартості цього певного придбання. А тому дуже б хотілося ці «ПДВ» ототожнити. Але повторимося ще раз: формальних причин для цього немає. ПДВ, сплачений при придбанні, і ПДВ, сплачений у результаті декларування «умовних» ПЗ, — це різні суми ПДВ. І першу з них повернути з бюджету можна, а ось другу — ні.

На користь цього твердження свідчить і той факт, що ПДВ, сплачений при придбанні «пільгових» товарів, теоретично міг бути відшкодований ще тоді — у періоді придбання (якщо податковий кредит за цими придбаннями тоді сформував ВЗ).

Чи можна якось уникнути настільки негативних наслідків?

На жаль, ні. Їх би не було тільки в одному випадку: якщо «умовні» ПЗ не нараховувалися до початку фактичного використання товарів/послуг у «неПДВшних» операціях — тоді «зайвих» «умовних» ПЗ просто б не було.

А чи можна було «сільгоспникам» «тягнути» з «умовними» ПЗ до періоду фактичного використання?

На наш погляд, ні. Винятком міг бути тільки випадок, коли «пільгові» зернові/технічні культури планувалося використовувати в оподатковуваних операціях — наприклад, у виробництві «оподатковуваної» продукції. Якщо ж вони були придбані з метою реалізації, «умовні» ПЗ необхідно було нарахувати одразу в періоді придбання (звичайно, за наявності зареєстрованої ПН від постачальника). Адже їх «неПДВшне» призначення було очевидне. А «умовні» ПЗ з п. 198.5 ПКУ мають бути нараховані в разі, коли виконується хоча б одна з таких умов:

— товари/послуги призначаються для використання в «неПДВшній» діяльності;

— товари/послуги починають використовуватися в такій діяльності.

Тобто

у платника немає права обирати період нарахування «умовних» ПЗ — тут діє своєрідне правило «першої події»

«Умовні» ПЗ мають бути нараховані в будь-якому з періодів, що настав раніше: або в періоді, коли визначилося «неПДВшне» призначення використання, або в періоді, коли таке використання фактично почалося.

Отже, якщо при придбанні товару/послуги його/її «неПДВшне» призначення очевидне, то ПЗ потрібно нарахувати вже в цьому періоді. А коли отримується товар/послуга, постачання яких згідно із законом звільнено від ПДВ, з таким призначенням найчастіше не посперечаєшся.

Водночас, є ситуації, коли «відкласти» нарахування «умовних» ПЗ до початку фактичного використання цілком можливо. Наприклад, з нарахуванням «умовних» ПЗ згідно з п.п. «г» п. 198.5 ПКУ найчастіше поспішати не варто. Адже «негосподарське» призначення конкретного «оподатковуваного» придбання рідко коли очевидне одразу при придбанні.

Підбиваючи підсумок, зауважимо: не поспішайте з нарахуванням «умовних» ПЗ — якщо «неПДВшне» призначення не є неспростовним фактом, нараховуйте їх тільки в періоді фактичного використання. Це єдиний спосіб захиститися від «невідшкодовуваного» «умовного» ВЗ.

«Поворотне» ВЗ — теж без відшкодування

Ну й насамкінець звернемо вашу увагу на те, що в подібній несправедливій ситуації може опинитися не тільки платник, який здійснює «неПДВшні» операції з п. 198.5 ПКУ. Не захищений від «невідшкодовуваного» ВЗ узагалі будь-який платник, який здійснює коригування ПЗ. Наприклад, при поверненні товару/передоплати або при виправленні помилок.

Якщо причиною ВЗ стали «поворотні» або «помилкові» ПЗ-коригування — відшкодуванню з бюджету воно теж не підлягає

Єдиний варіант захисту в цьому випадку — перенести повернення/виправлення на іншій — «плюсовий» період.

висновки

  • Платник має право відкоригувати раніше нараховані «умовні» ПЗ, у випадку якщо товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях.
  • Відшкодуванню з бюджету підлягає тільки сума ПДВ, сплачена при придбанні товарів/послуг (постачальнику — при «українських» закупівлях/до бюджету — при імпорті) і тільки в частині, що не перевищує регліміт.
  • ПДВ, сплачений до бюджету за підсумками декларування ПЗ (у тому числі й «умовних»), відшкодувати з бюджету не можна.
  • У платника немає права обирати період нарахування «умовних» ПЗ. У періоді фактичного використання їх можна нарахувати тільки в тому випадку, якщо раніше «неПДВшне» призначення не було очевидне.
  • Відшкодуванню не підлягає ВЗ, сформоване в результаті будь-яких коригувань ПЗ — «умовних», «поворотних», «помилкових».
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі