* Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII.
Добровільно-примусово
Перше і найбільш резонансне — виключення строку для добровільного виконання після відкриття виконавчого провадження.
Залишилися в минулому часи, коли виконавець виносив постанову про відкриття провадження, в якій повідомляв про можливість добровільного виконання судового рішення у визначений строк (не більше 7 днів). Згідно з новою редакцією Закону про виконавче провадження
з винесенням постанови починається виконання рішення у примусовому порядку
У такому разі боржник автоматично «попадає» як мінімум на виконавчий збір, що благополучно збільшить суму його тягаря. Щоправда, розмір збору тепер визначається дещо інакше. Він становить 10 % суми, що фактично була стягнута з боржника, або вартості майна, переданого стягувачу.
Технічно в боржника буде час добровільно виконати рішення суду, щоб уникнути сплати виконавчого збору і витрат на провадження. А саме, час від моменту набуття законної сили (прийняття) рішенням до винесення тієї-таки постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому для звільнення від збору на момент відкриття провадження часткового виконання рішення суду замало. Тільки в повному обсязі і крапка (ч. 9 ст. 27 Закону про виконавче провадження).
Власне кажучи, усе залежить від того, наскільки швидко видадуть стягувачу виконавчі документи на руки, і з якою швидкістю він бігтиме до найближчого виконавця. ☺
До речі,
строк для пред’явлення виконавчих документів до примусового виконання збільшили з одного до трьох років
Нагадаємо: цей строк обчислюється з моменту набуття законної сили (прийняття за деякими категоріями справ) рішенням суду.
Виконувати рішення наразі дорого, пані та панове
Загальмувати стягувача може необхідність сплатити авансовий внесок на виконавче провадження. Це обов’язкова умова для його відкриття. Для майнових вимог ціна питання — 2 % від суми, що підлягає стягненню, але не більше ніж 10 мінімальних заробітних плат (МЗП). Для немайнових вимог — одна МЗП для фізосіб і дві МЗП для юросіб.
«За кадром» залишається питання, який розмір МЗП використовувати: станом на 1 січня року, в якому платимо, чи поточну МЗП. Швидше за все, тут розраховуємо розмір авансу виходячи з розміру МЗП на момент оплати цього внеску. Як приклад, можна пригадати інші нормативні акти, де так само, тобто без прив’язки до «першосічневої» МЗП, згадується спосіб розрахунку будь-якої виплати (наприклад, розмір мінімального страхового внеску з ЄСВ).
Ідемо далі. Звільняються від внесення авансового внеску стягувачі за такими категоріями справ:
(1) про стягнення зарплати, поновлення на роботі і ті, що випливають з інших трудових правовідносин;
(2) про все, що стосується пенсійних, соціальних виплат (у тому числі дітям війни), соцпослуг, допомоги, захисту, пільг;
(3) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншою шкодою здоров’ю, а також смертю;
(4) про аліменти;
(5) про стягнення майнової та/або моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.
Також від авансового внеску звільняються держоргани, інваліди війни, інваліди I і II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I і II груп, громадян, що належать до 1 і 2 категорій чорнобильців (ч. 2 ст. 26 Закону про виконавче провадження).
Самостійно — дешевше
Ще одна новація Закону про виконавче провадження (див. ст. 7) — стягувач може самостійно надіслати виконавчий документ роботодавцю боржника — «винуватця свята». Щоправда, це стосується тільки періодичних платежів. Вигода як для стягувача, так і для боржника — очевидна. У цьому випадку виконання рішення суду не є примусовим. Таким чином, стягувач позбавляється необхідності робити авансовий внесок, а боржник сплатить тільки основну суму боргу, без виконавчого збору і витрат на виконавче провадження. Достатньо направити на підприємство виконавчий документ і заяву, із зазначенням реквізитів банківського рахунку, на який слід перераховувати грошові кошти, та П. І. Б. стягувача плюс реквізити документа, що засвідчує його особу.
За наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення боржника проти її обсягу стягувач може пред’явити виконавчий документ для примусового виконання
Про це йдеться в ч. 3 ст. 7 Закону про виконавче провадження.
Єдиний реєстр боржників (ЄРБ)
Це нововведення набуде чинності тільки з 5 січня 2017 року, але на його нюанси вже слід звернути пильну увагу. Попереджений — отже озброєний!
Стаття 9 Закону про виконавче провадження накладає додаткові обов’язки на нотаріуса, реєстраторів та органи, що реєструють майно, у випадку, якщо боржник внесений до ЄРБ і відсутній арешт виконавця на кошти чи майно боржника. А саме: відмовляти у здійсненні реєстраційних дій. Крім того, у день звернення боржника ці суб’єкти зобов’язані повідомити зазначену в ЄРБ держвиконавчу службу або приватного виконавця про майно, за відчуженням якого він звернувся. У свою чергу, виконавець при отриманні такого повідомлення зобов’язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно в порядку, передбаченому Законом про виконавче провадження, і надіслати відповідну постанову нотаріусу, органам, що реєструють майно.
Якщо з моменту внесення в ЄРБ до застосування арешту, про який ми говорили вище, боржнику все ж таки вдасться укласти угоду з приводу такого майна, що привело до неможливості задоволення вимог стягувача за рахунок такого майна — це стане підставою для визнання такої операції недійсною (ч. 4 ст. 9 Закону № 1404-VIII).
Інформація про боржника до ЄРБ уключається одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином,
якщо щодо вас відкрито виконавче провадження, то провести будь-яку операцію, що потребує держреєстрації або участі нотаріуса, буде важко
Шоб не сказати — неможливо.
І, до речі! Реєстр буде в широкому доступі на сайті Мін’юсту.
Приватні виконавці
Ще одним «подарунком» Закону про виконавче провадження є поява приватних виконавців. При цьому виходить цікава ситуація. З одного боку, вже діє Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 р. № 1403-VIII (далі — Закон № 1403-VIII). З іншого боку, норми Закону про виконавче провадження, що стосуються приватних виконавців, набудуть чинності тільки з 5 січня 2017 року. Тобто, по суті, повноцінно діяти такі суб’єкти наразі не можуть. Але це тільки поки що…
У разі залучення приватного виконавця збір з боржника не справляється. Здавалося б, перевага! Але не варто квапитися з висновками. Замість цього доведеться компенсувати винагороду «приватника». Не говорячи вже про суми, що стали традиційними, — авансовий внесок і витрати на виконавче провадження, не покриті авансуванням. Винагорода складається з основної та додаткової. Основну винагороду стягують з боржника**. Вона встановлюється у вигляді: (1) фіксованої суми (для рішень немайнового характеру) та/або (2) відсотка від суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом (ст. 31 Закону № 1403).
** Див. постанову КМУ від 08.09.2016 р. № 643.
Працювати приватні виконавці будуть за округами. Округи збігаються з кордонами областей, АРК, а також мм. Києва і Севастополя. Щоправда, і приймати справи вони будуть на підставі положень про підвідомчість, передбачених Законом про виконавче провадження. Так, згідно з ч. 2 ст. 24 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання (місцезнаходженням — для юросіб) боржника або за місцем знаходження майна. Виконавчі дії в межах провадження, відкритого «приватником» у виконавчому окрузі, він може здійснювати по всій території України.
Перевага в тому, що кількість приватних виконавців в одному окрузі наразі нічим не обмежується. Хочеться вірити, що чим більше виконавців, тим більш ефективним і оперативним буде виконання рішень.
Слід зазначити, що «приватники» зможуть братися далеко не за всі справи. Частина 2 ст. 5 Закону про виконавче провадження передбачає обмеження за категоріями рішень. Так, вони не зможуть виконувати, зокрема, рішення:
(1) про відібрання та передачу дитини, установлення побачень або усунення перешкод у побаченнях з нею;
(2) в яких боржником є держоргани, держпідприємства;
(3) в яких стягувачем є держава, держоргани;
(4) з приводу держ- або комунального майна;
(5) про виселення/вселення фізосіб;
(6) про конфіскацію майна.
Цими категоріями перелік не обмежується.
Крім того, для приватного виконавця передбачаються додаткові підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання:
1) якщо на момент подання стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість справ про стягнення періодичних платежів, зарплати, заборгованості фізосіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 % від загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні приватного виконавця;
2) в інших випадках, передбачених законом.
Благо законодавці зглянулися над нещасним стягувачем і передбачили його право оспорити рішення про повернення виконавчого документа і надіслати останній іншому приватному виконавцю або органу держвиконавчої служби.
Також за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому/відповідному органу держвиконавчої служби або від органу держвиконавчої служби — «приватнику». Порядок цієї процедури визначає Мін’юст.
Яка ще декларація?!
Крім усього іншого, запроваджено додатковий обов’язок для боржника подавати декларацію про доходи та майно (як для фізичних, так і для юридичних осіб). Вона надсилається виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження. Про це дбайливо повинен нагадати останній у постанові про відкриття провадження. Не забули законодавці, звісно, пригрозити боржнику відповідальністю. Форму декларації затверджено наказом Мін’юсту від 29.09.2016 р. № 2832/5 (додатки № 1; 2).
Поновлення на роботі
Як і раніше, такі рішення підлягають негайному виконанню. Але Закон про виконавче провадження (ст. 65) все ж передбачає певні особливості.
Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження виконавець не пізніше третього робочого дня перевіряє виконання рішення боржником.
Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання відповідного наказу (розпорядження) і внесення запису до трудової книжки стягувача (ч. 2 ст. 65 Закону про виконавче провадження)
У разі невиконання в цей строк рішення без поважних причин виконавець штрафує боржника, дає три дні на виконання рішення і попереджає про кримінальну відповідальність. Якщо і наступного дня після закінчення зазначеного вище строку боржник не поновить на роботі стягувача — виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення і закриває виконавче провадження.
Відповідальність
Санкції за порушення законодавства у сфері виконавчого провадження солідно «погладшали». Стаття 75 Закону про виконавче провадження передбачає за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строк його рішення і рішення про поновлення на роботі штраф:
— на боржника — фізичну особу — в розмірі 1700 грн.;
— на посадових осіб — 3400 грн.;
— на боржника — юридичну особу — 5100 грн.
Для порівняння, санкції за це правопорушення становили для фізосіб — 170 грн. — 340 грн., для посадових осіб — 340 грн. — 680 грн., для юросіб — 680 грн. — 1020 грн.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Стаття 76 Закону про виконавче провадження відсилає нас до КпАП та КК. Зокрема, ст. 18813 КпАП передбачає відповідальність за:
— невиконання вимог приватного/держвиконавця про усунення порушень законодавства про виконавче провадження;
— несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування зарплати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних даних про доходи і майновий стан боржника, неподання на вимогу виконавця декларації про доходи та майно (згідно із Законом про виконавче провадження) або зазначення в ній неправдивих відомостей;
— неповідомлення боржником про зміну місця проживання (місцезнаходження, місця роботи, отримання доходів); нез’явлення за викликом приватного/держвиконавця.
У такому разі штраф становить 850 грн. — 1700 грн. Раніше — 340 грн. — 1190 грн.
Стаття 18813 КпАП у частині діяльності приватних виконавців набуває чинності з 5 січня 2017 року.
У свою чергу КК, як і раніше, зустрічає нас цілою плеядою статей, які так чи інакше пов’язані з виконавчим провадженням. Серед них невиконання судового рішення ( ст. 382), незаконні дії щодо майна, до якого застосовано арешт, майна в заставі або майна, що описане або підлягає конфіскації ( ст. 388), ухилення від сплати аліментів ( ст. 164).
Санкції КК пропонує різноманітні. Наприклад, ч. 1 ст. 382 КК (умисне невиконання або ухилення від виконання судового рішення) передбачає штраф від 500 до 1000 нмдг (8500 грн. — 17000 грн.) або позбавлення волі строком до трьох років.
У цілому, зміни процедури виконавчого провадження, як бачите, досить глобальні. Але як складеться практика застосування нового Закону про виконавче провадження, у наших реаліях спрогнозувати складно. У будь-якому разі, у міру виникнення проблем вирішуватимемо їх із вами спільно.
