Згідно з ч. 4 ст. 144 ЦКУ, якщо розмір чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю стає менше статутного капіталу, то потрібно або зменшувати статутний капітал, або приймати рішення про внесення додаткових внесків.
Такі внески не зачіпають власне статутний капітал (рахунок 40). А отже частка засновника від такого додаткового внеску ніяк не збільшується і додаткових вигод він не набуває. Про це прямо сказано у ст. 51 Закону про госптовариства.
Позитивний бік цього методу фінансування — простота і відсутність необхідності залучати до фінансування сторонніх осіб. Негатив — засновник в подальшому не може забрати свій додатковий внесок, фактично це його подарунок підприємству.
Припустимо, засновниками прийнято рішення зробити додаткові внески. Це не будуть внески до статутного капіталу, але і не буде поворотна фіндопомога (позика). Це будуть саме додаткові внески у капітал підприємства, відтак облік матиме свої особливості.
Сума додаткових внесків до капіталу підприємства не збільшує доходи підприємства
Цей очевидний висновок випливає із п. 3 НП(С)БО 1 і п. 5 П(С)БО 15 (ср. ). В обох бухоблікових стандартах надається визначення доходу. І в обох випадках бухоблікові правила роблять спеціальний виняток — не вважається доходом збільшення активів і капіталу за рахунок внесків власників (учасників). Вважаємо, що тут ідеться не лише про первісні внески до статутного капіталу, але і про додаткові внески для поповнення оборотних коштів чи майна підприємства.
Для відображення таких внесків у складі додаткового капіталу передбачено окремий субрахунок 422 «Інший вкладений капітал». Згідно з Інструкцією № 291 на ньому обліковується інший вкладений засновниками підприємств (за винятком акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішення про зміну розміру статутного капіталу.
Установлення розміру, форми та порядку внесення учасниками додаткових вкладів належить до компетенції зборів товариства (п. «а» ст. 59 Закону про госптовариства). Отже, спершу потрібно зібрати збори учасників і зафіксувати необхідність такої передачі у протоколі загальних зборів (це якраз і підтвердить, що сторона, яка передає — засновник/учасник, а не третя особа). Жодних договорів позики або дарування між засновником і підприємством-отримувачем бути не повинно.
У такому разі і в податковоприбутковому обліку все повинно бути гаразд. Бо ж об’єкт оподаткування визначається бухобліковим фінрезультатом ( п.п. 134.1.1 ПКУ), а внески на цей фінрезультат ніяк не впливають. Про ПДВ-облік у цій ситуації взагалі не йдеться, адже не відбувається постачання товарів, робіт чи послуг у розумінні пп. 14.1.185, 14.1.191 ПКУ*.
* Зауважте: думка податківців щодо таких внесків наразі не відома.
Більш докладно питання обліку вищезгаданих додаткових внесків ми висвітлювали у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 44, с. 15.
Розглянемо облік додаткових внесків на прикладі.
Приклад. На зборах засновників прийнято рішення про здійснення додаткових внесків до капіталу підприємства на загальну суму 150000 грн.
Облік додаткових внесків засновників
| № з/п | Зміст господарської операції | Бухгалтерський облік | ||
| дебет | кредит | сума, грн. | ||
| 1 | Відображено зобов’язання засновників | 377 | 422 | 150000 |
| 2 | Отримано внески на рахунок підприємства | 311 | 377 | 150000 |
От і все. Дуже просто. Головне — належне оформлення. Але не забувайте і про загрози. Зокрема, податківці можуть не розібратися у тонкощах бухгалтерського обліку додаткових внесків і вимагати відобразити такі внески у доходах.
висновки
- Додаткові внески засновників не збільшують доходи підприємства і не впливають на розмір їхніх часток у статутному капіталі.
- Додаткові внески обліковуються як дебіторська заборгованість підприємства одночасно зі збільшенням іншого капіталу (субрахунок 422).
